Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Палія В.В., Студенця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА 7" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року у справі № 904/1684/16 за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА 7" на дії Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА 7" про стягнення заборгованості,

У березні 2016 позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1 428 958,59 грн. та штрафу в сумі 227 867,53 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого товару на підставі договору поставки від 28.12.2011 року № 17217.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі заборгованість в сумі 1 428 958,59 грн., штраф у сумі 227 867,53 грн. та 24 852,39 грн. судового збору.

У грудні 2016 року боржник звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просив визнати його дії неправомірними та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.09.2016 року в сумі 52 895,86 грн.

У січні 2016 року боржник подав заяву про "доповнення до скарги" на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та просив: визнати неправомірними його дії щодо винесення постанови від 05.12.2016 року про відкриття провадження про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 52 895,86 грн.; скасувати постанову про відкриття провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.12.2016 року у розмірі 52 895,86 грн.; зупинити стягнення виконавчого збору у розмірі 52 895,86 грн. до розгляду питання по суті. Вимоги скарги обгрунтовано відсутністю визначених законом підстав для виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору та його стягнення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року (суддя Рудовська І.В.) у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА 7" з доповненнями до неї відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року (судді: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г., Сизько І.А.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін; замінено назву Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними ухвалу і постанову скасувати, та скаргу на дії органу ВДВС задовольнити.

Відзиви на касаційну скаргу від стягувача та державного виконавця до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10.08.2016 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 року видано відповідний наказ.

На підставі заяви позивача Жовтневий ВДВС постановою від 18.08.2016 року відкрив виконавче провадження № 51979226 з приписами боржнику виконати добровільно наказ господарського суду у строк до 25.08.2016 року та попередив про те, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк буде розпочате примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

18.08.2016 року Жовтневим ВДВС винесена постанова про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та про заборону здійснювати відчуження будь-якого майна.

22.08.2016 року боржник звернувся до відділу з клопотанням про відкладення виконавчих дій на строк десять робочих днів.

Постановою від 22.08.2016 року Жовтневий ВДВС відклав провадження виконавчих дій до 31.08.2016 року.

22.08.2016 року відділом отримано відповідь від Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах.

Заявою стягувача від 25.08.2016 року № 460 Жовтневий ВДВС повідомлено про сплату боржником основної заборгованості в сумі 900 000 грн. і про те, що станом на 25.08.2016 року сума боргу ТОВ "Аптека 7" складає 528958,59 грн.

Постановою від 25.08.2016 року орган ДВС змінив суму стягнення за виконавчим документом з 1681678,51 грн. на 528 958,59 грн.

01.09.2016 року органом ДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 52895,86 грн.

12.09.2016 року органом ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 904/1684/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 та ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

04.11.2016 року поновлено виконавче провадження органом ДВС з виконання наказу № 904/1684/16 про стягнення боргу в сумі 528 958,59 грн.

До Жовтневого ВДВС надійшла заява від стягувача від 08.11.2016 року № 514 про повернення виконавчого документа стягувачу.

02.12.2016 року винесено постанову Жовтневим ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу.

05.12.2016 року відкрито виконавче провадження № 53045695 з виконання постанови № 51979226 від 01.09.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 52895,86 грн.

Предметом даного судового розгляду є скарга боржника про неправомірність дій відділу ДВС з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги боржника з урахуванням доповнень до неї мотивовано відповідністю дій органу ДВС вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

В свою чергу апеляційний господарський суд погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги боржника вказав на правомірність дій державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку із закінченням строку для добровільного виконання рішення.

Стаття 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Так, суд першої інстанції дійшовши висновку про відмову в задоволенні скарги боржника про визнання неправомірними дії щодо винесення постанови від 05.12.2016 року про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору, процитував положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (1404-19) та фактично погодився з усіма доводами органу ДВС, не навівши в судовому рішенні правового обгрунтування такому власному висновку стосовно дій державного виконавця з винесення ним спірної постанови.

При цьому відповідно до п. 1 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (1404-19) цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) , крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

З набранням чинності вказаним Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (1404-19) визнається таким, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (606-14) , крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

З Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403-VIII (1403-19) вбачається, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

За п. 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) опубліковано 05.07.2016 року.

Проте, жодна із судових інстанцій загалом не визначилася, нормами якого закону мав керуватися державний виконавець при винесенні спірної постанови про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору від 05.12.2016 року, та в зв'язку з цим не навела оцінки правомірності його дій.

Більш того, суд апеляційної інстанції, незважаючи на зазначення в постанові про оскарження боржником дій державного виконавця з винесення постанови про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору від 05.12.2016 року, перевірив лише законність дій органу ДВС щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 01.09.2016 року, залишивши поза увагою зміст та вимоги вказаної скарги.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги є передчасними, а прийняті судові рішення не можуть вважатися законним і обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, які мають значення для розгляду поданої скарги на дії виконавчої служби.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА 7" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року скасувати, і справу № 904/1684/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.