Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Корсак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного агентства резерву України

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017

у справі № 926/4676/16 Господарського суду Чернівецької області

за позовом

Державного агентства резерву України

до Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 199 035,40 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Ващенко В.В., дов. № 3844/014-16 від 09.11.2016,

від відповідача:

не з 'явився

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 926/4676/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Державне агентство резерву України, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.09.2017 № 08.03-04/4300, у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 926/4676/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Корсак В.А., Рогач Л.І.

Ухвалою від 26.09.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.10.2017 № 08.03-04/4513, у зв'язку з відрядженням судді Рогач Л.І., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 926/4676/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Корсак В.А.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.10.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного агентства резерву України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.01.2009 між сторонами укладений договір №юр-2зб/343-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.

Згідно з п.2.5 договору відпуск цінностей здійснюється за нарядами Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Відповідно до п. 2.6 договору зберігач зобов'язаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням комітетові акта форми Р-17 протягом 3-ох днів після здійснення операції.

Комітет зобов'язаний контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан (п. 3.2 договору).

Звертаючись з даною позовною заявою позивач посилався на те, що вартість матеріальних цінностей, які мали бути освіжені становить 995177,20 грн., з них: пшениця 2 класу у кількості 152,665 тонн, на суму 656459,50 грн.; пшениця 3 класу у кількості 63,295 тонн, на суму 269953,175 грн.; пшениця 4 класу у кількості 16,65 тонн, на суму 68764,50 грн.

Надані позивачем акти форми-16 про прийняття відповідачем на виконання умов договору матеріальних цінностей державного резерву відхиленні господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на те, що останні датовані 2007 роком, кількість пшениці не співпадає з заявленими позовними вимогами та відсутністю у договорі посилань про урожай 2007 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється, зокрема, у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною.

Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (1129-97-п) , освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів. У разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження або заміна може провадитися Держрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.09.2012 № 1042 (z1925-12) , оформлення відпуску матеріальних цінностей з державного резерву в порядку освіження (поновлення), заміни та в порядку розбронювання здійснюється на підставі, зокрема, розпорядження (наряду) Держрезерву на відпуск матеріальних цінностей.

З огляду на зазначене суди дійшли висновку, що за відсутності відповідного розпорядження (наряду) Держрезерву, неможливо стверджувати про порушення відповідачем вимог Закону в частині не здійснення освіження матеріальних цінностей.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання вимог діючого законодавства Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про освіження зерна у 2015 році, про що повідомлено відповідача. При цьому, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про надання дозволу на проведення освіження (04.09.2015, 30.10.2015), які залишені позивачем без реагування.

Крім того судами також враховано, що позивачем оголошено аукціон на реалізацію матеріальних цінностей державного резерву, за наслідками якого 21.12.2016 відповідач придбав пшеницю позивача, яка перебувала у нього на зберіганні в кількості 232,610 тонн та згідно з п. 8.2 цього договору претензії щодо якості пшениці у відповідача відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 926/4676/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 926/4676/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного агентства резерву України - без задоволення.