912/3933/16 Про стягнення збитків за договором складського зберігання - 24.10.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (далі по тексту - ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 19/10 від 19.10.2016, яка містить вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" (далі по тексту - ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", відповідач) збитків за договором складського зберігання (далі по тексту - Договір) на суму 3 860 925,41 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивований невиконанням відповідачем умов Договору щодо збереження переданого йому на зберігання майна, допустивши втрату товару, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та підставою для застосування до нього встановленої законом відповідальності, а саме відшкодування завданих збитків у розмірі вартості втраченого майна.

09.02.2017 представник позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначає про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення збитків за втрачені товарно - матеріальні цінності: ОСОБА_6 у кількості 5 літрів (1344,85 грн) та ОСОБА_7 у кількості 10 літрів (3642,96 грн), всього на суму 4 987,81 грн, отже просить пункт третій позовних вимог викласти у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" 3 855 937,60 грн та 57 913,88 грн судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 у справі № 912/3933/16 (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" 3 855 937,60 грн та 57 839,10 грн судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 912/3933/16 (головуючий суддя: Іванов О.Г., суддя Березкіна О.В., суддя Дармін М.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" задоволено частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 у справі № 912/3933/16 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" 2 238 028,00 грн збитків та 33 569,79 грн судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградінтерсервіс" 26 696,20 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручено господарському суду Кіровоградської області.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 912/3933/16 повністю; прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" в позові до ТОВ "Кіровоградінтерсервіс"; судові витрати по справі покласти на позивача.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 938, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України (435-15) ), ч. 1 ст. 41 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України (1798-12) ).

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2015 між ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" (Поклажодавець) та ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (Зберігач) укладено договір складського зберігання, відповідно до якого зберігач приймає від Поклажодавця на зберігання засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння та садивний матеріал (товарно-матеріальні цінності) за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13Д до вимоги повернення (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору перелік майна, його кількість, і оцінка засвідчуються складською накладною, що видається після передачі товарів на зберігання.

Відповідно до пункту 3.1 Договору зберігач зобов'язаний здійснювати належне зберігання товарів, вести складський облік товарів, що знаходиться на зберіганні, фіксувати належним чином кількість (коробів, ящиків, мішків) товарів при прийнятті їх на зберігання та при частковому отриманні товару Поклажодавцем (представником Поклажодавця).

Вживати всіх заходів для забезпечення схоронності товарів (пункт 3.3 Договору). Пунктом 3.9 Договору сторони перебачили, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути товар, прийнятий на зберігання за умови проведення 100% оплати за здійснені послуги. При несплаті має право затримати товар до повного розрахунку за послуги зберігання.

Поклажодавець зобов'язаний передати товар на зберігання з обов'язковим оформленням складської накладної (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору плата за зберігання товарів за цим договором становить 4 000,00 грн з ПДВ на місяць (навіть коли товар не зберігався повний місяць на складі, але був переданий на зберігання) та підлягає сплаті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Зберігача чи внесенням готівкою до каси підприємства не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків.

Договір дійсний з моменту укладання і діє до 31.10.2015 р. та в любому випадку до повного виконання прийнятих на себе зобов'язань (пункт 2.5 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Із матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем передано на зберігання відповідачу засоби захисту рослин, що підтверджуються накладною № НУ-0000016 від 31.01.2015 р. на товар Раундап Макс із загальною кількістю 42 240 літрів, накладною НУ-0000069 від 26.02.2015 року на товар Раундап Макс із зазначеною кількістю 14 080 літрів, накладною № НУ-0000070 від 26.02.2015 р. на товар Раундап Макс із зазначеною кількістю 14 080 літрів, накладною № НУ-0000071 від 26.02.2015 р. на товар Раундап Макс із зазначеною кількістю 14 080 літрів, накладною № НУ-0000072 від 26.02.2015 р. на товар Раундап Макс кількістю 14 080 літрів.

Отже, відповідач прийняв на зберігання товарно-матеріальні цінності згідно вище зазначених накладних, в яких зазначено назва та кількість отриманих від позивача на зберігання засобів захисту рослин. Вартість товару, номер та серію партії, як встановлено судом апеляційної інстанції, у вищезазначених накладних не зазначено.

Факт прийняття на зберігання товару Раундап Макс за вищезазначеними накладними відповідач не заперечив.

