826/4335/14 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток", та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" - 19.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В. від 13.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М. від 18.09.2014 у справі №826/4335/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісью "Дукат УА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальнісью "Дукат УА" (далі - позивач/Товариство/ТОВ"Дукат УА") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 №86626552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в сумі 733664,00 гривні, з яких: 633664,00 гривень - за основним платежем та 101856,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та №86526552207 в частині, нескасованій рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014 №472/10/26-15-10-06-15, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 336803, 00 гривні, з яких: 269 442,00 гривень - за основним платежем та 67361,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем валових доходів на загальну суму 249500,00 гривень, з яких: 140417,00 гривень за 2011 рік та 109083,00 гривні - за три квартали 2012 року, оскільки під час перевірки не взято до уваги зміни до п.4.1 договору комісії, погоджені позивачем та ТОВ "ВКП "ВВД" в листах від 10.01.2011 та від 17.01.2011, відповідно до яких сторони встановили фіксований розмір комісійної винагороди в сумі 600,00 гривень за кожну поставку; факт безоплатного отримання послуг від ТОВ "ВКП "ВВД" спростовується належним чином оформленими первинними документами (звіти комісіонера, банківські виписки про перерахування коштів комітентом комісіонерові тощо). Вказувало, що господарські операції з придбання транспортно-експедиційних, логістичних послуг, послуг відповідального зберігання та реклами й дослідження ринку в період з 01.04.2011 по 31.12.2012 безпосередньо пов`язані з діяльністю Товариства, були фактично здійснені, а витрати, понесені на придбання таких послуг, відображені в податковому обліку позивача та підтверджуються належними доказами, як того вимагає податкове законодавство. Щодо висновків відповідача про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія ТВМ" та ПП "СК Логістика", то Товариство посилалось на формування останнього на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що в акті перевірки не заперечувалось.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адмінітсративного суду від 18.09.2014, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13.11.2013 №86626552207, №86526552207 в частині, нескасованій Рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014р. №472/10/26-15-10-06-15.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам Закону та свідчать про реальне здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суддів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з підстав, що вже зазначались ним в акті перевірки, запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі, й прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу, Товариство посилалось на законність та обгрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції й просило залишити їх без змін, а касаційну скаргу податкового органу - без задоволення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 28.10.13 №569/26-55-22-07/36844859 яким, в свою чергу, зафіксовано порушення щодо заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 633664,00 гривень та заниження податку на додану вартість на загальну суму 282942,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.11.2013 №86526552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 353678,00 гривень, в тому числі основний платіж - 282942,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 70736,00 гривень та №86626552207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 733664,00 гривень, в тому числі основний платіж - 633664,00 гривень, штрафні (фінансові) санкції -101856,00 гривень.

Викладені в акті перевірки висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем невірно відображено у податковому обліку результати по взаємовідносинам з ПП "Мазур-І", оскільки позивачем, окрім актів виконаних робіт, не надано документів, щодо підтвердження транспортування товарів та їх зберігання. Посилався на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 14.10.2013 №1304 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ "Компанія ТВМ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, в якому зазначено, що за юридичною адресою товариства особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Вказував, що позивачем було віднесено до витрат нараховані та сплачені фізичним особам - підприємцям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кошти за вивчення суспільної думки, роботи з організації та презентації продукції, які не підтверджені відповідними розрахунками та іншими первинними документами.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ Міндоходів в м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2014р. №472/10/26-15-10-06-15, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86626552207 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013р. №86526552207 в частині 13500,00 гривень визначеного грошового зобов`язання та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3375,00 гривень, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 18.10.2010 між ТОВ "Дукат УА" (Комітент) та ТОВ "Виробниче-комерційне підприємство "ВВД" (Комісіонер) укладено договір комісії №05/11/К. Відповідно до пункту 1.1. Договору Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується від свого імені, за рахунок і на користь Комітента організовувати та здійснювати придбання різноманітного офісного паперу у кількості, асортименті та у строки, вказані сторонами у замовленнях, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Комітент виплачує Комісіонеру винагороду за виконання доручень згідно цього Договору у сумі, що складає 2% від сукупної суми витрат Комісіонера на виконання доручень за цим Договором.

Згідно пункту 9.3 Договору всі зміни до нього є дійсними лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін та завірені їх печатками.

За висновками судів сторони домовились про зміну умов визначення розміру комісійної винагороди й перейшли на її фіксовану суму в розмірі 600,00гривень за кожну поставку, що підтверджується листами від 10.01.2011 та 17.01.2011. В подальшому, між позивачем та ТОВ "Виробниче-комерційне підприємство "ВВД" укладено додаткову угоду №6 від 07.09.2012, якою сторони погодили ціну винагороди Комісіонера у розмірі 600,00 гривень за кожну поставку.

01.04.2011 між позивачем та Приватним підприємством "Мазур-І" укладено договір транспортного експедирування №01/04/11-1, за умовами якого Експедитор приймає на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта здійснити виконання зазначених цим договором транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення матеріальних цінностей та інших предметів автомобільним транспортом, на підставі замовлення, що надається уповноваженою особою клієнта з оформленням товарно-транспортної накладеної для кожного перевезення.

У перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством "СК Логістика" з придбання комплексних логістичних послуг на підставі договору №110512 від 01.05.2012.

Встановлено також, що Товариству були надані послуги з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення суспільної думки відповідно до договорів, укладених з суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами ОСОБА_1 ( №04/10-10 від 04.10.2010), ОСОБА_2 (№1 від 01.04.2010), ОСОБА_3 (№1/07-10 від 01.07.2010), ОСОБА_4 (№1/02-11 від 01.02.2011), ОСОБА_5 (№1 від 06.05.2010), ОСОБА_6 (№01/09-10).

З Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ТВМ" позивач мав взаємовідносини з придбання конвертів, що підтверджується договором поставки №ДК0502 від 01.02.2012, видатковими та податковими накладними.

Виконання договорів, як зазначено судами, підтверджується податковими та видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; актами надання послуг, приймання-передачі на відповідальне зберігання; звітами про надання комплексних логістичних послуг, про проведення дослідження кон`юнктури ринку споживачів канцтоварів, офісного паперу та супутніх товарів.

За висновком судів первинні документи, складені між позивачем та контрагентами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV (996-14) , тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ВКП "ВВД", ПП "Мазур -І", ПП "СК Логістик", ТОВ "Компанія ТВМ", фізичними особами -підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Судами попередніх інстанцій обгрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Компанія ТВМ", оскільки такий документ самі по собі за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не може свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2914 року у справі №826/4335/14 - без змін.