Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Кондратова І.Д.,

Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Центральна дирекція "Українське радіо" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 910/22535/16 за позовом концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Центральна дирекція "Українське радіо", про стягнення заборгованості,

У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A", надані з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова у справі є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за твердженням позивача він надавав відповідачу телекомунікаційні послуги (послуги з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A") відповідно до Державних контрактів № 04-14/153 від 04.06.2014 року та № 10-15/201 від 23.06.2015 року.

Водночас позивач посилається на те, що подібний Контракт у 2016 році не був укладений у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів на початку року.

При цьому, послуги з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" надавались відповідачу у 2016 році в період з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року, оскільки відповідач листом від 23.12.2015 року № 9-1-54/17 звернувся до позивача з пропозицією щодо збереження з 01.01.2016 року обсягів трансляції радіопрограм на рівні грудня 2015 року до прийняття Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" (928-19) та виділення бюджетних коштів.

У подальшому, а саме 11.10.2016 року між сторонами укладено Державний контракт № 01-16/117 та договір № 01/16/118 на послуги з трансляції радіопрограм, до яких період надання послуг з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року не було включено.

Із позовом про стягнення заборгованості, що утворилася за спірний період з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року у розмірі 415 654,63 грн., позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Також, до позовної заяви були надані акти приймання фактично наданих послуг, в яких зазначена загальна сума за надані телекомунікаційні послуги за певний період часу, та як додаток до вказаних актів надано переліки технічних засобів, що були використані, якою потужністю та місячною завантаженістю.

Вказані акти позивач направляв відповідачу для підписання, проте той їх не підписав, заперечень щодо обсягу чи вартості послуг не надав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості за надані послуги без укладеного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з встановлення обставин прийняття відповідачем послуг за спірний період.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Згідно зі ст. 183 ГК України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Частинами 1,8 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Листом від 16.08.2016 року № 62-1-979/на адресу Концерну РРТ від Філії НТКУ надійшло запрошення для участі у переговорах для закупівлі послуг на транслювання радіопередач.

В технічному завданні на послуги з трансляції радіопрограм для державних потреб зазначено, що робота через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" виконувалась до 14 лютого 2016 року.

Проте, позивач не погодився з таким технічним завданням, оскільки наполягав на тому, що робота через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" виконувалась до 15 березня 2016 року.

Укладеними між сторонами державним контрактом на виконання державного замовлення на послуги телекомунікаційні, інші (послуги з трансляції радіопрограм для державних потреб) від 11.10.2016 року та договором на послуги з трансляції радіопрограм поза межами державного замовлення від 11.10.2016 року надання заявлених позивачем до стягнення з відповідача послуг не передбачено.

За результатами переговорів відповідно до протоколу № 2 щодо закупівлі послуг від 22.09.2016 року на виконання вимог Закону України "Про публічну закупівлю" (922-19) не прийняте рішення про намір укласти договори.

Правові наслідки визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) повинні регулюватися нормами глави 83 ЦК України (435-15) про зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи не з'ясували всіх обставин справи та правової природи спірних правовідносин, а також не визначилися, які норми матеріального права підлягають застосуванню до таких відносин, з огляду на те, що послуги з трансляції радіопрограм надаються на виконання державного замовлення, державне замовлення формується виключно шляхом укладення державного контракту, позивач знав про не укладення державного контракту на відповідні послуги у спірний період та недотримання процедури державної закупівлі.

Також судами попередніх інстанцій не було наведено належного правового обґрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми, та розрахунків з яких виходили суди, задовольняючи позов про стягнення грошових коштів, зважаючи на відсутність погодження між сторонами тарифів, які застосовані позивачем у спірні періоди, та відмову від підписання відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг у спірні періоди.

До того ж, суди обох інстанцій не навели у прийнятих рішеннях доказів, якими б підтверджувалася заявлена до стягнення заборгованість, та не встановили змісту такої заборгованості.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили дійсних обставин спору, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не дослідили повно і всебічно спірні правовідносини між сторонами, не надали вказаним правовідносинам належної правової оцінки, а тому дійшли передчасних висновків щодо задоволення позову.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Центральна дирекція "Українське радіо" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року скасувати, і справу № 910/22535/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.