904/2229/17 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 31.10.2017 Прийняття

за участю представників сторін: від Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" - Дворниченко В.О.,

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" (далі - ТОВ НВП "Укрспецмонтаж", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод", відповідач) заборгованості 781 757,14 грн., з яких: 466 544,46 грн. заборгованість за договором підряду; 280 163,68 грн. інфляційні втрати за період з серпня 2014 року по січень 2017 року; 35 049,00 грн. 3% річних за період з 01.08.2014 року по 31.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" посилалось на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором підряду № 572714 від 08.07.2014 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи на суму 466 544,46 грн. за наступними актами приймання виконаних будівельних робіт: від 31.07.2014 року за липень 2014 року на суму 419 372, 83 грн.; від 31.07.2014 за липень 2014 року на суму 47 171,63 грн.

06.04.2017 ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" звернулося до суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та просило стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в наступних сумах: 28 016,37 грн. інфляційні втрати та 3 504,90 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 у справі № 904/2229/17 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (колегія суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В., Іванов О.Г.) позов задоволено повністю; стягнуто з ДП "НВП "Павлоградський хімічний завод" на користь ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" заборгованість за договором підряду у сумі 466 544,46 грн., інфляційні втрати у сумі 280 163,68 грн., 3% річних у сумі 35 049,00 грн. та судовий збір у сумі 11 726,36 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами положень статей 253, 530, ЦК України (435-15) та ст. 43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.07.2014 між ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" (замовник) та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" (підрядник) укладено договір підряду № 572714 (далі - договір). Замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання у відповідності з умовами договору виконати роботи з будівництва дослідно-промислового об'єкта вилучення водонерозчинного компонента. Металоконструкції будівельні і технологічні. Облаштування фундаментів. (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору договірна ціна визначається на підставі локальних кошторисів, складених в порядку, визначеному Національним стандартом України ДСТУ-Н БД 1.1., які є невід'ємною частиною договору і є твердою. Тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін.

У п. 2.2 договору зазначено, що вартість відповідно до договірної ціни складає - 486 845,68 грн., ПДВ 20% - 97 369,14 грн., всього з ПДВ - 584 214,82 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено терміни виконання: початок робіт - липень 2014 року, закінчення робіт - грудень 2014 року. Термін дії договору - 31.12.2014. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником, зазначена в акті приймання виконаних робіт.

Договором встановлено, шо оплата здійснюється за фактично виконані обсяги робіт. Замовник перед початком робіт оплачує підряднику аванс в розмірі 30% вартості договору. Аванс видається на термін не більше 3-х місяців.

Остаточна оплата буде проведена після підписання акту виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Положеннями п.4.3 договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюватимуться на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Крім того, сторони договору обумовили, що вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, визначається в порядку, визначеному Національним стандартом України ДСТУ-НБД 1.1. з урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами. (п.4.4 договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що 31.07.2014 сторонами було підписано акти виконаних робіт за липень 2014 року на суму 419 372, 83 грн. та на суму 47 171,63 грн.

На виконання умов договору підряду № 572714 від 08.08.2014 позивачем згідно актів приймання виконаних будівельних робіт виконані роботи на суму 466 544,46 грн.

При цьому, судами встановлено, що строк оплати виконаних робіт є таким що настав саме з дати настання події, вказівка на неминуче настання якої міститься в договорі - підписання актів виконаних робіт, тобто з 31.07.2014.

У зв'язку з тим, що відповідачем вчасно та у повному обсязі неоплачена вартість виконаних підрядником робіт, останній з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача звертався з претензіями № 1802/1 від 18.02.2016, на яку отримано відповідь про додаткове повідомлення позивача про дату та час зустрічі та № 0212/1 від 02.12.2016 в яких просив погасити заборгованість за договором підряду № 572714 від 08.07.2014.

Предметом спору у даній справі є порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду щодо здійснення своєчасної та повної оплати за виконані позивачем роботи.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд Дніпропетровської області встановив, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів за виконані позивачем роботи у встановлений умовами договору строк а також всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства не виконав, доказів погашення заборгованості відповідачем суду не представлено, в результаті чого у останнього заборгованість перед позивачем в розмірі 466 544,46 грн. є неоплаченою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, господарський суд виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних підрядником робіт, строк якого настав з 31.07.2014 - підписання актів виконаних робіт, перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 466 544,46 грн., яка відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача з урахуванням 280 163,68 грн. інфляційних втрат та 35 049,00 грн. 3% річних, розмір яких визначений відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, повторно розглянув справу в повному обсязі на підставі наданих у справі доказів обґрунтовано погодився з висновками місцевого господарського суду зазначивши, що оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 466 544,46 грн. боргу підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки доведено факт виконання робіт, факт ухилення відповідача від оплати виконаних підрядником робіт, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав, а розмір заборгованості становить 466 544,46 грн. - позовні вимоги підлягають до задоволення.

Статтею - 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 530 ЦК України не знайшли свого підтвердження, тому правових підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 904/2229/17 залишити без змін.