910/14169/16 Про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником - 10.08.2017 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про про заміну стягувача у виконавчому провадженні по справі № 910/14169/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" на Адвокатське об'єднання "Арсенал", посилаючись на укладений 28.12.2016 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" та Адвокатським об'єднанням "Арсенал" договір відступлення права вимоги № 1 за Договором про розробку та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 (суддя Лиськов М.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі № 910/14169/16 задоволено.

Здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 р. у справі № 910/14169/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" на Адвокатське об'єднання "Арсенал".

Суд, керуючись ст. 25 ГПК України, визнав заяву про заміну сторони виконавчого провадження обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В., Скрипка І.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 скасовано.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі № 910/14169/16.

Апеляційний господарський суд, врахувавши норми ст. 514 Цивільного кодексу України, пункту 7.3 основного договору ("… усі права та обов'язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмової згоди сторін"), дійшов висновку, що в порушення положень законодавства та умов основного договору, договір відступлення права вимоги № 1 було укладено без погодження із Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом".

Позивач не погодився з судовими рішеннями та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без зміни.

Скаржник вважає, що умовами п. 7.3. забороняється передача "усіх, тобто у сукупності, прав та обов'язків тертім особам без письмової згоди сторін", тобто у основному договорі, тоді як договором про відступлення права вимоги змінюється сторона у окремому самостійному зобов'язанні, відтак, передача прав та обов'язків за даним зобов'язанням не потребує письмової згоди сторін; сторони можуть провести часткову заміну кредитора у зобов'язанні за умови подільності зобов'язання, договором про відступлення права вимоги передбачена передача прав та обов'язків, які виникли із закону за окремо взятим зобов'язанням, а не в цілому за основним договором.

Відповідач у відзиві проти доводів скарги заперечує, просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без зміни, оскільки вважає, що за умовами п. 7.3. основного договору існувала заборона передачі третім особам прав та обов'язків без його письмової згоди, тому суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність згоди на укладення договору відступлення, дійшов правильних правових висновків; рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2017 у справі № 910/4744/17 договір відступлення визнано недійсним.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2017 строк розгляду касаційної скарги продовжено та відкладено на 10.08.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом розгляду суду було вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником відповідно до порядку, визначеного нормою ст. 25 ГПК України.

Позивач, доводячи суду наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, посилався на обставини укладення між ним та адвокатським об'єднанням "Арсенал" договору відступлення права вимоги від 28.12.2016, внаслідок якого він вважає, що вибув із спірних правовідносин як сторона-стягувач, тому просить замінити його правонаступником.

Не погоджуючись із такими доводами та скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на умови п. 7.3. основного договору та положення ст. 514 Цивільного кодексу України, дійшовши висновку, що закон та умови договору не дозволяють заміну кредитора у зобов'язанні без згоди відповідача, тоді як судом встановлено, що така згода не надавалася.

Касаційна інстанція визнає висновки апеляційного господарського суду помилковими з таких мотивів.

У п. 7.3. договору № 40-14/36-005-01-14-00152 від 24.10.2014 вказано, що: "усі права та обов'язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмової згоди Сторін".

Умовами п. 1.2., 1.3. договору відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016, на який посилався позивач в обгрунтування своїх вимог, визначено: "… Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника виконання … обов'язків, передбачених чинним законодавством України, що стосуються належного виконання Основного договору …"; "права, що відступаються за цим Договором, підтверджуються наступними документами: … - рішенням Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року у справі № 910/14169/16;

- Наказом Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення у справі № 910/14169/16 від 06.12.2016 року".

За нормою ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При застосуванні наведеної норми закону та умов договору суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що згода, зокрема відповідача поширюється на "… права та обов'язки за даним договором …" (в тексті постанови апеляційного господарського суду іменованого Основним), однак не може вимагатися в розглядуваному випадку, оскільки "зобов'язання" виникає тепер із судового акту.

При вказаних обставинах у суду апеляційної інстанції не було підстав для визнання невірними висновків місцевого господарського суду про встановлення процесуального правонаступництва та заміни стягувача у виконавчому провадженні.

З врахуванням наведеного, доводи касаційної скарги визнаються правомірними, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню із залишенням ухвали господарського суду першої інстанції в силі.

Касаційна інстанція не враховує доводи відповідача про визнання договору відступлення права вимоги № 1 від 28.12.2016 недійсним згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2017 у справі № 910/4744/17, оскільки такі обставини є новими і на момент ухвалення судових актів у суді першої та апеляційної інстанції не могли бути враховані при розгляді даної справи; касаційна інстанція перевіряє правильність застосування судами норм права на момент ухвалення оскаржуваних судових актів і з огляду на процесуальні обмеження щодо встановлення обставин не має права на збирання та перевірку доказів (ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені відповідачем обставини, які доводяться новими доказами, не впливають на правильність правових висновків судів першої та апеляційної інстанції при їх перевірці в порядку касації, а можуть бути оцінені стосовно до правил перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в суді першої інстанції або апеляційної інстанції, які наділені повноваженнями по встановленню обставин, збору та оцінці доказів.

За нормою ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов (п. 6. ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут арматуробудування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 910/14169/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 залишити в силі.

3. Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд судового рішення віднести на Державне підприємство "Національна атомна енерногенеруюча компанія "Енергоатом".