18/3022/11 Про припинення апеляційного провадження у справі про визнання боржника банкрутом - 24.10.2017 Прийняття

Постановою господарського суду Полтавської області 06.11.2012 у справі № 18/3022/11 (суддя Ореховська О.О.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі - ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", боржник) визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну, тощо.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" (далі - ТОВ "Автосервіс-Т") звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (колегія суддів у складі: Тарасова І.В. - головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" на постанову господарського суду Полтавської області від 06.11.2012 у справі № 18/3022/11 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою ліквідатор ТОВ "Автосервіс-Т" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема. п.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.01.2012 порушено провадження у справі № 18/3022/11 про банкрутство ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

В газеті "Урядовий кур'єр" від 08.02.2012 №24 (4668) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.07.2012 за результатами попереднього засідання судом затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

Постановою господарського суду Полтавської області 06.11.2012 ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" визнано банкрутом відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну, тощо.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду в ухвалі від 03.08.2017 дійшла висновку, що ТОВ "Автосервіс-Т", в розумінні вимог ст. 91 ГПК України та ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) не є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", а також, не є учасниками справи про банкрутство боржника.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 18/3022/11 встановлено, що у передбачений ч. 1 ст. 14 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 строк ТОВ "Автосервіс-Т" не подало до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.

Встановивши, у оскаржуваній ухвалі, що ТОВ "Автосервіс-Т", яке не має права на подання апеляційної скарги у справі № 18/3022/11, а також те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства, порушене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 помилково, суд другої інстанції припинив апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Поряд з тим, Київським апеляційним господарським судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що в силу особливостей провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, законодавством звужено до учасників такої справи, учасники господарських товариств, як власники корпоративних прав не можуть бути учасниками справи про банкрутство, для цього вони повинні набути, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд, припиняючи апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, встановив, що строк ТОВ "Автосервіс-Т" не набуло статусу учасника у справі про банкрутство ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що позбавляє її права на участь у відповідній справі про банкрутство та оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пункт 1 ст. 5 вказаного Закону визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут),

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Згідно зі ст. 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, останній зобов'язаний звернутись у справу про банкрутство з відповідною письмовою заявою про визнання його грошових вимог до боржника, а також, подати докази, що їх підтверджують.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа про банкрутство боржника порушена за загальною процедурою, ТОВ "Автосервіс-Т" не зверталось у справу про банкрутство ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що учасники господарських товариств, як власники корпоративних прав не можуть бути учасниками справи про банкрутство, для цього вони повинні набути, відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону, статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ліквітатор ТОВ "Автосервіс-Т оскаржуючи постанову господарського суду посилався на те, що ТОВ "Автосервіс-Т" не є стороною у справі, однак вважає, що оскаржувана постанова господарського суду впливає на права та обов'язки ТОВ "Автосервіс-Т". При цьому, заявником зазначено, що 03.05.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т" було укладено договір поруки №АТ/05-07, за яким заявник поручився за виконання ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" зобов'язань за кредитним договором №11150751000, який було укладено 03.05.2007 з ПАТ "УкрСиббанк". Відтак, на підставі вказаного договору поруки ТОВ "Автосервіс-Т" є відповідальною особою за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, а тому, у разі, якщо би ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" не було визнано банкрутом, воно мало б виконувати свої обов'язки перед ПАТ "УкрСиббанк". Зважаючи на це, у заявника не виникло б наслідків негативного характеру у вигляді ризиків та відповідальності перед АКІБ "УкрСиббанк".

Разом з тим, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що приймаючи постанову про визнання банкрутом ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", питання щодо прав ТОВ "Автосервіс-Т" у правовідносинах з ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" судом першої інстанції не вирішувалось.

Під час затвердження реєстру вимог кредиторів судом першої інстанції в ухвалі від 04.07.2012 було досліджено питання щодо кредиторської заборгованості ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в тому числі було надано правову оцінку заявленим ПАТ "УкрСиббанк" кредиторським вимогам і за зобов'язаннями ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 від 03.05.2007.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України (1798-12) . У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ТОВ "Автосервіс-Т" не має статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону, що надає йому право на оскарження постанови господарського суду Полтавської області від 06.11.2012 у справі № 18/3022/11, тому правомірно припинив порушене апеляційне провадження в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст.ст.- 111-5, - 111-7 ГПК України, не вбачає правових підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 18/3022/11, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.