912/1387/15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором та по відсоткам за користування кредитом - 17.08.2017 Прийняття

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 53000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27325,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8026,90 грн. пені, 3723,21 грн. заборгованості по комісії за Договором б/н від 27.01.2012.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 у справі № 912/1387/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015, позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в сумі 53000,00 грн.; заборгованість по процентам - 27325,12 грн., пеню в сумі 8026,90 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3723,21 грн., а також судовий збір в розмірі 1841,50 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 у цій справі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 скасовано в частині стягнення 27325,12 грн. заборгованості по процентам та 8026,90 грн. пені і направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення залишено без змін.

Скасовуючи частково прийняті у справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив, що суди не з'ясували правової природи процентної ставки, встановленої Умовами та Правилами, підстав і обставин зміни банком процентної ставки за користуванням кредитом, не визначили із урахуванням вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України правомірності такої односторонньої зміни та не з'ясували обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у справі № 912/1387/15 (суддя Змеул О.А.) у задоволенні позовних вимог про стягнення 27325,12 грн. заборгованості по процентам та 8026,90 грн. пені відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходів із того, що у заяві від 27.01.2012, яка підписана позичальником, домовленості щодо розміру процентів та розміру пені немає, у зв'язку з чим дійшов висновку, що сторонами не було досягнуто у письмовій формі згоди щодо розміру процентів та пені за несвоєчасне виконання позичальником умов кредитного договору, а посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг щодо розміру процентів та пені за прострочення платежу, як на складову частину договору про надання банківських послуг, є безпідставними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М., судді Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.), рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у справі № 912/1387/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в частині про стягнення заборгованості по процентах та пені - задоволено, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 27325 грн. 12 коп. заборгованості по процентах, 8026 грн. 90 коп. заборгованості по пені, 1515 грн. 80 коп. витрат на судовий збір".

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 912/1387/15, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що суд при вирішенні спору не з'ясував, які саме Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку були розміщені в мережі Інтернет на дату підписання заяви про відкриття поточного рахунку, та не встановив факт їх розміщення; вважає помилковими висновки суду щодо застосування положень про позовну давність та зазначає про нез'ясування судом обставин направлення банком повідомлення про зміну процентної ставки. Скаржник також посилається на порушення норм процесуального права, допущених судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом та свідчать матеріали справи, між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Знамя'нського відділення № 2 Кіровоградського регіонального управління, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (Банк), та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку № KG180W від 05.03.2007, відповідно до умов якого Банк взяв на себе зобов'язання відкрити Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього Договору.

На підставі вказаного Договору Банк відкрив для відповідача рахунок № НОМЕР_1.

Додатками № 5 від 05.03.2007 та № 6 від 05.03.2007 до Договору банківського рахунку визначено Регламент отримання інформації про стан рахунків засобами мобільного зв'язку та правила користування платіжною карткою, які були підписані особисто ОСОБА_4

02.08.2007 Банк випустив корпоративну платіжну картку № НОМЕР_2. Одночасно між Банком та Клієнтом було укладено Додаток 9 від 02.08.2007р., яким визначено Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, який також був особисто підписаний ОСОБА_4

27.01.2012 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було підписано заяву про відкриття у ПАТ КБ "ПриватБанк" поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки).

Із змісту зазначеної заяви вбачається, що її підписанням відповідач погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті Банку http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, тарифами Банку, які разом з цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши дану заяву відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформації/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший Інтернет - /SMS-ресурс, зазначений Банком).

Відповідно до вказаної Заяви відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1, картковий рахунок, № НОМЕР_3, тип корпоративної картки blitz business, № НОМЕР_4. Згідно із поясненнями позивача, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 27.01.2012 відповідач скористався новим для нього банківським продуктом - обслуговування карткою одного і того ж самого рахунку № НОМЕР_1.

Судом встановлено, що позивачем було встановлено відповідачеві кредитний ліміт, зокрема з 30.01.2012 в розмірі 23000,00 грн., з 01.08.2012 в розмірі 46000,00 грн., з 04.03.2013 в розмірі 50000,00 грн., з 13.03.2013 в розмірі 53000,00 грн., з 01.03.2014 в розмірі 53000,00 грн., з 02.03.2014 в розмірі 52561,59 грн., який був використаний відповідачем, що підтверджується довідкою Банку від 01.04.2015 № 08.7.0.0.0/150401165438, банківськими виписками з рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 20.12.2013 по 16.02.2015 та копіями меморіальних ордерів № 034Д від 30.01.2012 на суму 23000,00 грн., № 0003 від 01.08.2012 на суму 23000,00 грн., № OMCL від 04.03.2013 на суму 4000,00 грн., № 06ТМ від 13.03.2013 на суму 3000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 у справі № 912/1387/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 стягнуто з відповідача заборгованість по кредиту в сумі 53000,00 грн.