В поясненні від 07.03.2017 директор ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" зазначив, що станом на 01.10.2016 по договору складського зберігання на зберіганні у підприємства значився Раундап Макс у кількості 17 840 л.

Згідно пункту 3.2 Договору зберігач зобов'язаний надати можливість поклажодавцю огляду товарів, вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, скориставшись правом здійснення контролю за забезпеченням схоронності товарів, представниками ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", як поклажодавцем, 13.10.2016 здійснена контрольна перевірка наявності цінностей, що зберігаються на складі ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", про що складено Акт контрольної перевірки наявності засобів захисту рослин на складі зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" (м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13 Д) та виявлено нестачу переданого на зберігання майна, в тому числі Раундап Макс в кількості 17 840 л.

В той же день факт залишків товарів на складах (м. Кропивницький, вул. Мурманська, 13Д) та нестача товарно-матеріальних цінностей, в тому числі Раундап Макс в кількості 17 840 л зафіксовано Актом перевірки, який підписаний представниками поклажодавця ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" - керівником відділу продаж ОСОБА_9, менеджером по логістики ОСОБА_10, водієм-експедитором ОСОБА_11, директором ОСОБА_12 та представниками зберігача ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" - головним бухгалтером ОСОБА_13 та в.о. завідующим складом (базою) ОСОБА_14 та скріплений печатками підприємств.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що матеріали справи містять витяг з кримінального провадження № 12016120020012519, згідно якого 05.10.2016 до Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області звернувся керівник відповідача ОСОБА_15 з заявою про злочин, що стала підставою для порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, про що здійснено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12016120020012519 в розділі "фабула" зазначено, що в період часу з 01.07.2016 по 01.10.2016 матеріально-відповідальні особи ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" перебуваючи в м. Кіровограді вул. Мурманська,13 Д, за попередньою змовою між собою привласнили 17 840 літрів засобів захисту рослин Раундап Макс, який належить ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", передані останніми ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" на зберігання згідно договору № 62 складського зберігання від 01.01.2016.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 05.09.2017 погодився з доводами апеляційної скарги про те, що витяг з кримінального провадження № 12016120020012519, у якому в розділі "фабула" зазначено, що засоби захисту рослин Раундап Макс в кількості 17 840 л. привласнили саме за попередньою змовою між собою матеріально-відповідальні особи ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", не є належним та допустимим доказом, що підтверджує нестачу ТМЦ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України обов'язковими для господарського суду, що розглядає справі про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, є лише вирок в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, в той же час, вищезазначене, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не спростовує висновок господарського суду про доведеність факту нестачі у відповідача Раундап Макс в кількості 17 840 л.

Встановивши в оскаржуваному рішенні від 09.03.2017, що факт отримання відповідачем на зберігання засобу захисту рослин, а саме Раундап Макс за договором складського зберігання від 01.02.2015, не забезпечення збереження даного товару, а отже ненадання відповідачем послуг із зберігання переданого йому позивачем товару, а саме Раундап Макс в кількості 17840 л, підтверджується наявними в матеріалах справи складськими накладними, що підписані сторонами договору та скріплені їх печатками; звітами про рух товарів ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" на зберіганні в ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" підписані матеріально відповідальною особою в.о. завідуючого базою ОСОБА_14, головним бухгалтером ОСОБА_16, затверджені директором ТОВ "Кіровоградінтерсервіс"; Актом контрольної перевірки цінностей на складі зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" станом на 13.10.2016, що підписаний представниками поклажодавця; Актом перевірки щодо встановлення залишків товарів на складах, що підписаний директором ОСОБА_12, керівником відділу продаж ОСОБА_9, менеджером по логістиці ОСОБА_10, водієм-експедитором ОСОБА_11 ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", як поклажодавцем, та головним бухгалтером ОСОБА_16, в.о. завідуючим складом ОСОБА_14 ТОВ "Кіровоградінтерсервіс", як зберігачем, та скріплений печатками підприємств, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого за заявою керівника ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" порушено кримінальне провадження № 12016120020012519 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України по факту привласнення матеріально-відповідальними особами підприємства 17 840 л Раундап Макс, який належить ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні", місцевий господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 11, 22, 610- 612, 623, 626, 629, 949- 951, 953, 957, 1166 ЦК України та ст. 294 Господарського кодексу України, дійшов висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 05.09.2017 погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача (неналежне виконання послуг по зберіганню, що призвело до втрати (нестачі) товару), шкода (виявлена різниця між обсягом товару за складськими накладними та фактичною наявністю), а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками (шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, через невиконання зазначених умов договорів), а відповідач згідно частини 2 статті 1166 ЦК України не довів суду та не підтвердив належними і допустимими доказами, що шкода завдано не з їхньої вини.

