913/81/17 Про стягнення інфляційних втрат за договором поставки насіння та засобів захисту рослин - 17.10.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Радуга" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 109556,74 грн. У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, прийняту судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 у справі № 913/81/17 (суддя Фонова О.С.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Радуга" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" інфляційні втрати у розмірі 139110,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 913/81/17 (головуючий суддя - Зубченко І.В., судді - Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 139110,70 грн, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині - рішення Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 у справі № 913/81/17 - залишено без змін. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на користь Селянського (фермерського) господарства "Радуга" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2434,72 грн.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом статті 625 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017, а рішення Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 - залишити без змін.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача, у якому СФГ "Радуга" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", як Постачальником (позивач у справі) та Селянським (фермерським) господарством "Радуга", як Покупцем (відповідач у справі) був укладений договір поставки № CVS62252 від 07.03.2014 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку і на умовах якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві замінити вид товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови покупця від заміни виду товару, поставка якого неможлива, вважається що зобов'язання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна товару визначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього Договору.

Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, а у випадках, коли умовами поставки передбачена доставка за рахунок постачальника також вартість перевезення товару до узгодженого сторонами місця (п.3.2 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору, порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній Специфікації. Сторони можуть обрати порядок розрахунків за товар.

Згідно з підпунктом 3.4.3.3 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

У пункті 3.5 Договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов Договору.

Відповідно до п.3.6 Договору, при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар.

Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору (п.3.7 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у відповідній специфікації. Якщо умовами специфікації зазначено обов'язковість видачі на користь постачальника банківської гарантії оплати товару, на додаток до інших умов договору, здійснюється лише після отримання постачальником банківської гарантії від банку гаранта покупця згідно п.4.10 цього договору.

Умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі (п.4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно пункту 4.5 договору. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що моментом поставки вважається: на умовах поставки EXW самовивіз покупцем зі складу постачальника (в редакції Інкотермс-2010) підписання представником покупця видаткової накладної на товар (підпункт 4.5.1 Договору); на умовах DAP доставка за рахунок постачальника до складу покупця (в редакції Інкотермс-2010) - підписання представником покупця товарно-транспортної/залізничної накладної в місці поставки.

У пункті 6.3 Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Відповідно до п.7.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

07.03.2014 сторонами підписана Специфікація № 1/62252, 62253, в якій сторони обумовили найменування товару, який поставляється, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість - 279000,00 грн, базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ "Радуга", строк поставки товару 31.03.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування пункту 3.4.3 Договору (оплата після поставки товару), додаткові умови у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

На виконання умов Договору та Специфікації № 1/62252, 62253 до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 279000,00 грн з ПДВ.

12.03.2014 сторонами підписана Специфікація № 2/62483, в якій сторони обумовили найменування товару, за яким здійснюється поставка товару, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість - 78600,00 грн, базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ "Радуга", строк поставки товару 31.03.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування пункту 3.4.3 Договору (оплата після поставки товару), додаткові умови - у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленого рахунку.

На виконання умов Договору та Специфікації № 2/62483 до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 78600,00 грн з ПДВ.

14.03.2014 сторонами підписана специфікація № 3/62717, в якій сторони обумовили найменування товару, за яким здійснюється поставка товару, упаковку, виробника, одиницю виміру, кількість одиниць, базову ціну та загальну вартість - 71111,68 грн, базис поставки товару, вид транспорту, вантажоодержувача СФГ "Радуга", строк поставки товару 20.04.2014, термін сплати повної вартості товару до 10.10.2014, умови оплати за умови застосування пункту 3.4.3 Договору (оплата після поставки товару), додаткові умови у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент всієї оплати за товар згідно виставленого рахунку;

На виконання умов Договору та специфікації № 3/62717 до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 71111,68 грн з ПДВ.

Як встановлено судами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 428711,68 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 32173/460539 від 25.03.2014, № 32038/460332 від 21.03.2014, № 32034/460327 від 20.03.2014, № 31911/460172 від 17.03.2014, № 32837/461318 від 14.04.2014, № 32838/461319 від 14.04.2014.

За отриманий товар у встановлений Специфікаціями строк (до 10.10.2014) відповідач не розрахувався.

Зазначені обставини були предметом дослідження під час розгляду судами справи № 913/641/16.

Предметом позовних вимог у справі № 913/641/16 ТОВ "АТ Каргілл" визначено стягнення з СФГ "Радуга" 1 047 509,44,00 грн, з яких:

750621,44 грн заборгованості за поставлений товар,

20370,94 грн - 3% річних,

96515,01 грн пені,

180002,05 грн штрафу.

При цьому сума боргу була обрахована позивачем з урахуванням корегування до курсу долару США на дату виставлення останнього рахунку-фактури - 10.05.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016, якою рішення місцевого Господарського суду у справі № 913/641/16 скасовано в частині стягнення з СФГ "Радуга" на користь ТОВ "АТ Каргілл" 694804,38 грн заборгованості за поставлений товар, 7802,06 грн - 3 % річних, 53544,53 грн пені, 51388,55 грн штрафу, а також в частині розподілу судових витрат. У скасованій частині прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: з відповідача на користь позивача стягнуто 12568,88 грн - 3 % річних, 42871,17 грн пені, 128613,50 грн штрафу, 2760,80 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. В іншій частині - рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2016 у даній справі залишено без змін.

