905/3464/16 Про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки - 11.10.2017 Прийняття

Покровська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Красноармійський динасовий завод" (далі - ПАТ "Красноармійський динасовий завод", відповідач) про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Покровськ, вул. Шмідта, 3 у редакції позивача. Позов мотивовано положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" та тим, що незважаючи на прийняття Радою рішення № 5/48-28 від 14.05.2010 про пролонгацію договору оренди, відповідач такого з позивачем не уклав, а тому користується спірною земельною ділянкою без належною на те правової підстави.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2017 позовні вимоги задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, однак вказані листи залишені відповідачем без відповіді, відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2017 перевірене рішення місцевого суду скасував. В позові відмовив. Апеляційна інстанція визнала, що пролонгація договору, який припинив свою дію не може мати місце на підставі рішення Красноармійської міської ради № 5/48-28 від 14.05.2010 про поновлення договору оренди, оскільки останнє не є належною підставою для зобов'язання відповідача в судовому порядку укласти договір оренди земельної ділянки, хоча в силу положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 122 Земельного кодексу України укладання такого договору є обов'язковим, позаяк на спірній ділянці знаходяться капітальні споруди, що належать відповідачеві на праві приватної власності.

Покровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції. Скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, на думку скаржника, судом неправильно застосовано пункт 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) . Також скаржник не погоджується з висновками апеляційного суду щодо недотримання Радою положень статей 179, 181 Господарського кодексу України. При цьому посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) . Наголошує скаржник і на порушення апеляційним господарським судом норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 20.09.2001 між Красноармійською міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Красноармійській динасовий завод", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення виконкому Красноармійської міської ради № 546 від 19.03.2001 передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Красноармійськ по вул. Шмідта,3, площею 38,5687га. На земельній ділянці знаходиться головне виробництво.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2009 у справі № 17/39пд, яке набрало законної сили 22.03.2009, у задоволенні позову ВАТ "Красноармійський динасовий завод" до Красноармійської міської ради про зобов'язання підписати додаткову угоду від 28.05.2008 до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2001 у запропонованій позивачем редакції відмовлено. У рішенні суду від 11.03.2009 зазначено, що договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 29.05.2003, тобто, з урахуванням умов вказаного правочину, строк його дії закінчився 29.05.2008, у зв'язку з чим, відповідно до приписів п. 4, спірний договір є припиненим. З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогою щодо зміни договору оренди земельної ділянки від 20.09.2001, вже після закінчення строку його дії та його припинення, тобто на момент звернення позивача до суду договору оренди земельної ділянки не існувало, відтак вносити будь-які зміни до неіснуючого договору неможливо, тому господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2014 у справі № 905/8651/13, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Красноармійської міської ради до ПАТ "Красноармійський динасовий завод" про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2001 відмовлено. У даному рішенні також вказано на те, що строк дії договору сплинув 29.05.2008.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, якою унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, апеляційний суд підставно визначився, що вищевказаними рішеннями господарських судів встановлено факт закінчення строку дії спірного договору 29.05.2008.

Поряд з цим, як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що рішенням Красноармійської міської ради від 14.05.2010 № 5/48-25 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки ВАТ "Красноармійський динасовий завод" для функціонування основного виробництва по вул. Шмідта, 3, м. Красноармійськ" поновлено ВАТ "Красноармійський динасовий завод" (код ОКПО 00191738) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1413200000:08:033:0006) строком на 5 років площею 38,5687 га для функціонування основного виробництва вул. Правди, 14-А в м. Красноармійськ на землях промисловості.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що розмір річної орендної плати, вказаний у договорі оренди реєстр. № 042 від 29.05.2003, повинен бути приведений до норм чинного законодавства (визначений Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Згідно з п. 3 рішення Красноармійської міської ради від 14.05.2010 № 5/48-25 відповідача зобов'язано:

- в 20-тиденний строк після прийняття даного рішення звернутися до відділу Держкомзему м. Красноармійськ за довідкою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п. 3.1);

- в 2-хмісячний строк після прийняття даного рішення звернутися до відділу в Красноармійський міський відділ Донецького регіонального філіалу ДП "Центр державного земельного кадастру" для поновлення договору оренди земельної ділянки (п. 3.2).

Позаяк відповідачеві на праві власності належить виробничі потужності, що розміщенні на спірні ділянці, а листи Ради щодо оформлення відповідних документів на право користування земельною ділянкою залишені відповідачем без відповіді, позивачем заявлено дані позовні вимоги про зобов'язання укласти договір оренди.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідач, як власник нерухомості (нежитлових об'єктів динасового заводу), в силу ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, має безумовне право на перехід прав на спірну земельну ділянку, в даному випадку, шляхом укладання договору оренди і укладення такого договору є обов'язковим.

Поряд з цим, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять рішення Красноармійської (Покровської) міської ради про необхідність саме укладення договору оренди земельної ділянки. Рішення виконавчого комітету № 546 від 19.09.2001 вичерпало свою дію шляхом укладанням договору оренди земельної ділянки від 20.09.2001.

А оскільки рішення Красноармійської міської ради № 5/48-28 від 14.05.2010 про пролонгацію вказаного договору, який припинив свою дію ще у 2008 році, не можна визнати належною підставою для зобов'язання відповідача в судовому порядку укласти спірний договір за відсутності рішення Ради про надання в оренду земельної ділянки, прийнятого в розумні строки щодо спірних правовідносин, то апеляційна інстанція підставно визнала, що у даному позові слід відмовити.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у справі № 3-51гс10, який у постанові від 06.12.2010 зазначив, що за змістом ст. 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 123, 124 Земельного кодексу України (у редакції до 01.01.2010), ст. 16 Закону від 6 жовтня 1998 № 161-XIV "Про оренду землі" з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про незаконність прийнятої у справі постанови.

Оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження матеріалами справи і не спростовують законних висновків апеляційного суду, а порушень норм матеріального чи процесуального права касаційним судом не виявлено, підстави для скасування обґрунтованої постанови та задоволення касаційної скарги - відсутні.