910/20767/16 Про стягнення невикористаної частини попередньої оплати за договором купівлі-продажу - 14.08.2017 Прийняття

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспект Пром" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - відповідач) про стягнення 516 407 грн. 84 коп.

В подальшому, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 501 686 грн. 38 коп. (490 731 грн. 76 коп. попередньої оплати за договором купівлі-продажу пального на автозаправних станціях з використанням смарт-карт № КРБК-004332 від 17.06.2016 р., 3 620 грн. 15 коп. 3% річних та 7 334 грн.47 коп. інфляційних втрат).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що після припинення договору купівлі-продажу відповідачем не повернуто невикористану частину попередньої оплати.

В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо повернення смарт-карт, і тому останній позбавлений права вимагати повернення залишку попередньої оплати.

Крім того, за твердженнями відповідача, позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності відповідної заборгованості в заявленому розмірі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р., позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 490 731 грн. 76 коп. попередньої оплати, 3 620 грн. 15 коп. 3% річних та 7 334 грн.47 коп. інфляційних втрат.

Судові рішення обґрунтовані доведеністю факту неповернення відповідачем позивачу невикористаної частини попередньої оплати в строк, визначений в договорі.

При цьому, судами відхилено твердження відповідача про неповернення йому смарт-карт, оскільки зменшення заявлених позовних вимог обумовлено саме вирахуванням із суми основного боргу розміру штрафу за втрату відповідних карток, що передбачено п. 1.2 додатку №1 до договору купівлі-продажу.

Не погодившись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невідповідність висновків господарських судів попередніх інстанцій обставинам справи та невірне застосування норм чинного законодавства. Вказані заперечення є аналогічними тим, що наводились відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.08.2017 р.

До касаційної скарги відповідачем додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Враховуючи зміст заявленого клопотання та керуючись приписами ст. - 121-1 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

В судове засідання 14.08.2017 р. представники сторін не з'явились.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.06.2016 р. між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу пального на автозаправних станціях з використанням смарт-карт № КРБК-004332.

За умовами вказаного договору продавець передає товар на умові EXW - адреси АЗС (згідно переліку, що наведений на сайті shell.ua або у вигляді роздрукованого переліку за бажанням покупця) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року. Сторони погоджують, що при застосуванні вказаного базису поставки (EXW) відвантаження товару (заливання нафтопродуктів в автотранспорт) здійснюється силами і засобами продавця. Передача товару покупцю (держателю смарт-карти) здійснюється на підставі пред'явлення ним смарт-карти оператору АЗС та шляхом заправки вказаних ним автотранспортних засобів (п.п. 3.1, 3.2 договору).

В розділі 5 договору визначено умови оплати товару, зокрема, передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати його вартості шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок продавця, або шляхом внесення готівкових коштів через касу АЗС Shell.

Одночасно з цим, у разі надання покупцем листа-звернення про повернення на рахунок покупця суми залишку раніше сплаченої попередньої оплати та підписання Акту звірки взаєморозрахунків між продавцем та покупцем, продавець зобов'язаний повернути суму залишку сплаченої попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання письмового листа-звернення, при умові повернення смарт-карток, які були видані клієнту у тимчасове користування згідно додатку № 1 до договору. Вказане викладено в п. 5.7 договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 870 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, позивачем було отримано 18 929, 03 л пального, вартістю 409 461 грн. 33 коп. (нараховані за умовами договору дисконти 34 915 грн. 13 коп. та 9 677 грн. 96 коп.).

Таким чином, за твердженнями позивача, у відповідача залишилось 505 131 грн. 76 коп. невикористаної попередньої оплати, з метою повернення якої позивач неодноразово звертався до відповідача з листами.

Умовами укладеного між сторонами договору (п. 10.3) також встановлено право кожної із сторін на дострокове розірвання договору шляхом письмового попередженням іншої сторони за 30 календарних днів до моменту такого дострокового розірвання.

У такому випадку сторони проводять усі необхідні взаєморозрахунки в десятиденний строк з моменту письмового попередження про дострокове розірвання (п. 10.4 договору).

Користуючись правом, закріпленим в п. 10.3 договору, 01.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача з листом-повідомлення про дострокове розірвання договору купівлі-продажу в односторонньому порядку та вимогою у десятиденний термін з моменту отримання даного листа, провести усі необхідні розрахунки. Однак, відповідач залишив даний лист без відповіді та виконання.

Таким чином, між сторонами виник спір у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання з повернення невикористаної частини попередньої оплати у десятиденний термін з моменту отримання листа про розірвання договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (435-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач в порушення п.п. 5.7, 10.4 договору не повернув позивачу частину попередньої оплати у встановлений строк.

Вказані обставини стали підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 490 731 грн. 76 коп. оплати непоставленого товару з вирахуванням 14 400 грн. 00 коп. штрафу за неповернення позивачем смарт-карток. Судами відхилено посилання відповідача про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, оскільки в матеріалах справи наявні інші належні докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведений висновок попередніх судових інстанцій законним та обґрунтованим.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається що, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 620 грн. 15 коп. 3% річних та 7 334 грн. 47 коп. інфляційних втрат за порушення строків повернення вищевказаної попередньої оплати.

З цього приводу судова колегія господарського суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Застосування судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та 3% річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, встановлену ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, що передбачає нарахування процентів на суму попередньої оплати на підставі ст. 536 цього кодексу.

Відповідна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012 та від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7.

Відповідно до приписів ст. - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю аба частково і прийняти нове рішення.

Отже, у даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що суди встановили всі фактичні обставини справи, що стосуються заявлених позовних вимог. Разом з тим, припустились порушень норм матеріального права, що призвело до винесення неправомірного рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 620 грн. 15 коп. 3% річних та 7 334 грн. 47 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція скасовує в цій частині постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва та приймає в даній частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині оскаржувані постанова та рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р. у справі № 910/20767/16 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 620 грн. 15 коп. 3% річних та 7 334 грн. 47 коп. інфляційних втрат.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2017 р. у справі № 910/20767/16 залишити без змін.