11/5005/210/2012 Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - 02.10.2017 Прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі") про стягнення 9452677,68 грн., що складають суму основного боргу за Договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 2188ТЕ від 20.12.2010, 280123,73 грн. інфляції, 264912, 17 грн. річних, 798063,12 грн. пені, 56460 грн. судового збору.

На виконання вказаного вище рішення 30.03.2012 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.

Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Позивач заперечив проти задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник не подав належних доказів, які свідчать про наявність підстав для списання нарахованих: пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за процедурою, встановленою Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 (суддя Мельниченко І.Ф.) заяву Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2012 у справі № 11/5005/210/2012 про стягнення з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення основного боргу в сумі 9452677, 68 грн. В решті заяви відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 (суддя Кощеєв І.М. - головуючий, Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про визнання наказу суду від 30.03.2012 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 798063,12 грн., 3% річних в розмірі 264912,17 грн., інфляційних втрат в розмірі 280123,73 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч положенням Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" (1730-19) суди не врахували, що основна заборгованість, стягнута за рішенням суду у цій справі, повністю погашена відповідачем до набрання сили вказаним Законом, що виключає його участь у процедурі погашення заборгованості в розумінні цього Закону; натомість пеня, 3% річних, інфляційні втрати наразі є списаними в результаті прямого припису Закону, а спірний наказ господарського суду в цій частині є таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі ухвалу та постанову - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі") про стягнення 9452677,68 грн., що складають суму основного боргу за Договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 2188ТЕ від 20.12.2010, а також 280123,73 грн. інфляційних втрат, 264912,17 грн. - 3% річних, 798063,12 грн. пені, та 56460 грн. судового збору.

На виконання вказаного вище рішення Господарський суд Дніпропетровської області 30.03.2012 видав наказ на примусове стягнення з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 9452677,68 грн. заборгованості за природний газ, 280123,73 грн. інфляційних втрат, 264912,17 грн. -3% річних, 798063,12 грн. пені та 56460 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник з посиланням на вимоги статті 117 Господарського процесуального кодексу України вказав, що сума основного боргу фактично сплачена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" (1730-19) , а відповідно до частини третьої статті 7 вказаного вище Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

На підтвердження наведених обставин заявник надав докази про сплату основного боргу за рішенням в сумі 9452677,68 грн: платіжне доручення № 3 від 07.12.2012 та акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.11.2013.

Суд задовольнив заяву боржника про визнання таким, що не підлягає виконання наказу в частині сплаченої суми і в цій частині судові рішення не оскаржені.

Відмовляючи у задоволенні заяви Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 798 063,12 грн., 3% річних в розмірі 264 912,17 грн., інфляційних втрат в розмірі 280 123,73 грн., місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам факт погашення відповідачем основної суми заборгованості до вступу в дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та центральних підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відповідач не надав доказів його участі у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку та відмови позивача у списанні спірних сум у встановленій Законом процедурі врегулювання заборгованості. Крім того, суди попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей 16, 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону від 03.11.2016) зазначили, що цим Законом передбачена можливість закінчення державним виконавцем виконавчого провадження за наявності списання заборгованості згідно з Законом без будь-якого процесуального документу, постановленого судом.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом частини четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відтак, визначений статтею 117 Господарського процесуального кодексу України правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується з існуванням самого обов'язку.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно зі статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 (93-2017-п) затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Водночас, частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, встановивши, що стягнуті з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" інфляційні, 3% річних та пеня за рішенням суду у даній справі, були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , суди попередніх інстанцій не врахували положення частини третьої статті 7 цього Закону, належним чином не перевірили, чи наявна у боржника заборгованість, що підлягає врегулюванню саме через визначену в Законі процедуру з включенням боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (з відповідними наслідками, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) ) та доводи заявника про наявність правових підстав для списання нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені за фактичних обставин справи, у зв'язку з чим дійшли до передчасного висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 798063,12 грн., 3% річних в розмірі 264912,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 280123,73 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті - 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не повністю дослідили наведені відповідачем обґрунтування та доводи, викладені в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу та постанову у даній справі слід скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про визнання наказу суду від 30.03.2012 таким, що не підлягає виконанню, направивши заяву в цій частині на новий розгляд до господарського суду. В решті ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.