918/922/16 Про стягнення неустойки, річних та інфляційної суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань з оплати вартості природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу - 15.08.2017 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Військової частини А 2798 про стягнення 22 639,32 грн. пені, 40 708,59 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 2 215,64 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості природного газу за договором № 2765/14-ТЕ (Т)-28 від 06.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.11.2016 року у справі № 918/922/16 (суддя Войтюк В.Р.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року у справі № 918/922/16 (у складі колегії суддів: головуючого судді Маціщук А.В., суддів Гулова А.Г., Олексюк Г.Є.) рішення господарського суду Рівненської області від 14.11.2016 року у справі № 918/922/16 скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А 2798 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22 340,57 грн. пені, 2 182,97 грн. відсотків річних, 40 549,37 грн. інфляційних нарахувань; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 298,75 грн. пені, 32,67 грн. відсотків річних та 159,22 грн. інфляційних нарахувань; стягнуто з Військової частини А 2798 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 367,69 грн. витрат на судовий збір за розгляд позовної заяви судом першої інстанції та 1504,46 грн. витрат на судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі Військова частина А 2798 просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує проти доводів викладених у ній, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача у даній справі, представників сторін, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Військовою частиною А 2798 (покупцем) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2765/14-ТЕ(Т)-28, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець - прийняти й оплатити газ на умовах договору. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пунктів 3.4., 5.5. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Загальна вартість договору склала 523680 грн. з ПДВ.

Згідно пунктів 6.1., 7.2. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

На виконання умов цього договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в період з січня 2014 року по грудень 2014 року, передало, а Військова частина А 2798 прийняла природний газ на загальну суму 397 563,48 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 66140,79 грн., від 28.02.2014 року на суму 55 626,60 грн., від 31.03.2014 року на суму 44214,30 грн., від 30.04.2014 року на суму 25 448,23 грн., від 31.05.2014 року на суму 16820,61 грн., від 30.06.2014 року на суму 16 265,50 грн., від 31.07.2014 року на суму 15279,68 грн., від 31.08.2014 року на суму 13 594,73 грн., від 30.09.2014 року на суму 14669,58 грн., від 31.10.2014 року на суму 33 802,24 грн., від 30.11.2014 року на суму 43849,04 грн., від 31.12.2014 року на суму 51852,18 грн.

Військовою частиною А 2798 сплачено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в сумі 397 563,48 грн. з порушенням строків оплати, визначених пунктом 6.1 договору.

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про притягнення Військової частини А2798 до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 2765/14-ТЕ (Т)-28 від 06.02.2014 року шляхом стягнення 22 639,32 грн. пені за періоди з 15.02.2014 року по 02.07.2015 року, 40 708,59 грн. інфляційних втрат січень 2014 року - грудень 2014 року, 3 % річних в сумі 2 215,64 грн. за періоди з 15.02.2014 року по 02.07.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не виконав свого обов'язку за договором щодо своєчасного повернення відповідачу актів приймання-передачі природного газу, на підставі яких здійснюється остаточний розрахунок за поставлений газ, і у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення покупцем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу, а відтак відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція правильно скасувала рішення місцевого господарського суду щодо безпідставності стягнення заявленого розміру грошових коштів, встановивши, при цьому, обставини, на які не звернув уваги місцевий господарський суд.

Так, проаналізувавши спірні правовідносини на предмет наявності обов'язку відповідача сплачувати позивачу заявлений розмір грошових коштів, Рівненський апеляційний господарський суд правильно вказав, що акт приймання - передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць переданого природного газу, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця. Обов`язок по складанню акта приймання - передачі природного газу лежить саме на покупцеві. Враховуючи, що сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталу, визначена його ціна та вартість, тому відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем. Також апеляційною інстанцією зауважено на те, що несвоєчасне підписання та повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу, які за своєю природою є лише документальним оформленням юридичного факту - факту здійснення приймання-передачі природного газу, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу, а тому наявність чи відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично отриманого природного газу.

Водночас, встановивши наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення заявлених сум, господарський суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність їх нарахування, встановив, що позивачем до періоду прострочення, за який здійснено нарахування пені, включені дні фактичної сплати суми заборгованості - 24.04.2014 року, 19.05.2014 року, 12.09.2014 року, 31.10.2014 року, 06.11.2014 року, 16.12.2014 року, 30.12.2014 року та 02.07.2015 року, а тому належною до стягнення з Військової частини А2798 є сума пені - 22 340,57 грн., внаслідок чого позовні вимоги про стягнення 298,75 грн. пені є безпідставними. Також апеляційний господарський суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних і, встановивши, що в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості, визнав правомірними вимоги про стягнення з відповідача 40 549,37 грн. інфляційних втрат і процентів річних у розмірі 2182,97 грн., відмовивши, при цьому, в задоволенні 32,67 грн. процентів річних та 159,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до норм статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в установлений строк (строки) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України і частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення апеляційним господарським судом факту порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати вартості природного газу, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яким правильно застосовані норми вищевказаних статей та задоволено позовні вимоги у належних розмірах.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.