Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників: ТОВ "Інтергума-2010"- Сауріної Т.А., ПАТ "Марганецький Гірничо-збагачувальний комбінат"- Переяславської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума-2010"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/16771/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький Гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума-2010" про стягнення 181 120, 00 грн.,-

У вересні 2016 ПАТ "Марганецький Гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Інтергума-2010" пені у сумі 158 480 грн. та штрафу у сумі 22 640 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 41 від 04.02.2016, а саме,порушення строків поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 158 480 грн. пені та 22 640 грн. штрафу, а всього - 181 120 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 по справі № 910/16771/16 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Інтергума-2010" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/16771/16 -

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві ПАТ "Марганецький Гірничо-збагачувальний комбінат" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін посилаючись на те, що судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, правовідносини сторін врегульовані договором поставки № 41 від 04.02.2016, за умовами якого ТОВ "ІНТЕРГУМА-2010"(постачальник) зобов'язалось у встановлені строки поставити ПАТ "Марганецький Гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) товар, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Пунктами 3.2 та 3.3 зазначеного договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику в електронному вигляді на електронну адресу (e-mail): alexxx777pochta@gmail.com. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях (додатках) до Договору. Постачальник зобов'язаний направити письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на постачання товару в електронному вигляді на електронну адресу (e-mail): Snab1@mgok.dr.ua.

Разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні оригінали документів, оформлених державною мовою і відповідно до вимог розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) .

За п. 3.12 цього договору, дата поставки товару визначається у специфікації до договору.

Згідно специфікації № 4 від 02.03.2016 до вказаного договору, сторонами було погоджено строк поставки товару (шини 12.00R24 BEL - 238 160/156к з камерою та о/с в кількості 20 шт. за ціною 11 320 грн. на загальну суму 226 400 грн. та шини 185/65R14 86H Riken Allstar в кількості 4 шт. за ціною 780 грн. на загальну суму 3 120 грн. Термін поставки вказано протягом 15 календарних днів з моменту відкриття акредитиву.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі порушення термінів поставки товару покупець має право стягнути пеню в розмірі 0,5% від ціни непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф в розмірі 10% від суми (непоставленого) недопоставленого товару.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів та як встановлено судами обох інстанцій, банком було відкрито акредитив на користь ТОВ "ІНТЕРГУМА-2010" 24.03.2016 та авізований бенефіціару шляхом відправки повідомлення електронною поштою на вказану електронну пошту, внаслідок чого термін поставки товару становить до 07.04.2016 включно.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальник - ТОВ "ІНТЕРГУМА-2010" товар - шини 12.00R24 BEL - 238 160/156к в кількості 20 шт. за ціною 11 320 грн. з ПДВ на загальну суму 226 400 грн. в обумовлені строки не поставив, як і до цього часу не здійснив поставку зазначеної продукції, це підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12 та від 09.04.2012 № 3-88гс11.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшли правильного висновку про те, що оскільки відповідач взятий на себе обов'язок вчасно поставити товар не виконав, термін прострочення поставки товару складає 140 календарних днів, а тому позивач вправі вимагати сплати пені та штрафу, розрахованих відповідно до п.11.2 договору поставки.

Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, у відповідності до вимог закону постановили обґрунтоване рішення про задоволення позову стягнувши з відповідача 158 480 грн. пені та 22 640 грн. штрафу.

Відповідно до ст.- 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/16771/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Інтергума-2010" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/16771/16 залишити без змін.