Як встановлено судом першої інстанції, вартість втраченого товару, а саме засобу захисту рослин Раундап Макс в кількості 17 840 л за ціною 216,14 грн. за літр складає 3 855 937,60 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу UA 15-2015 CHEM від 26.01.2015 про придбання ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" у ТОВ "Монсанто Україна" товару Раундап Макс, видатковими накладними про отримання товару № 0903690950, 03690954, 0903690956, 03690958 від 25.02.2015, рахунками фактури № 0804624257, 0804623822, 0804623811 від 24.02.2015, виписками з банківського рахунку про оплату придбаного товару, що долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, які, на думку місцевого господарського суду, відповідають нормам матеріального права та підтверджуються поданими доказами в сумі 3 855 937,60 грн, суд першої інстанції дійшов в оскаржуваному рішенні від 09.03.2017 висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до статті 49 ГПК України, місцевим господарським судом покладено на відповідача.

Погодившись із висновком суду першої інстанції про наявність усіх елементів цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові від 05.09.2017 дійшла висновку, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню не є повністю доведеним, оскільки, відповідно до п. 5.1 Договору зберігач несе відповідальність перед поклажедавцем у випадку втрати ТМЦ виходячи з вартості товару на дату початку зберігання.

В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту складських накладних, представниками позивача та відповідача не засвідчувалася вартість засобу захисту рослин Раундап Макс на дату початку зберігання. Представників експертних установ або ТПП для визначення вартості товару на дату початку зберігання позивач не залучив.

У зв'язку з зазначеним, позивачем встановлено розмір збитків на підставі вартості, за яку він придбав товар у третіх осіб, а саме у ТОВ "Монсанто Україна", на підтвердження чого позивачем надано договорір купівлі-продажу UA 15-2015 CHEM від 26.01.2015 про придбання ТОВ "Клуб розвитку та впровадження ноутілл технології в Україні" у ТОВ "Монсанто Україна" товару Раундап Макс.

Відповідно до видаткових накладних про отримання товару позивач придбав у ТОВ "Монсанто Україна" Раундап Макс у наступній кількості та за наступною ціною: - за видатковою накладною № 0903593404 від 30.01.2015 року у кількості 4 460 літрів за ціною з урахуванням знижки 119,17 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 531 507,12 грн.; - за видатковою накладною № 0903593405 від 30.01.2015 року у кількості 9 620 літрів за ціною з урахуванням знижки 125,45 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 1 206 809,76 грн.; - за видатковою накладною № 0903593406 від 30.01.2015 року у кількості 4 460 літрів за ціною з урахуванням знижки 119,17 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 531 507,12 грн.; - за видатковою накладною № 0903593407 від 30.01.2015 року у кількості 4 460 літрів за ціною з урахуванням знижки 119,17 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 531 507,12 грн.; - за видатковою накладною № 0903593408 від 30.01.2015 року у кількості 9 620 літрів за ціною з урахуванням знижки 125,45 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 1 206 809,76 грн.; - за видатковою накладною № 0903593409 від 30.01.2015 року у кількості 9 620 літрів за ціною з урахуванням знижки 125,45 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 1 206 809,76 грн.; - за видатковою накладною № 0903690956 від 25.02.2015 року у кількості 14 080 літрів за ціною з урахуванням знижки 216,14 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 3 043 307,52 грн.; - за видатковою накладною № 0903690958 від 25.02.2015 року у кількості 14 080 літрів за ціною з урахуванням знижки 216,14 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 3 043 307,52 грн.; - за видатковою накладною № 0903690950 від 25.02.2015 року у кількості 14 080 літрів за ціною з урахуванням знижки 216,14 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 3 043 307,52 грн.; - за видатковою накладною № 0903690954 від 25.02.2015 року у кількості 14 080 літрів за ціною з урахуванням знижки 216,14 грн. за літр (з ПДВ) на загальну суму 3 043 307,52 грн.

