912/587/17 Про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах - 11.10.2017 Прийняття

ПАТ "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації 98 049,06 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, у справі № 912/587/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії ПАТ "Укртелеком" 98 049,06 боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення місцевого господарського суду від 13.04.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення в сумі 15 057, 35 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Гайворонської філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв'язку.

05.01.2015 між Управлінням соціального захисту населення Гайворонської РДА (платник) та ПАТ Укртелеком" (постачальник) укладено договір № 47-09 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, предметом якого є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, виконання додаткових робіт при встановлені квартирних телефонів) пільговим категоріям громадян згідно актів звіряння розрахунків за рахунок видатків, що здійснюються з державного бюджету на 2015 рік.

Відповідно до договору позивач надає телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які мають відповідні пільги, а відповідач проводить розрахунки за надані пільги відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) в межах кошторисних призначень на 2015 рік.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач відповідно до договору надавав протягом 2015 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян та щомісяця направляв відповідачу на паперових і електронних носіях розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних за наданням пільг, за формою "2-пільга", які частково залишились не відшкодованими відповідачем в розмірі 15 075,35 грн.

Протягом 2016 року позивачем також надавались телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян та щомісяця направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних за наданням пільг, за формою "2-пільга", по яким відповідач акти звіряння не складав та відшкодування витрат не проводив. Сума заборгованості за 2016 рік за розрахунком позивача становить 82 973,71 грн.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг протягом 2015-2016, відповідачем відшкодовані не були, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 98 049,06 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295 (295-2012-п) , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту" (3551-12) , Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) , Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 (256-2002-п) було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 3 Порядку № 256 (256-2002-п) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради .

З положень Постанови № 256 (256-2002-п) та Порядку вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку відповідач.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 15 075,35 грн за 2015 рік, оскільки борг в цій частині підтверджується складеними між сторонами актами звіряння розрахунків.

Також колегія визначає правомірними висновки судів щодо відшкодування сум за 2016 рік в розмірі 82 973,71 грн, так як чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Відтак у відповідача були усі наявні правові підстави для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за 2015-2016 рік.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 98 049,06 грн по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 912/587/17 - без змін.