922/2027/16 Про стягнення заборгованості з відшкодування призначених пільгових пенсій - 10.10.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 922/2027/16 Господарського суду Харківської області, за позовом Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" про стягнення коштів в сумі 1982333,12 грн., -

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лаврова Л.С., суддя Калантай М.В., суддя Светлічний Ю.В.) позов Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" на користь Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова заборгованість з відшкодування пільгових пенсій, призначених на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №2) в сумі 1095122,39 грн., стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" на користь державного бюджету України 16426,84 грн судового збору. В частині стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій по 152 пенсіонерам на суму 887210,73 грн позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, Фоміна В.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі № 922/2027/16 скасовано, справу № 922/2027/16 передано до Господарського суду Харківської області для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева".

Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2017, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2016 Управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про стягнення 1 982 333,12 грн заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Задовольняючи частково заявлений позов, а саме - в сумі 1095122,39 грн., суд першої інстанції послався на доведеність та правильність нарахування Пенсійним фондом зазначеної суми заборгованості з відшкодування пільгових пенсій.

Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції скасував рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2017 та передав дану справу до Господарського суду Харківської області для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева", пославшись на те, що даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство, тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство ДП "Завод ім. В.О.Малишева". Отже, даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження і повинен розглядатися в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод ім. В.О.Малишева" відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 по справі № 5023/10655/11 порушено провадження в справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та введено процедуру розпорядження майном.

Станом на момент розгляду позовної заяви позивач перебував на стадії розпорядження майном, про що свідчить витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого 02.02.2012 внесено запис про порушення справи про банкрутство № 5023/10655/11 за судовим рішенням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені до ДП "Завод ім. В.О. Малишева" вимоги складаються із заборгованості перед Пенсійним фондом по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) за період вересень-грудень 2015 року, перерахунок за 2015 рік та січень-травень 2016 року по 299 пенсіонерам на загальну суму 1 982 333,12 грн.

Оскільки даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство і повинен розглядатися в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод ім. В.О.Малишева" відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті - 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно п. 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону від 22.12.11 № 4212-VІ (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи те, що провадження у справі порушено 27.12.2011, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013.

Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у вказаній редакції) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Пунктом 7 ч.1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з ч.9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч.1 ст.12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

Крім цього, аналогічні висновки стосовно застосування положень ч.9 ст. 16 ГПК України, які кореспондуються з положеннями п.7 ч.1 ст.12 цього Кодексу, щодо розгляду спорів з майновими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство висловлені Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14.

Згідно ст. - 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111- 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника касаційної скарги на те, що оскільки вимоги Пенсійного фонду України є поточними, вони мають розглядатися в окремому позовному провадженні.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи та визначені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2017 як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства та передачу справи № 922/2027/16 до Господарського суду Харківської області для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева".

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, тому підстави для її скасування відсутні.