Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В.(головуючий, доповідач),

Могил С.К.,

Студенець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року у справі № 922/438/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення надмірно сплачених коштів,

У лютому 2017 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів в сумі 146058,36 грн., що були надмірно сплачені за договором поставки природного газу № 2013/ТП-ПР-9118 від 20.12.2012 року, 10370,14 грн. інфляційних нарахувань та 2610,72 грн. 3% річних. В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на норми ст.ст. 525, 526, 530, ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року (суддя Сальнікова Г.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року (судді: Істоміна О.А., Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова у справі є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 20.12.2012 року між відповідачем (постачальник) та позивачем (споживач) було укладено договір № 2013/ТП-ПР-9118 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом 2013 року здійснювати споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах договору.

У розділі 4 договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, відповідно до п. 4.6.1 зазначеного договору авансові платежі сплачуються споживачем у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до початку місяця поставки газу.

У 10 розділі договору сторони визначили строк його дії та інші умови, згідно з якими він був укладений на строк з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період (на один календарний рік), якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. При цьому, сторони домовились переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, в якому визначені планові обсяги газу на продовжений термін (пункт 10.1.1 договору).

05.08.2013 року до основного договору між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1, згідно зі змістом якої передбачені договором права та обов'язки ПАТ "Укртелеком", зокрема проведення розрахунків, повинні реалізовуватись філією "Дирекція первинної мережі".

27.01.2014 року до даного договору між сторонами у справі було підписано Технічну угоду про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами, згідно з якою поставка природного газу на об'єкти ПАТ "Укртелеком" здійснюється за адресами: м.Харків, вул.Червоножовтнева, 14 та вул.Фельдшерська, 100.

10.10.2014 року Наглядовою радою ПАТ "Укртелеком" було прийнято рішення про закриття (ліквідацію) філії "Дирекція первинної мережі", в зв'язку з чим основний договір був переданий для подальшого супроводження до Харківської філії ПАТ "Укртелеком".

На виконання вимог пункту 4.6.1 договору, 25.12.2014 року платіжним дорученням № 21373, позивач сплатив авансовий платіж за поставку природного газу у січні 2015 року у сумі 146058,36 грн.

За твердженнями позивача ПАТ "Укртелеком", сплачуючи авансовий платіж за договором, помилково вважав, що правовідносини між сторонами в рамках договору будуть подовжені на 2015 рік шляхом укладення відповідної додаткової угоди та переоформлення додатку № 2 щодо договірних обсягів постачання газу на 2015 рік.

Проте, всупереч очікуванням позивача, відповідач не надав згоди на подовження договору на наступний період, а запропонував укласти новий договір з аналогічними умовами.

Так, 05.01.2015 року між відповідачем та позивачем укладено договір № 2015/ТП-ПР-11549 про поставку природного газу і Технічну угоду про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні, за умовами якої поставка природного газу на об'єкти ПАТ "Укртелеком" здійснюється за адресами: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 14 та вул. Фельдшерська, 100.

Після закінчення терміну дії договору № 2013/ТП-ПР-9118, а саме 31.12.2014 року, сторони не мали ніяких правовідносин в його рамках, оскільки термін дії припинився, природний газ не постачався та не споживався, додаткові угоди про його подовження не укладались.

Тобто, з 01.01.2015 року почав свою дію договір № 2015/ТП-ПР-11549, поставка та оплата природного газу проводились сторонами за його умовами. Так, на виконання цього договору позивачем було сплачено підприємству відповідача 74729,78 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1931 від 18.02.2015 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що ним було двічі сплачено оплату за постачання природного газу за січень 2015 року на об'єкти газоспоживання ПАТ "Укртелеком" за адресами: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 14 та вул. Фельдшерська, 100, а саме: безпідставно сплачений авансовий платіж у сумі 146058,36 грн. за договором № 2013/ТП-ПР-9118 від 20.12.2012 року, та оплата за фактично спожитий газ у січні 2015 року у сумі 74729,78 грн. за договором № 2015/ТП-ПР-11549 від 05.01.2015 року. При цьому, позивач зазначає, що авансовий платіж за поставку газу за січень 2015 року ним було здійснено помилково, адже позивач не міг передбачити, що правовідносини за договором № 2013/ТП-ПР-9118 закінчаться внаслідок укладення іншого договору з аналогічними умовами.

Позивач направляв листи на адресу відповідача з проханням повернути переплачені кошти на поточний рахунок відповідача, що підтверджується листами № 830/3-07 від 22.07.2015 року, № 16-13/640 від 25.04.2016 року, № 16-13/661 від 05.05.2016 року та претензіями № 26-12/162 від 09.06.2016 року, № 26-12/225 від 17.10.2016 року. Проте, відповідей або будь-яких дій з боку відповідача не відбулося.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця про стягнення з продавця сплачених ним грошових коштів в розмірі 146 058,36 грн., які безпідставно утримує продавець в зв'язку з невиконанням умов договору щодо обсягів поставки природного газу та посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обгрунтовано тим, що отримання відповідачем суми переплати за договором № 2013/ТП-ПР-9118 поставки природного газу від 20.12.2012 року, який є належною умовою виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків на момент перерахування вказаних коштів, виключає безпідставність їх набуття на момент такого набуття.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки сума, яку просить стягнути позивач, утворилася внаслідок переплати за договором поставки, який був виконаний сторонами, то зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язання, які виникли між сторонами з договору поставки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Такі ж правові висновки в подібних правовідносинах наведено в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012, від 17.06.2014 року у справі № 13/096-12, від 14.10.2014 року у справі № 922/1136/13, від 25.02.2015 року у справі № 910/1913/14.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім в якості авансового платежу за поставку природного газу відповідно до умов договору, тобто такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Натомість суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та, неправильно застосувавши до правовідносин договірного характеру положення ст. 1212 ЦК України, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку з відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України за наявності укладеного між сторонами договору, з якого ці відносини виникли, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" судовий збір у сумі 2 862,71 грн. за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.