Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів

Кролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк"

на ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017

у справі № 910/27589/14 Господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

до Новоленд Імпекс АГ (Novoland Impex AG)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехвоса"

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 4 350 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з 'явився,

від відповідача-1:

не з 'явився,

від третьої особи:

не з 'явився,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/27589/14 (суддя Демидов В.О.) провадження у справі № 910/27589/14 зупинено до закінчення проведення судової товарознавчої експертизи.

ПАТ "Фінростбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/27589/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 910/27589/14 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Тищенко А.І., Гончарова С.А.) відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Фінростбанк" про відстрочку сплати судового збору; відмовлено ПАТ "Фінростбанк" в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу ПАТ "Фінростбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/27589/14 повернуто скаржнику.

Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду, ПАТ "Фінростбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Фінростбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2017.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу ПАТ "Фінростбанк" без розгляду, апеляційний господарський суд послався на пропуск скаржником строку на подання апеляційної скарги, а також на те, що скаржником не надано доказів сплати судового збору у належному розмірі, в той час як відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва винесена 23.03.2017, отже останнім днем апеляційного оскарження є 28.03.2017, в той час як апеляційним судом на підставі відбитку поштового штемпеля на конверті встановлено, що апеляційна скарга подана ПАТ "Фінростбанк" 12.04.2017, тобто з пропуском строку.

ПАТ "Фінростбанк" заявлено клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу" № 7 від 17.05.2011 (v0007600-11) роз'яснено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Фінростбанк" не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги. При цьому, апеляційний суд правомірно зауважив, що посилання скаржника на відсутність його в судовому засіданні 23.03.2017 та на те, що останньому стало відомо про ухвалу суду з Єдиного державного реєстру судових рішень не може вважатися поважною причиною пропуску строку, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 було належним чином повідомлено скаржника, що розгляд справи № 910/27589/14 відбудеться 23.03.2017, однак останній в судове засідання не з'явися та про причини неявки суд не повідомив.

Посилання ПАТ "Фінростбанк" у касаційній скарзі на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 у справі № 910/27589/14 надійшла на його адресу лише 10.04.2017 не підтверджено жодними доказами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

У п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 (va007600-13) України від 21.02.2013 роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, встановивши, що звернувшись із клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, ПАТ "Фінростбанк" не надав належних доказів на підтвердження наявності достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, а обмежився лише посиланням на скрутний фінансовий стан, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України (1798-12) і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 910/27589/14 залишити без змін.