804/4231/16 Про стягнення заборгованості із земельної орендної плати з фізичних осіб - 28.02.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (суддя Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя - Божко Л.А., Лукманова О.М., Круговий О.О.) у справі № 804/4231/16 за позовом Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Дніпродзержинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у липні 2017 року звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у сумі 16576,47 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2016 позовні вимоги задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 без змін.

ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 18, 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, частини першої статті 116, частини першої статті 124 Земельного кодексу України.

Зокрема, наголошує на тому, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла оскаржувана сума стягнення податкового боргу, були сформовані та направлені контролюючим органом з порушенням встановленого пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України строку. Крім того, відповідач посилається на необґрунтованість висновку про правомірність нарахування позивачу орендної плати за землю за 2014-2015 роки з огляду на припинення строку дії договору оренди 23.12.2014 та відсутність державної реєстрації права на продовження користування земельною ділянкою.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Дніпродзержинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник орендної плати за землю на підставі укладеного між Дніпроджержинською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) договору від 27.01.2005 про оренду земельної ділянки площею 0,0410 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном дії до 23.12.2014.

Згідно з відміткою такий договір оренди земельної ділянки зареєстрований 03.02.2005 за № 01992.

Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 № 10148-15, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 5261,49 грн.

ОСОБА_1 здійснено часткову сплату грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб у сумі 56,85 грн.

Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкову вимогу від 11.03.2015 № 868/23 про сплату грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 5204,64 грн.

Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № 28480-17, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 11371,83 грн.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості станом на 14.06.2016 за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 16576,47 грн.

Вказану податкову вимогу від 11.03.2015 № 868-23 Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надіслано на адресу відповідача ( АДРЕСА_2 ) 15.04.2015 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таке відправлення отримано адресатом 20.04.2015.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у позивача виник податковий борг з орендної плати за землю, не оскаржувалися та є чинними, а податковим органом виконано всі встановлені законодавством заходи щодо стягнення такого боргу.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (абзац 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий борг з орендної плати за землю за 2014-2015 роки в сумі 16576,47 грн. у відповідача виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 30.06.2014 № 10148-15 (в сумі 5204,64 грн. (з урахуванням часткової сплати) та від 21.10.2015 № 28480-17 (в сумі 11371,83 грн.).

Пропуск податковим органом встановленого абзацом 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 30.06.2014 № 10148-15 та від 21.10.2015 № 28480-17 позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У справі, що розглядається, судами встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 11.03.2015 № 868-23 на суму 5204,64 грн., яку ОСОБА_1 отримано 20.04.2015 відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з ОСОБА_1 спірної суми заборгованості.

З приводу посилань позивача на неправомірність нарахування податковим органом грошових зобов`язань з орендної плати за землю податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на припинення визначеного умовами договору від 27.01.2005 строку - до 24.12.2014 суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою. Сам факт закінчення строку дії договору оренди у грудні 2014 року не є безумовною підставою для висновку про одночасне припинення у землекористувача обов`язку, пов`язаного зі сплатою орендних платежів. Більше того, податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі № 804/4231/16 залишити без змін.