Таким чином, 30.01.2015 позивачем придбано у ТОВ "Монсанто Україна" Раундап Макс у кількості 13 380 літрів за ціною з урахуванням знижки 119,17 грн. за літр (з ПДВ), а також 28 860 літрів за ціною з урахуванням знижки 125,45 грн. за літр (з ПДВ).

Весь вищезазначений Раундап Макс 31.01.2015 позивачем передано на зберігання відповідачу (складська карточка № 16).

Крім того, 25.02.2015 позивачем придбано у ТОВ "Монсанто Україна" Раундап Макс у кількості 56 320 літрів за ціною з урахуванням знижки 216,14 грн. за літр (з ПДВ). Весь вищезазначений Раундап Макс 31.01.2015 року позивачем передано на зберігання відповідачу (складські карточки № 69, 70, 71, 72).

Оскільки відповідно до матеріалів справи позивач наступного дня після придбання засобів захисту рослин передавав їх на зберігання до відповідача, то колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з запропонованим позивачем способом визначення вартості переданого на зберігання товару на підставі вартості, за яку поклажедавець придбав товар у третіх осіб (ТОВ "Монсанто Україна").

В той же час, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погодився з доводами позивача та висновком місцевого господарського суду про те, що вартість втраченого товару, а саме засобу захисту рослин Раундап Макс в кількості 17 840 літрів необхідно визначати за ціною саме 216,14 грн. за літр на загальну суму 3 855 937,60 грн, оскільки у складських накладних не засвідчувалися вартість, номер та серія партії засобу захисту рослин Раундап Макс на дату початку та на дату закінчення зберігання; переданий на зберігання товар характеризується лише родовими ознаками, тобто його неможливо ідентифікувати.

У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції за результатами перегляду справи дійшла висновку, що доводи позивача та висновок господарського суду, що саме партія товару за більш низькою ціною (119,17 грн. або 125,45 грн. за літр (з ПДВ)) була повернута позивачу, а недостатнім є товар за ціною саме 216,14 грн. за 1 літр, ґрунтуються лише на припущеннях останніх, та не підтверджені матеріалами справи.

Оскільки матеріалами справи встановлено факт нестачі засобу захисту рослин Раундап Макс у кількості 17 840 літрів, а позивачем Раундап Макс за ціною 119,17 грн. за літр (з ПДВ) передано відповідачу на зберігання у меншій кількості (лише 13 380 літрів), то суд апеляційної інстанції не вважав за можливе визначити вартість втраченого товару саме за даною ціною. Отже, вартість втраченого товару, а саме засобу захисту рослин Раундап Макс в кількості 17 840 літрів, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, необхідно визначати за ціною саме 125,45 грн. за літр (з ПДВ), так як за даною ціною передано на зберігання товар у кількості більшій, ніж виявлено нестачу під час інвентаризації (28 860 літрів).

Таким чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов в оскаржуваній постанові від 05.09.2017 висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 237 992,10 грн (17 840 літрів х 125,45 грн за літр (з ПДВ) збитків за договором складського зберігання у вигляді вартості втраченого товару.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 ГПК України розподілено між сторонами судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що до таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли всупереч вимогам ст. 43 ГПК України без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх істотних обставин справи, з огляду на наступне.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має в даному випадку здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.

Відповідно до статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

За приписами статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 950 ЦК України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до приписів статті 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача збитки за нестачу товару, господарські суди належним чином не встановили, за яким саме договором складського зберігання був переданий товар по якому є нестача, та не надали умовам цього договору належної правової оцінки, зокрема, суди не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів обставини руху товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором.

Також суди не дослідили всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності і належним чином не встановили, чи відповідають матеріали інвентаризації вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, підстави участі представників відповідача в інвентаризаційній комісії, суди попередніх інстанцій не обгрунтували в рішенні та постанові, чи можна в такому випадку матеріали інвентаризації, а саме Акт контрольної перевірки цінностей на складі зберігання ТОВ "Кіровоградінтерсервіс" станом на 13.10.2016 та Акт перевірки щодо встановлення залишків товарів на складах, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України,вважати належними та допустимими доказами нестачі товарно-матеріальних цінностей та підтвердження факту наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення за нестачу майна, яке було передане йому за договором складського зберігання.