Предметом спору у цій справі під час нового розгляду є питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача 27325,12 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 8026,90 грн. пені

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами укладається договір банківського рахунка, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/ (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Згідно з розділом 1 "Умов та Правил надання банківських послуг", банк, ПАТ КБ "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 р., керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як передбачено ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи зі змісту Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиску печатки від 27.01.2012, суд апеляційної інстанції зазначив, що сторонами було обумовлено, що Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розміри якого Банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

В підпункті 3.2.1.1.16 Умов та Правил зазначено, що при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та положення Умов та Правил, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що шляхом подання до Банку Заяви про відкриття поточного рахунку і картки із зразками підписів та відтиску печатки, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору. Вказане свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування, до якого включені умови щодо надання послуг кредитування, а укладений у такий спосіб договір є змішаним і містить елементи договору кредитування.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України (435-15) ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України (435-15) і не випливає із суті кредитного договору

Відповідно до п. 3.18.2.2. Умов та Правил, клієнт зобов'язався: використовувати кредит з метою, вказаною в п. 3.18.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.2.2.1.); сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. (п. 3.18.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. (п. 3.18.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п.п. 3.18.1.10., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17. (п. 3.18.2.2.5.), сплатити Банку винагороду (п. 3.18.2.2.7).

Підпунктом 3.18.4.9 Умов та Правил визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати

Згідно із п. 3.2.1.4.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи з 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Як передбачено ч.ч. 1-4 та 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Пунктом 3.18.2.3.1 Умов та Правил визначено, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед Банком заборгованість в порядку і строки передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування процентів за користуванням кредитом до 04.03.2014 здійснювалось позивачем за ставкою 24%, з 01.04.2014 по 01.07.2014 - за ставкою 48%, а починаючи з 01.07.2014 - за ставкою 56% річних.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в квітні 2014 року підвищилась облікова ставка Національного банку України з 6,5 % до 9,5 % річних та курс гривні до іноземної валюти у період з січня 2014 року (за 100 доларів США 799,3 грн.) до травня 2014 року (за 100 доларів США 1177,4997 грн.) збільшився на 47 %.

Про настання умов, передбачених п. 3.18.2.3.1 Умов та Правил, відповідач був сповіщений шляхом отримання електронного листа банку від 05.06.2014, у якому вказано, що з 01.07.2014 змінюються ставки за користування кредитним лімітом, зокрема ставка 48%, яка застосовувалась при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду, змінюється на ставку в розмірі 56%.

Отримання відповідачем цього листа відбулось 05.06.2014 в автоматичному режимі при його підключенні, верифікації та вході до системи інтернет-банкінгу Приват24, що передбачено п. 3.18.1.16 Умов та Правил.

За таких встановлених обставин та виходячи зі змісту Умов та Правил, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач завчасно повідомив відповідача про зміну (збільшення) ставки за користування кредитним лімітом, а тому застосування відсоткової ставки у розмірі 56% за період з 01.07.2014 - є правомірним.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахованих процентів на загальну суму 27325,12 грн. апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відповідність умовам договору та нормам законодавства, у зв'язку із чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.

Відповідно до статей 546, 549, 550 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 3.2.1.1.13 Умов та Правил визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості і розмірі, передбаченому цим розділом Умов та Правил.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. Умов та Правил, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4. Умов та Правил, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. Умов та Правил клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.3.18.5.1. Умов та Правил).

Згідно з п. 3.18.5.4 Умов та Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов та Правил, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом, а п. 3.18.5.7 визначено, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитом, врахувавши вищевикладені положення Умов та Правил та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені, з урахуванням її часткового погашення, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимога про стягнення пені у розмірі 8026,90 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками апеляційного господарського суду, які відповідають встановленим обставинам справи та зроблені із вірним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а висновки суду за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були ним встановлені, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вказані доводи скаржника були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка апеляційним судом.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.