Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Грек Б.М., Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року у справі № 927/117/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Артемсіль-Регіон-Чернігів", товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігіввовна-плюс", про визнання права власності на під'їзну колію,

У січні 2017 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про визнання права власності на під'їзну залізничну колію довжиною 205 погонних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та примикає стрілочним переводом № 302 до колії № 1 у зв'язку з невизнанням такого права з боку відповідача.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017 року (суддя Федоренко Ю.В. ) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року (судді: Тарасенко К.В., Сулім В.В., Іоннікова І.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа ТОВ "Артемсіль-Регіон-Чернігів" вважають, що судові рішення у справі є законними та просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи ТОВ "Чернігіввовна-плюс" до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи ТОВ "Артемсіль-Регіон-Чернігів", дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.12.2001 року між відкритим акціонерним товариством "Чернігіввовна" (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі - продажу АЕІ № 322199, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нерухоме майно - частину складу А-1, А1-1: літ "3-1", площею 309,3 кв.м., літ. "4-1", площею 78,4 кв.м., літ "4-2", площею 1,87 кв.м., літ. "5-1", площею 10,8 кв.м, літ. "5-2", площею 1,9 кв.м., літ "6-1", площею 1,4 кв.м., літ. "6-2", площею 16,7 кв. м., літ "6-3", площею 8,8 кв.м, пилорама літ Б-1, Б1, площею 420,0 кв.м, навіс "б", площею 91,0 кв.м., загальна площа 940,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 договору до складу приміщень, що продаються за цим договором, входять безпосередньо самі приміщення, а також водопровід, тепломережі, та електричні комунікації, що в них знаходяться, залізнична колія, що примикає до складу.

На підставі договору АЕІ № 322199 ВАТ "Чернігіввовна" складена видаткова накладна від 24.01.2002 року № 4, де окремим пунктом зазначена внутрішня залізнична колія довжиною 205 м.п., яка підписана представниками сторін.

Відкритим акціонерним товариством "Чернігіввовна" видано довідку позивачу від 17.04.2002 року № 5/235 про те, що за договором від 14.12.2001 року АЕІ № 322199 проведено повний розрахунок.

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони передбачили, що продавець зобов'язується передати об'єкт нерухомості покупцю протягом 3-х днів з моменту укладення даного договору. Передача об'єкта, повинна бути оформлена підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 4.1 - 4.2 договору право власності на об'єкт нерухомості переходить від продавця до покупця в момент укладення цього договору. Правовстановлюючими документами, що підтверджує право власності продавця на цілісний майновий комплекс, є свідоцтво про право власності, що видане виконкомом Чернігівської міської ради 22.11.2001 року записано в реєстрову книгу № 8 за реєстровим № 590.

У пункті 6.7 договору зазначено, що перехід права власності на цілісний майновий комплекс від продавця до покупця підлягає державній реєстрації в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Договір підписано представниками сторін, 14.12.2001 року його посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Антіпіною Т.А., зареєстровано у реєстрі за № 3981.

10.12.2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством "Чернігіввовна - плюс" укладено договір про поділ нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 5406.

Відповідно до п. 1. цього договору вищевказана нежитлова будівля розподіляється таким чином: - ОСОБА_4 належить: частина складу А-1, А1-1: літ 3-1 площею 309,3 кв.м., літ.4-1, 4-1, пл. 66,1 кв.м., літ 4-1а, пл. 11,3 кв.м., (кол. частина літ. 4-1), літ. 5-1, пл.10,8 кв.м., літ 5-2, пл. 1,9 кв.м., літ. 5-3, пл. 2,1 кв.м. (кол. літ 4-2), літ. 6-1 пл. 1,4 кв. м., літ. 6-2 пл. 16,7 кв. м., літ. 6-3 пл. 8,8 кв.м.- загальною площею 428,4 кв.м., пилорама літ. Б -1, Б1 площею 419,2 кв.м., навіс "б" площею 91,0 кв.м. загальною площею 938,6 кв.м.

- товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігіввовна - плюс" належить частина складу літ. А-1, А1-1 (літ.1-1. літ.2-1, літ.7-1) загальною площею 1260,2 кв.м.

17.03.2015 року вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко О.С., зареєстровано у реєстрі за № 142.

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.03.2015 року ОСОБА_4 є власником об'єкта нерухомого майна за реєстраційним № 608703374101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: частина складу А-1, А1-1: літ. 3-1, пл. 309,3 кв.м., літ. 4-1, пл. 66,1 кв.м., літ 4-1а, пл. 11,3 кв.м., (кол. частина літ. 4-1), літ. 5-1, площею 10,8 кв.м., літ 5-2, пл. 1,9 кв.м., літ. 5-3, пл. 2,1 кв.м. (кол. літ 4-2), літ. 6-1 пл. 1,4 кв. м., 6-2 пл. 16,7 кв. м., літ. 6-3 пл 8,8 кв.м.- загальною площею 428,4 кв.м., пилорама літ. Б -1, Б1 площею 419,2 кв.м., навіс "б" площею 91,0 кв.м. Загальна площа 938,6 кв.м.

Підстава виникнення права власності зазначена як дублікат договору про поділ нежитлової будівлі, серія та номер: 142, виданий 17.03.2015 року. Дата державної реєстрації - 24.03.2015 року.

У вересні 2016 року на замовлення позивача ТОВ "Київтранспроект" було розроблено технічний паспорт під'їзної залізничної колії.

