810/1577/16 Про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 23.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" до відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

11 травня 2016 року приватне акціонерного товариство "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" (далі - позивач, ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ") звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Фастівського МУЮ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2016 року ВП № 50756419.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова ВП № 50756419 відповідачем винесена протиправно, оскільки до заяви про відкриття виконавчого провадження, яка підписана директором відповідача (стягувачем) ОСОБА_1, не додано довіреності або іншого документа, яким підтверджується наявність повноважень у директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області підписувати та подавати заяву від імені стягувача про відкриття виконавчого провадження до ВДВС Фастівського МУЮ.

Тобто, на думку позивача, заява про відкриття виконавчого провадження подана не уповноваженою особою.

Також вказував на те, що у ВДВС Фастівського МУЮ були відсутні підстави для відкриття провадження. Постанова про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не є виконавчим документом через її невідповідність встановленим критеріям, визначених у частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку позивача, в порушення приписів частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в постанові про накладення штрафу, підпис уповноваженої особи знаходиться над відомостями про дату набрання законної сили рішення та строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Також постанова про накладення штрафу, в порушення частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" не скріплена гербовою печаткою, що свідчить про невідповідність постанови про накладення штрафу вимогам, встановленим законом до виконавчого документу.

Тому, на переконання скаржника, виконавча служба повинна була відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього закону.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав до скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, оскільки така прийнята відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Касатор також зазначає, що процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (244-95-п) (далі - Порядок № 244).

Нормами пункту 26 Порядку № 244 передбачено, що постанова про накладення штрафу набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Відповідно до пунктів 28 та 29 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову. Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з пунктом 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Позивач, виконуючи вимоги Порядку № 244, належним чином повідомив стягувача про оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва постанови про накладення штрафу від 17 лютого 2016 року (а.с. 94-105).

Проте, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області неправомірно направив до виконавчої служби постанову для примусового її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Скаржник вказував, що пунктами 28, 29, 31 Порядку № 244 не встановлено обов`язок суб`єкта містобудування, тобто ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" направляти органу державного архітектурно-будівельного контролю докази оскарження постанови в судовому порядку в разі такого оскарження. Порядком № 244 передбачено обов`язок суб`єкта містобудування повідомити орган державного архітектурно-будівельного контролю про таке оскарження.

Таким чином скаржник вважає, що суди у справі неправильно застосували пункти 28, 29, 31 Порядку № 244 під час оцінювання факту передчасності звернення постанови від 17 лютого 2016 року до примусового виконання та відкриття відповідачем виконавчого провадження.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 09 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2016 року № З-1702/2-10/10-89/1702/08, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 49608,00 грн.

Згідно вказаної постанови, вона набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, а саме 03 березня 2016 року.

Постанова отримана представником ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" 22 лютого 2016 року.

07 квітня 2016 року директор Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області звернувся до органу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

12 квітня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 50756419 з виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2016 року №З-1702/2-10/10-89/1702/08; боржнику запропоновано добровільно виконати постанову у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вказану постанову позивач отримав 19 квітня 2016 року, про що свідчить заява про подовження строку для самостійного виконання рішення, яке міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Також, згідно матеріалів виконавчого провадження, позивач 21 квітня 2016 року звертався до відповідача з заявою про зупинення виконавчого провадження, в якій зазначив, що 03 березня 2016 року, в останній день встановленого строку, постанова від 17 лютого 2016 року №З-1702/2-10/10-89/1702/08, оскаржена в судовому порядку.

26 квітня 2016 року державним виконавцем на підставі заяви позивача винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 11 травня 2016 року.

Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Стаття 291 КУпАП у редакції, яка діяла на час винесення постанови ВП 47349216, визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з статтею 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Відповідно до статті 1 Закон України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, віднесені постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Проте, Законом також закріплено вимоги до виконавчих документів, недотримання яких перешкоджає прийняттю їх до виконання.

Так, відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 6 частини 1 статті 26 зазначеного Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV виконавче провадження підлягає бов`язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244 (244-95-п) (далі - Порядок № 244).

Так, пунктом 26 Порядку №244 встановлено, що постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та пункту 28 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

За правилами, встановленими пунктом 29 Порядку №244 оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512).

