Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Удовиченка О.С.,

суддів

Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенко В.І.

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (в частині залишення без задоволення поточних грошових вимог ПАТ "Банк Камбіо" в розмірі 32817015,00 грн.)

у справі господарського суду

№ 910/7266/14 м. Києва

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про ліквідатор

банкрутство Гусар І.О.

в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Банк Камбіо"

Мідляр В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромісто" до боржника в розмірі 2836113,06 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 481 430 926,06 грн., визнано кредиторами ТОВ "Лотуре-Агро", зокрема, ПАТ "Банк Камбіо" на суму 2416151,59 грн., з яких 1218,00 грн. - вимоги 1 черги, 2250873,86 грн.- вимоги 4 черги, 164059,73 грн. - вимоги 6 черги.; окремо внесено до реєстру вимоги ПАТ "Банк Камбіо" на суму 76981434,88 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 ТОВ "Лотуре-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

Оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" банкрутом за № 31814 здійснено 24.05.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 (суддя Яковенко А.В.) в ліквідаційній процедурі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Лотуре-Агро"; визнано кредиторами ТОВ "Лотуре-Агро", зокрема, ПАТ "Банк Камбіо" на суму 987 209,71 грн., з яких 2756,00 грн. - вимоги першої черги, 984 453,71 грн. - вимоги четвертої черги задоволення; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Банк Камбіо" про визнання забезпеченим кредитором ТОВ "Лотуре-Агро" у частині грошових вимог у розмірі 32817015,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (колегія суддів: Сотніков С.В., Верховець А.А., Мальченко А.О.) ухвалу господарського суду міста Києва від 10.10.2016 в частині вимог ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Діамант- Агро" залишено без змін; ухвалу господарського суду міста Києва від 10.10.2016 частині затвердження реєстру вимог кредиторів (п.2 резолютивної частини) скасовано, в цій частині справу направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати п.2 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017, якою ухвалу господарського суду міста Києва від 10.10.2016 в частині залишення без задоволення поточних вимог ПАТ "Банк Камбіо" в розмірі 32817015,00 грн., що виникли під час процедур банкрутства, прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги ПАТ "Банк Камбіо" до ТОВ "Лотуре-Агро" за кредитним договором № 024/1-2013/980.1 від 30.12.2013 в розмірі 32817015,00 грн., та включити в реєстр окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення норм матеріального права судом апеляційної інстанції, зокрема: ст. 546 ЦК України.

В судовому засіданні 02.10.2017 оголошено перерву до 05.10.2017.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч.1 ст.38 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зі змісту ч.8 ст.23 Закону вбачається, що вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника підлягають внесенню окремо до реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2016 до господарського суду надійшла заява ПАТ "Банк Камбіо" з поточними грошовими вимогами до боржника на суму 984453,71 грн., а також заявлені вимоги в розмірі 32817015,00 грн., що виникли під час процедури банкрутства та які забезпечені заставою майна боржника.

Відносно вимог ПАТ "Банк Камбіо" на суму 984453,71 грн., які заявлені на підставі кредитного договору № 024/1-2013/980.1., укладеного між ПАТ "Банк Камбіо" (банк) та ТОВ "Лотуре-Агро" (позичальник), колегія погоджується з висновками суду, щодо їх визнання та включення до реєстру з огляду на наступне.

Суди встановили неналежне виконання ТОВ "Лотуре-Агро" свого зобов'язання у частині повернення кредитних коштів за кредитним договором № 024/1-2013/980.1., у зв'язку з чим визнали правомірним нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами у процедурі розпорядження майном, а саме, за період з 21.05.2014 по 15.05.2016 у розмірі 984453,71 грн.

Поряд з вищевказаною заборгованістю, внесенню до реєстру вимог кредиторів підлягають 2756,00 грн. - витрати кредитора, понесені при сплаті судового збору за подання кредиторської заяви - вимоги першої черги.

Відносно вимог ПАТ "Банк Камбіо" на суму 32817015,00 грн., що виникли під час процедури банкрутства та які забезпечені заставою майна боржника, колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо зазначених вище вимог кредиторів.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що 10.05.2012 між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "НАСТ" (позичальник) укладено кредитний договір № 011/1-2012/840. В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору № 011/1-2012/840 від 10.56.2012, між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Лотуре-Агро" укладено договори забезпечення: договір іпотеки від 14.05.2012 з заставною вартістю майна банкрута у розмірі 6824 430,00 грн.; договір застави № 011/1-2012/840/4 від 18.10.2012 з заставною вартістю майна банкрута у розмірі 26 491 500,00 грн.; договір застави № 011/1-2012/840/11 майнових прав та відступлення права вимоги (за контрактом) від 21.06.2013 з заставною вартістю майна банкрута у розмірі 31275000,00 грн.; договір застави майбутнього врожаю № 011/1-2012/840/5 від 21.06.2013 з заставною вартістю майна банкрута у розмірі 8 673 709,00 грн.

Посилаючись на ст. 546 ЦК України та погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відхилення вимог ПАТ "Банк Камбіо" на суму 32817015,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 06.10.2015 ПАТ "Банк Камбіо" визнано забезпеченим кредитором на суму 76 981 434,88 грн., тобто на всю суму в межах вартості предметів застави та предмету іпотеки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено частиною 1 статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем відповідно до частини 1 статті 583 ЦК може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Положеннями частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, правова природа іпотеки/застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. При цьому норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) не обмежують право іпотекодержателя/заставодержателя звернутися з вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг, з урахуванням процентів та інших зобов'язань, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Таким чином, для вирішення питання щодо визнання чи відхилення грошових вимог забезпеченого кредитора, які виникли під час процедур банкрутства та заявлені у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання третьою особою, необхідним є встановлення обставин наявності заборгованості за цим зобов'язанням, обставин погашення кредиту третьою особою та сплатою за користування кредитом процентів. Встановлення зазначених обставин має значення, оскільки за час провадження у процедурі банкрутства могла відбутися зміна обстановки - позичальник міг погасити кредитну заборгованість повністю чи частково. У разі підтвердження кредитором обставин наявності непогашеного основного зобов'язання - кредиту, процентів за користування кредитом, у суду відсутні правові підстави для відхилення вимог забезпеченого кредитора, які виникли у процедурах банкрутства до відкриття ліквідаційної процедури, з посиланням на факт визначення його вимог як забезпеченого кредитора в попередньому засіданні. Такі дії суду нівелюють право забезпеченого кредитора отримати можливість максимально задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку/заставу майна боржника.

Зазначаючи в мотивувальній частині про відхилення заявлених кредиторських вимог у сумі 32817015,00 грн., судом апеляційної інстанції не встановлено обставини наявності/відсутності заборгованості за кредитним договором № 011/1-2012/840, обставин погашення/часткового погашення кредиту ТОВ "НАСТ", не досліджено правильність розрахунку процентів за користування кредитом.

Згідно ч.1 ст.- 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо визнання чи відхилення забезпечених вимог кредитора, постанова Київського апеляційного господарського суду від апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (в частині залишення без задоволення поточних грошових вимог ПАТ "Банк Камбіо" в розмірі 32817015,00 грн.) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині грошових вимог ПАТ "Банк Камбіо".

При новому розгляді справи судам слід врахувати вищевикладене, належним чином перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку доказам та в залежності від встановленого і вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенко В.І. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (в частині залишення без задоволення поточних грошових вимог ПАТ "Банк Камбіо" в розмірі 32817015,00 грн.) у справі № 910/7266/14 скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду в частині розгляду поточних вимог ПАТ "Банк Камбіо".