Переглядаючи рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2016 у справі № 913/641/16, апеляційний суд встановив, що базова вартість товару була сплачена відповідачем 20 платежами у період з 10.12.2014 по 31.03.2016 у загальній сумі 428 711,68 грн, а саме: за Специфікацією № 1/62252,62253 від 07.03.2014 оплата здійснена в період з 10.12.2014 по 29.12.2015, за Специфікацією № 2/62483 від 12.03.2014 - з 29.12.2015 по 31.03.2016 та за Специфікацією № 3/62717 від 14.03.2014 - з 31.03.2016 по 26.05.2016. За висновком апеляційного суду, саме на ці дати повної оплати за кожною Специфікацією позивач мав та досі не позбавлений права здійснити коригування повної вартості товару, згідно п. 3.4 Договору та вимог Специфікацій.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога ТОВ "АТ Каргілл" стягнути з СФГ "Радуга" інфляційних втрат у сумі 147 558,52 грн, нарахованих за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року (включно), обґрунтована обставиною сплати відповідачем суми основного боргу у національній валюті - гривні, та відмовою суду у справі № 913/641/16 стягнути скориговану вартість поставленого товару.

Розглядаючи спір по суті суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків.

Місцевий господарський суд, встановивши обставини погодження сторонами у договорі вартості товару у гривні, а також сплату відповідачем суми основного боргу зі значним простроченням, але також у гривні, керуючись приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Натомість, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду керувався умовами договору та специфікацій до нього, приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим дійшов висновку, що коригування суми фактично здійсненого покупцем платежу, з урахуванням курсу долару на дату такого платежу - є узгодженим сторонами способом нівелювання знецінення національної валюти. Апеляційним судом наголошено, що за своєю правовою природою визначення ціни товару в іноземній валюті (так само і в еквіваленті до іноземної валюти, що коригується станом на момент здійснення оплати товару) є способом забезпечення майнового права та інтересу кредитора отримати погоджену вартість майна незважаючи на інфляційні процеси національної валюти, що унеможливлює застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог ТОВ "АТ "Каргіл".

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог обґрунтованими виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України (435-15) , тощо.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Рішення суду у справі № 913/641/16 є таким, що набрало законної сили 22.11.2016, тому в частині з'ясування факту наявності боргу, а також наявної прострочки у виконанні зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар, має місце преюдиція, яка не потребує доведення позивачем з огляду на норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як встановлено місцевим судом, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 147558,52 грн., нарахованих за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року (включно) з урахуванням здійснених відповідачем оплат. За здійсненим судом перерахунком, належна до стягнення сума становить 139 110,70 грн.

Пунктом 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 (v0014600-13) наголошено на тому, що якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору та укладених між сторонами специфікацій сторони погодили проведення розрахунку у гривні. Відповідачем з прострочкою платежів внесено вартість базової ціни товару, що підтверджується також постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016.

Згідно з підпунктом 3.4.3.3 Договору, базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Додатковою умовою, викладеною у специфікаціями № 1/62252,62253 від 07.03.2014, № 2/62483 від 12.03.2014, № 3/62717 від 14.03.2014, визначено що, у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригуванні остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку.

У задоволенні вимог про стягнення скоригованої станом на 10.05.2016 вартості товару постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 913/641/16 - відмовлено.

Станом на момент розгляду справи № 913/81/17 іншого коригування вартості товару, ніж того, що було здійснене у рахунках від 10.05.2016, ТОВ "АТ "Каргіл" не проведено.

Водночас, як обґрунтовано зауважено апеляційним судом, за своєю правовою природою визначення ціни товару в еквіваленті до іноземної валюти, що коригується станом на момент здійснення оплати товару є способом забезпечення майнового права та інтересу кредитора отримати погоджену вартість майна незважаючи на інфляційні процеси національної валюти.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України та про стягнення яких заявлено позивачем, також виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожній особі надано право на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" кожному гарантовано захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 02.11.2004 № 1-33/2004).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) .

За загальним правилом, особа не може бути обмежена у виборі способу захисту порушеного права.

Як встановлено місцевим судом та не спростовано судом апеляційної інстанції, відповідач здійснив повну оплату за поставлений йому товар поза межами строків, погоджених сторонами у відповідних специфікаціях. У повному обсязі за поставлений товар СФГ "Радуга" розрахувалось лише у 2016 році. Однак, станом на час розгляду у суді справи № 913/81/17 майнове право кредитора на відшкодування матеріальних втрат, пов'язаних із простроченням оплати за договором поставки № CVS 62252 від 07.03.2017 так і не було захищене.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що відповідають конституційним принципам верховенства права та справедливості, який також закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, висновки місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справах "Мала проти України", № 4436/07 від 03.07.2014, "Богатова проти України" №5231/04 від 07.10.2010 наголошує на тому, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником.

Такою обставиною, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, є відмова суду у справі № 913/641/16 стягнути скориговану вартість поставленого товару з посиланням на те, що ТОВ "АТ "Каргіл" ще не направляло на адресу СФГ "Радуга" відповідних рахунків для сплати скоригованої на курс долара вартості поставленого товару.

При цьому, наявність у позивача нереалізованого права на здійснення коригування повної вартості товару згідно п. 3.4 Договору та вимог Специфікацій не позбавляє суд, у випадку звернення товариства із відповідним позовом про стягнення, зменшити скориговану вартість товару на суму інфляційних втрат, які за висновком місцевого суду у справі, що переглядається, підлягають стягненню у розмірі 139 110,70 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" підлягає задоволенню, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 913/81/17 - скасуванню, із залишенням в силі рішення Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 у даній справі.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 913/81/17 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 913/81/17 скасувати. Рішення Господарського суду Луганської області від 06.03.2017 у справі № 913/81/17 залишити в силі.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства "Радуга" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" 2656,06 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.