В даному паспорті зазначено, що під'їзна колія, примикає стрілочним переводом № 302 до колії № 1, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу "Чернігівська дистанція колії ДТГО "Південно-Західна залізниця". Межею під'їзної колії є хвіст хрестовини стрілочного переводу № 302. Згідно з проведеними вимірами, загальна довжина під'їзної колії власності ФОП ОСОБА_4 становить -205 м.

Листом від 03.10.2016 року відповідач повідомив ТОВ "Київтранспроект", що дистанція колії ознайомилась з наданим технічним паспортом і не погоджує його в зв'язку з тим, що вказана у технічному паспорті колія від стрілочного переводу № 302 до упора по станції Чернігів перебуває на балансі Чернігівської дистанції колії.

Листом від 28.02.2017 року № 118 Комунальне підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомило суд, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи за вказаною адресою станом на 31.12.2012 року право власності на під'їзну залізничну колію не зареєстровано. Також за ВАТ "Чернігіввовна" згідно із свідоцтвом про право власності від 22.11.2001 року та за ФОП ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 14.12.2001 року № 3981 право власності на вказану залізничну колію зареєстровано не було.

12.09.2008 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди № 1658 земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 1,2921 га.

Згідно з п. 36 вказаного договору він набирає чинності після підписання його сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства. Договір укладено строком на 5 років (п. 6 договору). Договір зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 31.08.2005 року.

На час вирішення спору доказів про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки суду не надано.

Листами від 17.02.2015 року, 05.08.2016 року, 29.07.2016 року позивач звертався з проханням до відповідача припинити доступ до внутрішньої залізничної колії, яка йому належить на підставі договору купівлі-продажу АЕІ № 322199 від 14.12.2001 року.

Листами від 11.08.2016 року, 04.08.2016 року, 03.08.2016 року відповідач повідомив, що зазначена залізнична під'їзна колія знаходиться на балансі виробничого підрозділу Чернігівської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Як зазначено у довідці відповідача від 02.02.2017 року на балансі виробничого підрозділу Чернігівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться об'єкт: верхня будова під'їзної колії "Артемсіль-Регіон-Чернігів" (на ст. Чернігів) протяжністю 714 п.м. колії (від стика рамної рейки стрілочного переводу (далі СП) № 65 через СП № 57 та СП № 302 - до тупикового упору), інвентарний номер 3680201000296, рік взяття на баланс - 1950, що підтвердження довідкою від 10.03.2017 року № ПЧ-10-3/133 та доданими до неї доказами (т.2 а.с.3-36).

Начальником відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничний перевезень 30.11.2015 року затверджено технічний паспорт під'їзної залізничної колії "Артемсіль-Регіон-Чернігів", згідно з яким під'їзна колія "Артемсіль-Регіон-Чернігів" ст. Чернігів Південно-Західної залізниці примикає до стрілочного переводу № 65, який знаходиться на станційній колії №38. Межею під'їзної колії є сигнальний знак "Межа під'їзної колії", встановлений біля стика рамної рейки стрілочного переводу № 65. Загальна довжина під'їзної колії становить 714,1 м, знаходиться на балансі відокремленого підрозділу Чернігівська дистанція колії ДТГО "Південно-Західна залізниця".

06.07.2016 року між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Артемсіль-Регіон-Чернігів" укладено договір № 3253 про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів. Договір укладено з строком дії до 31.12.2020 року.

На умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить залізниці та примикає до колії № 38 станції Чернігів, через стрілку № 65 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено напроти стика рамної рейки стрілочного переводу № 65. Розгорнута довжина під'їзної колії становить 714,1 погонних метра.

Предметом даного судового розгляду є вимога особи, яка вважає себе власником, про визнання права власності на майно у зв'язку з невизнанням за ним такого права з боку відповідача.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю набуття позивачем права власності на спірну під'їзду колію, та відповідно, порушення відповідачем його прав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ті інтересу. Цивільним кодексом України (435-15) передбачено засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

При цьому слід мати на увазі, що набуття права власності регулюється окремими нормами права, і тому якщо позови заявляються на підставі ст. 392 ЦК України не для вирішення спору між власником і особою, яка заперечує його право власності, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до п. 64, 67 розділу ІV Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) , до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Як встановлено п. 1.2, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних залізничних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096 (z0875-00) , межа під'їзної колії позначається знаком "Межа під'їзної колії". Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака "Межа під'їзної колії" перебуває в розпорядженні залізниці.

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (457-98-п) . До затвердження Інструкції подача вагонів на під'їзну колію забороняється.

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у договорі купівлі - продажу АЕІ № 322199 сторони визначили, що до складу приміщень, які продаються, входить, зокрема, залізнична колія, що примикає до складу, однак накладною про відпуск матеріалів на сторону від 24.01.2002 року позивачу передано внутрішня залізнична колія 205 п/м без прив'язки до її початку та закінчення. Акт приймання-передачі, як це було обумовлено сторонами у договорі, не складався.

Відтак, з урахуванням чинних на час укладення договору та передачі придбаного за ним майна позивачу Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних залізничних колій, неможливо ідентифікувати, яку саме під'їзну залізничну колію було придбано позивачем.

Тому суди обох інстанцій правильно виходили з того, що ст. 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності.

Отже, виходячи зі змісту статті 392 ЦК України позивачем не доведено, що він є власником спірного нерухомого майна, й це право оспорюється або не визнається іншою особою, або те, що він втратив документ, який засвідчує його право власності.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в позові про визнання за позивачем права власності на під'їзну залізничну колію за недоведеністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 - без змін.