Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року у справі № 914/295/17 господарського суду Львівської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" про тлумачення змісту договору,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" (далі - ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій", Відповідач) про тлумачення змісту окремих частин договору № 173-п від 03.09.2007 року, укладеного між ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" і ФОП ОСОБА_2, а саме - пункту 1.1. розділу 1 вказаного договору, наступним чином: "Виконавець передає, а Замовник приймає в тимчасове користування виробничу площадку площею 193,35 кв.м., яка знаходиться у володінні ДП "ЛЗЗК", АДРЕСА_1, та не є об'єктом нерухомого майна; виробнича площадка надається для здійснення Виконавцем, підприємницької діяльності, передбачених чинним Класифікатором видів економічної діяльності, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Виконавця".

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.04.2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ФОП ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 213, 637 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 41, 43, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" у своєму відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ФОП ОСОБА_2, викладених у касаційній скарзі, просить залишити рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2007 року між ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" (Виконавець) і ФОП ОСОБА_2 (Замовник) було укладено договір № 173-п (далі - Договір № 173-п), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Виконавець передає, а Замовник приймає в тимчасове користування виробничу площадку площею 193,35 кв.м., яка знаходиться у володінні ДП "ЛЗЗК", АДРЕСА_1, виробнича площадка надається для виробничих потреб Замовника.

Згідно умов Договору № 173-п (п.п. 2.1., 2.2.), передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу Замовнику права власності на цю площадку. Власником виробничої площадки залишається Виконавець, а Замовник користується нею протягом дії цього договору. Замовник приступає у строкове користування виробничою площадкою з дати підписання цього договору та Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Як видно з Акту прийому-передачі від 03.09.2007 року (Додаток № 2 до Договору № 173-п) Виконавець передав, а Замовник прийняв в строкове платне користування виробничу площадку загальною площею 193,35 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1.

Вимогами ФОП ОСОБА_2 у даній справі, є тлумачення змісту окремих частин договору № 173-п, укладеного між ним та Відповідачем 03.09.2007 року, а саме - пункту 1.1. розділу 1 даного договору, у запропонованій ним вищезгаданій редакції, з посиланням на положення ст.ст. 213, 637 Цивільного кодексу України, і на те, що сторонами договору не було конкретно та чітко визначено його предмет, та волю сторін, через незрозуміло викладений пункт 1.1. Договору, що і спричинило необхідність його тлумачення.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 213, 626, 629, 638, 639, 759, 760 Цивільного кодексу України, та представлені матеріали справи, дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 173-п від 03.09.2007 року і, зокрема, викладені у його пункті 1.1., та встановивши при цьому, що укладений між сторонами договір не містить незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину, тоді як сам Позивач фактично просить суд роз'яснити частину договору, який вже тривалий час виконується сторонами, що в сукупності не відповідає приписам ст. 213 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року у справі № 914/295/17 - без змін.