17/5007/119/11 Про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - 10.10.2017 Прийняття

У жовтні 2011 року Товариство з обмежено відповідальністю "Респект-Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 1 192 867,00 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 01.10.2005, за № 7235, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "АВАЛЬ" та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмаш", а саме, на єдиний майновий комплекс, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6665,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки № 4а, № 4/1, № 5 та № 5а, а також за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.01.2012 у справі №17/5007/119/11 в задоволенні позову ТОВ "Респект-Плюс" було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2012, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" на користь ТОВ "Респект-Плюс" борг в сумі 1 192 867,00грн, з яких: 801 500,00 грн (тіло кредиту за договором № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 81 530,18 грн (пеня по тілу кредиту за період з 20 листопада 2009 року по 20 травня 2010 року за договором № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 82 229,39 грн (відсотки за кредитом № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 8 364,54 грн (пеня по відсоткам за кредитом № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року за період з 20 листопада 2009 року по 20 травня 2010 року); 45 743,21 грн (сума 3% річних по тілу кредиту від 28 вересня 2006 року за період з 20 листопада 2009 року по 17 жовтня 2011 року); 4 693,00 грн (сума 3% річних яка підлягає стягненню по відсоткам за кредитом № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 137 056,50 грн (втрати від інфляційних процесів за період з 20 листопада 2009 року по 09.2011 року по несплаченому тілу кредиту за договором № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 14 061,16 грн (втрати від інфляційних процесів за період з 20 листопада 2009 року по 09.2011 року по відсоткам за кредитом № 12/06-2/436 від 28 вересня 2006 року); 17 689,39 грн (сума заборгованості по кредитному договору № 011/06-2/1988 від 28 вересня 2005 року, яка складається з: штрафних санкцій за несвоєчасне погашення тіла кредиту від 28 вересня 2005 року в строк до 13 листопада 2009 року), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 01 жовтня 2005 року, за № 7235, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком "АВАЛЬ" та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмаш", а саме, на єдиний майновий комплекс, який складається з об'єктів рухомого та нерухомого майна загальною площею 6665,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Щорсівка, провулок Щорсівський гранітний кар'єр, будинки № 4а, № 4/1, № 5 та № 5а, а також за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі № 17/5007/119/11, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Машевська О.П.) від 12.11.2012 у справі № 17/5007/119/11 у позові ТОВ "Респект-Плюс" до СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про стягнення 1 412 565,6 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2012 на суму 1 192 867 грн) було відмовлено.

У травні 2017 року, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Пропертіз Девелопмент", яке не приймало участі у розгляді справи, звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Житомирської області та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 17/5007/119/11 було поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 у справі № 17/5007/119/11 (у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., судді Демянчук Ю.Г., Дужич С.П.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.1.2012 у справі № 17/5007/119/11 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.1.2012 у справі № 17/5007/119/11 стосується його прав та обов'язків, оскільки, у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги, він є новим кредитором відповідача, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2017, справу № 17/5007/119/11 передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Позивач не скористався правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.- 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального і матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.11.2012 було вирішено питання про права та обов'язки ТОВ "Респект-Плюс" та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу", у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов кредитного договору № 012/06-2/436 від 28.09.2006, кредитного договору № 011/06-21988 від 28.09.2005 та договору іпотеки від 01.10.2005.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" обґрунтовує порушення його прав оскаржуваним рішення наявністю укладеного 12.07.2012 попереднього договору між ТОВ "Респект Плюс" та ТОВ "Укргіпспереробка" (правонаступником якого є ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент") про те, що ТОВ "Респект Плюс" зобов'язується в термін трьох років з моменту укладення попереднього договору відступити ТОВ "Укргіпспереробка" дійсні права вимоги до СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" за кредитними договорами укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" від 28.09.2005 № 011/06-2/1988 та від 28.09.2006 № 012/06-2/436, а також за договором іпотеки від 01.10.2005 з доповненнями. В подальшому, на виконання попереднього договору, 04.07.2015 між ТОВ "Респет Плюс" та ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договором іпотеки.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" договір іпотеки укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Цією ж статей встановлено, що іпотечний договір та договір, який обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання. Тобто, у випадку коли укладається договір, який об'єднує в своїх положеннях договір іпотеки і договір, що обумовлює основне зобов'язання, повинен бути укладений в письмовій формі і підлягає нотаріальному засвідченню.

Таким чином, попередній договір щодо відступлення прав вимог за іпотечним договором повинен бути письмово укладений та нотаріально посвідченний.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Положеннями п.п. 2.6., 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) встановлено, що правило щодо фактичного укладення договору не стосується випадків коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним; у зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Приписи статті 236 ЦК України встановлюють, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дослідивши наданий ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" попередній договір від 12.07.2012 апеляційний господарський суд встановив, що він містить в своїх положеннях, як вимогу щодо проведення уступки права вимоги щодо основного зобов'язання, так і вимогу щодо проведення уступки права вимоги і за договором іпотеки, тобто є єдиним договором.

Таким чином, відповідно до приписів статті 18 Закону України "Про іпотеку" попередній договір від 12.07.2012 повинен був бути нотаріально посвідчений.

Судом встановлено, що вказаний попередній договір не містить нотаріального запису щодо його засвідчення, що в свою чергу робить цей правочин нікчемним та не створює юридичних наслідків.

На підставі викладеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на момент винесення Господарським судом Житомирської області рішення від 12.11.2012 по справі № 17/5007/119/11 у ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" не виникло будь-яких прав та обов'язків щодо вимоги грошових коштів чи звернення стягнення на майно за іпотечним договором, і тим самим на час вирішення справи по суті такі права і обов'язки не могли бути порушені.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" з припиненням апеляційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 91 ГПК України особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як зазначено у пункті 5-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) , у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Оскаржуване не залученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків. Тобто в рішенні суду має бути безпосередньо вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Верховним Судом України в його постановах також неодноразово викладався висновок щодо застосування норм права, який полягає в тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідні правові висновки наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 № 23/294, від 23.12.2015 № 5024/1463/2012.

З рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2012 у справі № 17/5007/119/11 не вбачається, що воно ухвалене про права та обов'язки ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент", оскільки в ньому відсутні висновки суду про права та обов'язки цієї особи. Крім того, ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення не містять жодних суджень чи висновків про права та обов'язки апелянта. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент" на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Не приймаються до уваги доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції ст. 25 ГПК України з огляду на припинення провадження у даній справі.

Щодо посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції його права на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки рішення Господарським судом Житомирської області від 12.11.2012 у справі № 17/5007/119/11 не стосується прав та обов'язків ТОВ "Стоун Пропертіз Девелопмент", то в силу ч. 1 ст. 91 ГПК України, від не є суб'єктом апеляційного оскарження у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.