914/179/17 Про визнання недійсним договору на виготовлення технічного паспорту та іншої техдокументації - 17.10.2017 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 914/179/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.10.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач".

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору від 01.02.2016 № 0201.1/16 на виготовлення технічного паспорту та іншої техдокументації, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо виготовлення технічних паспортів нерухомого майна замовника згідно окремих замовлень.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договір підписаний повноважними особами від виконавця - ОСОБА_4 та скріплений печаткою СПД ФО ОСОБА_4; від замовника - ліквідатором Хомишин І.Г. та скріплений гербовою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач".

З метою закінчення робіт за вищезазначеним договором, відповідач звертався до позивача з листом № 1121/16-1 від 21.11.2016 в якому просив надати можливість доступу до приміщень корпусу № 12 /літА-4/, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач". Також з метою усунення технічної помилки при текстовому оформленні договору відповідач направляв для підписання два примірники проекту додаткової угоди № 1 від 21.11.2016 до договору № 0201.1/16 від 01.02.2016 про виправлення виявлених технічних помилок, в якій запропонував, зокрема, замість ЗАТ "Автонавантажувач" читати ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач", проте, позивач не підписав примірник додаткової угоди.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 18.05.2016 у справі № 5015/118/11, задоволено заяву арбітражного керуючого-ліквідатора Хомишина І.Г. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач". Повноваження арбітражного керуючого Хомишина І.Г., як ліквідатора банкрута - припинено. Призначено ліквідатором арбітражного керуючого Козія В.Ю.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, тобто для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови не свідчить про його недійсність, якщо інше прямо не передбачено законом. Відсутність у договорі істотної умови може свідчити про його неукладення. При цьому, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що виконавцем виконувались роботи по підготовці та складанню технічного паспорту та підготовлені попередні плани окремих приміщень, тобто сторонами вчинялися дії на виконання оскаржуваного договору.

Під час розгляду даної справи судами не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів та настання відповідних наслідків. Крім того, виходячи із аналізу оскаржуваного договору, судами встановлено, що останній містить всі істотні умови.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 914/179/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 914/179/17 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" - без задоволення.