922/4046/16 Про визнання недійсним договору оренди землі - 03.10.2017 Прийняття

У листопаді 2016 року Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2006, укладеного між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_4 та зареєстрованого у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2006 за № 040667400002. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16 (суддя Сальникова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 (головуючий суддя - Білецька А.М., судді - Гребенюк Н.В., Пелипенко Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та рішення Господарського суду Харківської області, та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції, заявник касаційної скарги наголошує на неправильному застосуванні апеляційним судом статей 253- 255, 261, 267 Цивільного кодексу України та визначенні моменту, з якого позивач міг довідатися про порушення його земельних прав. Оскільки про укладення спірного договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", як прокурор, так і позивач у справі дізналися лише у 2016 році після проведення відповідної перевірки, то встановлене апеляційним судом порушення прав позивача підлягає захисту. В той час як підстави для застосування строку позовної давності - відсутні.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на касаційну скаргу прокурора, у якому відповідач 1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області № 253 від 06.10.2005 "Про затвердження технічної документації та передачу в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємцю ОСОБА_4", було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки для передачі в оренду ПП ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу на території Кислівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.

На підставі цього розпорядження, 10.04.2006 між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Кислівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.

Пунктом 2 договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 13,9105 га ріллі із земель запасу 13,9105 га. Відповідно до п. 3 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 104512,44 грн.

Договір укладено до 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору оренди).

Згідно з пунктом 5 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розміром: 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (104512,44*1,5%=1567,69).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки. Земельна ділянка сільськогосподарські угіддя (рілля).

Договір зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2006 року за № 040667400002.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора, підтримана позивачем у справі про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2006 як такого, що укладений без проведення грошової оцінки земель, що є порушенням вимог статей 13 Закону України "Про оцінку землі", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" та, відповідно, підставою для застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції керувався приписами статей 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 13, 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 2 "Про плату за землю", застосовуючи які дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені ним обставини погодження сторонами у пункті 5 договору нормативно грошової оцінки землі, що, навіть за відсутності відповідного рішення Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, свідчить про дотримання сторонами на момент укладення договору вимог статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 13, 18 Закону України "Про оцінку земель" та унеможливлює задоволення позовних вимог з підстав визначених прокурором. Водночас, судом зауважено про наявність у позивача права внести відповідні зміни до існуючого договору оренди від 10.04.2006 в частині розміру орендної плати.

Натомість, апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2006, укладеного між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 Апеляційним судом наголошено, що оскільки чинним на момент укладення договору законодавством було передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, то відсутність доказів проведення такої грошової оцінки, свідчить про недотримання сторонами у момент вчинення правочину статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 2 Закону України "Про плату за землю", що з огляду на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про порушення спірним договором земельних прав держави в особі позивача.

Водночас, розглядаючи заявлену відповідачем 1 заяву про застосування строку позовної давності, судом встановлено наявність правонаступництва позивачем прав орендодавця за спірним договором з січня 2013 року, що враховуючи звернення прокурора з даним позовом у листопаді 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, за висновком апеляційного господарського суду є підставою для застосування позовної давності, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції і далі по тексту, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ) (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (стаття 2 Закону України "Про плату за землю").

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 Закону України "Про плату за землю").

Згідно статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент укладення Договорів оренди-1, 2) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку і визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (стаття 23 Закону України "Про плату за землю").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди-2) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Як встановлено судами, при укладенні договору оренди земельної ділянки б/н від 10.04.2006 між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена згідно встановлених вимог та порядку, тому даний договір оренди суперечить приписам чинного законодавства.

Як вбачається з листа Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, в протоколах сесій Куп'янської районної ради та документах до них, які надійшли на зберігання до архівного відділу Куп'янської районної державної адміністрації, відомостей про затвердження нормативно-грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності наданих в оренду, зокрема СПДФО ОСОБА_4, не знайдено (а.с. 20, том 1).

Також, на запит Ізюмської місцевої прокуратури від 14.11.2016 № 04-29-1275 Відділ Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області надав інформацію листом № 8-20.03-0.4-3204/2-16 від 18.11.2016, з якої вбачається, що в управлінні Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області рішення Куп'янської районної ради про затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки державної власності площею 13.9105 га не виявлено (а.с. 70, том 1).

Оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки у порядку встановленому законодавством суперечить частині першій статті 13 Закону України "Про оцінку земель", що з огляду на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2006, укладеного між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем 1 під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено про пропуск прокурором позовної давності на звернення до суду.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4,5 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу строку позовної давності визначається відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики по застосуванню позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) , якщо у передбачених законом випадках до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У справі, що переглядається прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з посиланням на матеріали проведеної у 2016 році перевірки.

Судами з'ясовано, що з моменту укладення договору оренди і до звернення прокурора з відповідним позовом, державою здійснено реорганізацію органів державної влади, уповноважених на розпорядження землями державної власності.

Так, на час прийняття розпорядження Куп'янською районною державною адміністрацією № 253 від 06.10.2005 та укладання зазначеного договору оренди землі від 10.04.2006 діяли вимоги п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , а саме: до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у при ватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-Т (5245-17) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" до чинного законодавства внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" (15-2015-п) територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" (15-2015-п) до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) , безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (442-2014-п) , центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Переглядаючи справу в частині наявності підстав для застосування строку позовної давності, колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує наступне. Так, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу апеляційного суду на те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Разом з цим, ураховуючи що прокурор пред'явив позов в інтересах держави суди мають з'ясувати, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. При цьому, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява N 29979/04).

Колегія суддів також враховує, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за здійснені нею реформування органів державної влади, що, водночас, не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею угод, укладених органами державної влади, якими порушено право власності чи інше речове право.

Крім цього, за змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу державного майна у користування особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

Тому, вказані порушення вимог законодавства (відсутність прийнятого рішення щодо її встановлення) вчинено насамперед зі сторони державних органів, а саме, Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області.

Як з'ясовано апеляційним судом, відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів, на Держземагентство України були покладені функції надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а також здійснення ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримання інформації про відведення земельних ділянок.

Згідно вищезазначеного Положення Держземагентство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Держземагентство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.

Варто відзначити, що наказом № 132 (z0412-13) Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2013 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Отже, оскільки з огляду на вимоги наведених статей, у позивача ще з 2013 року був обов'язок здійснювати контроль за дотримання вимог суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, то, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного суду про те, що територіальні органи Держземагентства бути обізнані з існуванням спірного договору та фактом відсутності відомостей про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та як органи державної влади, могли вжити відповідних заходів для захисту інтересів держави. Відтак, звернення прокурора із відповідним позовом у 2016 році свідчить про пропуск останнім строку позовної давності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції та з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується із судом першої інстанції з приводу того, що позивач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом про внесення змін до договору.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом статей 253- 255, 261, 267 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, відтак, залишаються колегією суддів Вищого господарського суду України поза увагою.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних Заступника прокурора Харківської області судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - без задоволення.