Пунктом 3.4 вказаної Інструкції № 512 передбачено, що заява про відкриття виконавчого провадження подається до органу ДВС у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа, в якій у разі наявності можуть зазначатися номер мобільного телефону, факсу (телефаксу), адреса електронної пошти. До заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Положеннями пункту 2.11 Інструкції № 512 визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: а) довіреністю фізичної особи; б) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); в) рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна.

Оригінали документів, зазначених у пункті 2.11 цього розділу, або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Аналіз положень частини другої статті 25 та частини першої статті 26 Закону № 606-XIV вказує на те, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Разом з заявою про відкриття виконавчого провадження представником стягувача до органу державної виконавчої служби подається документ, який підтверджує його повноваження на її підписання та подання.

Як вбачається з матеріалів справи заяву про відкриття виконавчого провадження від імені стягувача - Державної архітектурно-будівельної інспекції підписано його директором ОСОБА_1 .

При цьому, до вказаної заяви приєднано оригінал постанови від 17 лютого 2016 року № З-1702/2-10/10-89/1702/08 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Не підлягають прийняттю до уваги доводи скаржника про відсутність в матеріалах виконавчого провадження підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву про відкриття виконавчого провадження, оскільки, такі повноваження представника перевіряються при подачі заяви про відкриття виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутні докази того, що заяву про відкриття виконавчого провадження підписано неуповноваженою особою. Як вбачається зі змісту заяви, вона підписана керівником Державної архітектурно-будівельної інспекції. Відсутність копії довіреності не може бути підтвердженням відсутності повноважень на підписання та подачу заяви про її відкриття.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях відділу державної виконавчої служби порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) під час відкриття ним виконавчого провадження від 12 квітня 2016 року ВП № 50756419.

Крім того, постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відповідає формі постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240 (z1116-12) , та вимогам Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244 (244-95-п) .

Також наведене вище рішення відповідає положенням, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) для виконавчих документів, та містить всі визначені статтею 18 цього Закону обов`язкові реквізити, у тому числі щодо дати набрання цим рішенням законної (юридичної) сили та строку пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання.

Вказаний виконавчий документ підписаний посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - головним інспектором будівельного Літвінцовим С.О.

Тому, доводи позивача стосовно оформлення виконавчого документа неналежним чином (відсутність дати набрання законної (юридичної) сили рішенням, строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та розміщення підпису уповноваженої особи у неналежному місці) є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження представника позивача стосовно того, що відповідач повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження з огляду на те, що виконавчий документ на час його подання до органу державної виконавчої служби не набрав законної (юридичної) сили у зв`язку з його оскарженням в судовому порядку є необгрунтованим, оскільки чинне законодавство України не наділяє державного виконавця правом ставити під сумнів законність виданого іншим органом виконавчого документа або додатково перевіряти зазначену у виконавчому документі інформацію про набрання законної сили рішенням відповідних органів чи проявляти бездіяльність з метою його невиконання.

Державний виконавець при поданні стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документа зобов`язаний діяти виключно у межах повноважень, наданих йому Законом, а саме: перевірити відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цим Законом, та прийняти виконавчий документ до виконання за умови відсутності визначених статтею 26 цього Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, державний виконавець керується відомостями стосовно дати набрання виконавчим документом чинності (законної сили), яка у даному випадку зазначена безпосередньо самим стягувачем. Відповідач не наділений повноваженнями контролю за достовірністю відображення цієї інформації у виконавчому документі.

Крім того, дії органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо визначення дати набрання чинності виконавчим документом та/або дії щодо його звернення до органу державної виконавчої служби з виконавчим документом, який не набрав законної (юридичної) сили, позивачем на момент прийняття судом рішення у даній справі не оскаржено.

Разом з тим, 03 березня 2016 року позивачем на адресу Департаменту ДАБІ у Київській області поштовим зв`язком направлено повідомлення про оскарження постанови щодо накладання штрафу. Вказане повідомлення отримане після звернення виконавчого документу до примусового виконання.

Отже, позивач не надав доказів того, що Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області, а так само й відповідачу було відомо на день ухвалення спірної постанови про оскарження виконавчого документа в судовому порядку.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.

З урахуванням установлених фактичних обставини справи відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2016 року ВП № 50756419.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії-" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.