Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017

у справі

№910/15460/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон"

до

Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про

стягнення грошових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача:

не з 'явився;

від відповідача:

Петренко В.В., дов. б/н від 21.12.2016

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/15460/16, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти: за договором № 01-10-15 від 01.10.2015 919017,60 грн. - основний борг, 9339,00 грн. - 3% річних, 16665,75 грн. - інфляційні втрати та 49481,84 грн. - пені; за договором № 05-08-2015/1 від 05.08.2015 р. 558662,40 грн. - основний борг, 3983,94 грн. - 3% річних, 8666,38 грн. - інфляційні втрати та 40562,41 грн. - пені; 24 095,69 грн. - судовий збір та 40000,00 грн. - витрат на правову допомогу. В іншій частині в позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. - 121-1 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється.

Крім того, в матеріалах справи наявна постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.05.2017 ВП 53815576, за змістом якого судове рішення у даній справі виконано у повному обсязі.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 15.08.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.08.2015 між позивачем та відповідачем укладений договір № 05-08-2015/1 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язується забезпечити недоторканність об'єкта охорони, що передається відповідачем під охорону згідно акта прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до договору), а відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати позивачу встановлену договором плату.

Загальна сума щомісячної плати за договором складає 69832,80 грн. (п.7.3 договору).

Пунктом 7.4. договору визначено, що оплата щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітнім, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітнім.

Відповідно до п. 7.5 договору позивач зобов'язаний, за перший місяць надання послуг, надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його. У разі не підписання замовником акта протягом встановленого строку, такі послуги вважаються наданими належним чином.

На виконання умов договору позивач надав послуги з охорони на загальну суму 829980,00 грн. за період з 31.08.2015 по 31.07.2016, що підтверджується актами надання послуг, проте відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг в розмірі 271317,60 грн., що підтверджується карткою рахунком № 361 за 01.08.2015-01.10.2016.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2015 між цими ж сторонами укладений договір № 01-10-15 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язується забезпечити недоторканність об'єкта охорони, що передається відповідачем під охорону згідно акта прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до договору), а відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати позивачу встановлену договором плату.

Загальна сума щомісячної плати за договором складає 217770,00 грн. (п.7.3 договору).

Пунктом 7.4. договору визначено, що оплата щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг, здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітнім, а в подальшому оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітнім.

Відповідно до п. 7.5 договору позивач зобов'язаний, за перший місяць надання послуг, надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його. У разі не підписання замовником акта протягом встановленого строку, такі послуги вважаються наданими належним чином.

На виконання умов договору позивач надав послуги з охорони на загальну суму 2177700,00 грн. за період з 31.10.2015 по 31.07.2016, що підтверджується актами надання послуг, проте відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг в розмірі 1258682,40 грн., що підтверджується карткою рахунком № 361 за 01.10.2015-01.10.2016.

Відповідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарськими судами попередніх інстанцій відхилені доводи відповідача, що акти надання послуг не можуть бути належними доказами у даній справі, оскільки останні містять підпис посадової особи відповідача, відтиски його печатки та філії "Чорнобаївське", що підтверджує прийняття відповідачем наданих позивачем послуг та зобов'язань за ними. Крім того, вищезазначені договори підписані зі сторони відповідача представником філії "Чорнобаївське" ОСОБА_5, заперечень щодо відсутності повноважень у останнього на підписання договорів відповідачем не надано. При цьому, відповідачем здійснена часткова оплата за вищезазначені послуги, тобто фактично визнано їх надання.

Враховуючи вимоги законодавства та встановлені судами фактичні обставини, останні дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати наданих послуг в розмірі 919017,60 грн. за договором № 01-10-15 від 01.10.2015 та 558661,40 грн. за договором № 05-08-2015/1 від 05.08.2015.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, відсотків річних та пені.

Щодо часткового стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи позивачем долучений акт наданих послуг на загальну суму 130000,00 грн., довіреність, платіжне доручення про сплату 130000,00грн. витрат на правову допомогу.

З огляду на співрозмірність ціни позову та обсяг наданих адвокатом послуг, докази надані стороною для підтвердження надання правової допомоги, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру відшкодування позивачу витрат на оплату вищезазначених послуг.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 35, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/15460/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/15460/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" - без задоволення.