Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю: кредитора - Петруненка В.Г., представників: Організації орендарів орендної фірми "Екста" - адвоката Мусієнка Ю.П., Світовенка Віктора Віторовича - адвоката Гненного Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу президента (керівника) Організації орендарів орендної фірми "Екста" Савенко К.І.

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 по справі № 5011-46/18261-2012 за заявою адвоката Петруненка Віктора Вікторовича про банкрутство Організації орендарів орендної фірми "Екста",-

Постановою господарського суду м. Києва від 28.12.2012 по справі № 5011-46/18261-2012 визнано банкрутом Організацію орендарів орендної фірми "Екста", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самофалова В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ОООФ "Екста", ліквідовано банкрута - ОООФ "Екста" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством та припинено провадження по справі № 5011-46/18261-2012.

доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2017 по справі № 5011-46/18261-2012 задоволено клопотання Світовенка В.В. про залишення без розгляду заяви Організації орендарів орендної фірми "Екста" про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 за нововиявленими обставинами та залишено без розгляду заяву Організації орендарів орендної фірми "Екста" про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 за нововиявленими обставинами, що підписана керівником Організації орендарів орендної фірми "Екста" Савенко К. І.

Не погодившись із даною ухвалою суду першої інстанції від 12.04.2017, президентом /керівником/ ОООФ "Екста" 31.10.2016 подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 по справі № 5011-46/18261-2012 апеляційну скаргу, підписану від імені Організації орендарів орендної фірми "Екста" Савенко К.І., на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.04.2017 залишено без розгляду.

В касаційній скарзі президент (керівник) Організації орендарів орендної фірми "Екста" просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2017, у зв'язку з відпусткою судді Короткевича О.Є., склад колегії змінений і визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г./головуючий - доповідач/, Катеринчук Л.Й., Куровський С.В.

В судовому засіданні ВГСУ 24.10.2017 було оголошено перерву до 26.10.2017 на 12:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвала апеляційного господарського суду від 26.06.2017 про залишення без розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 12.04.2017, якою залишено без розгляду заяву Організації орендарів орендної фірми "Екста" про перегляд ухвали господарського суду м. Києва від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 за нововиявленими обставинами, що підписана від імені Організації орендарів орендної фірми "Екста" Савенко К.І. обґрунтована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що згідно положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження органів управління банкрута, керівника банкрута - Організації орендарів орендної фірми "Екста" - Савенко К. І. припинились, так як керівник банкрута звільняється посади із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Крім того, апеляційний господарський суд, в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, послався на висновки судів у справі № 910/4431/13, у якій, зокрема, ухвалою від 23.05.2017 Київський апеляційний господарський суд під час нового розгляду апеляційної скарги Організації орендарів орендної фірми "Екста" за підписом Савенко К.І. встановив, що із відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.11.2016 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Організації орендарів орендної фірми "Екста" .

Підстава внесення запису про припинення: судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012. Отже, з 07.11.2016 ОООФ "Екста" припинена як юридична особа, не є носієм цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з чим не може виступати ні відповідачем, ні позивачем під час розгляду справ судами України, а тому участь ліквідованого суб'єкта господарювання в господарському процесі можлива виключно у випадку скасування ухвали про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора й ліквідацію боржника, винесеної в межах справи про банкрутство боржника та як наслідок відміни державної реєстрації припинення боржника. Разом з тим, у такому випадку всі представницькі функції, у тому числі можливість вчинення процесуальних дії від імені боржника належать виключно ліквідатору банкрута, а не його керівнику. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Савенко К.І. не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство Організації орендарів орендної фірми "Екста", її повноваження як керівника боржника припинились, право на звернення до суду із апеляційною скаргою від імені Організації орендарів орендної фірми "Екста" в неї відсутнє.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

За приписами ч. 6 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12)

Таким чином, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, вирішуючи питання про процесуальне право Савенко К.І. на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 12.04.2017 про залишення без розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду першої інстанції від 07.04.2014 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу,ліквідації юридичної особи і припинення провадження по справі про банкрутство ОООФ"Екста", суду апеляційної інстанції слід було належним чином з'ясувати правовий статус скаржника в розумінні норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Із змісту апеляційної та касаційної скарг вбачається, що заявник даних скарг - Савенко К.І., вважає себе (президентом) керівником Організації орендарів орендної фірми "Екста", а саме, власників майна божника, однак, вказаним доводам апеляційний суд не надав належної правової оцінки та не використав свої повноваження, визначені статтею 101 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Апеляційний господарський суд належним чином не встановив чи може припинення повноважень власника (власників) майна банкрута припинити право власності таких осіб на майно організації, не проаналізував дійсного правового статусу Савенко К.І., як уповноваженої особи співвласників (учасників) організації, які в силу норм ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є учасниками справи про банкрутство і відповідно мають право на звернення з апеляційними та касаційними скаргами до суду.

Крім того, апеляційний суд не дав належної оцінки фактичним обставинам, з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими, зокрема, встановлено, що уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника є особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу, а також положення ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно яких, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З'ясування зазначених вище обставин, на думку касаційного суду, є необхідним для вирішення питання щодо правового статусу Савенко К.І. у даній справі та права останньої на участь у справі у якості представника власників майна боржника, а також, відповідно, права оскаржувати судові рішення у даній справі та можливість звертатись до суду із заявами про перегляд судових рішень по справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , ратифікована Верховною Радою України. Частина 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків.

Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному

суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Статтею 55 Конституції України передбачено, зокрема, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Вказані положення Конституції України (254к/96-ВР) в ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Крім того, ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У своєму рішенні у справі Пелевін проти України no. 24402/02 від 20.05.2010 Європейський суд з прав людини зазначає, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного господарського суду від 26.06.2017 про повернення апеляційної скарги без розгляду прийнята передчасно, без встановлення та дослідження усіх фактичних обставин і наслідком прийняття якої, є порушення прав скаржника на судовий захист, зокрема, і порушення права на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 по справі № 5011-46/18261-2012 підлягає скасуванню, а справа № 5011-46/18261-2012 направленню до Київського апеляційного господарського суду на стадію апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу президента (керівника) Організації орендарів орендної фірми "Екста" - Савенко К.І. задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 по справі № 5011-46/18261-2012 скасувати.

Справу № 5011-46/18261-2012 направити до Київського апеляційного господарського суду на стадію апеляційного провадження.