Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів

Барицької Т.Л. Картере В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин"

на ухвалу від та на постанову від

Господарського суду міста Києва 27.03.2017 Київського апеляційного господарського суду 22.05.2017

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин"

про

визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 таким, що не підлягає виконанню

у справі

№ 910/5718/15-г

Господарського суду

міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест")

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_4

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача

Пономаренко І.С.;

- відповідача - третьої особи

ОСОБА_6; повідомлений, але не з 'явився;

14.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5718/15-г від 13.07.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 910/5718/15-г (Літвінова М.Є.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.), відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 910/5718/15-г, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5718/15-г від 13.07.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі 910/5718/15-г залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5718/15-г від 13.07.2016 таким, що не підлягає виконанню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" посилається на те, що 20.08.2008 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" було укладено договір поруки від 20.08.2008. Крім того, виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено, у тому числі договором іпотеки, укладеним між банком та ОСОБА_8. 20.01.2017 на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.12.2016 у справі № 200/20250/16-ц між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" (покупець) укладені договори купівлі продажу, на підставі яких було відчужено предмет іпотеки. У зв'язку із реалізацією ТОВ Фінансова компанія "Ратіо Інвест" права на позасудове врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки, з урахуванням частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" зобов'язання ОСОБА_4 є припиненим у зв'язку з виконанням (ст. 599 Цивільного кодексу України) та вимоги ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" щодо виконання ОСОБА_4, а також його поручителями, в т.ч. ТОВ "Будинок Тканин", зобов'язань за кредитним договором - є недійсними. Оскільки основне зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором припинилося, то припинилися й усі забезпечувальні зобов'язання, що існували у вигляді забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Відтак, наказ Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/5718/15-г є таким, що не підлягає виконанню в силу приписів ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2008 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0435/08/01-CLNv.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" було укладено договір поруки від 20.08.2008.

Крім того, виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено, у тому числі, договором іпотеки, укладеним 20.08.2008 між банком та ОСОБА_8.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/5718/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 519019,27 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 12374230,60 грн., поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 349214,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 8325821,89 грн., прострочену заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 101661,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2423773,11 грн., поточну заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 7838,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 186875,42 грн., в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 48232,80 грн.

13.07.2016 Господарським судом міста Києва, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України, було видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/5718/15-г.

29.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" було укладено договори відступлення права вимоги за кредитним договором № 0435/08/01-CLNv та договорам укладеним в його забезпечення.

Згідно із п. 1.2 договору № 159-Ф від 29.07.2016 про відступлення прав вимоги станом на дату укладення сторонами цього договору загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 0435/08/01-CLNv боржника перед первісним кредитором складає 47626826,47 грн., а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 21530640,63 грн.; заборгованість по відсотках - 6587924,35 грн.; пеня - 19503261,49 грн.; штраф - 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 здійснено заміну Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" у справі № 910/5718/15-г на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі № 910/16263/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 20.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2017, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Будинок тканин" до ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" про визнання недійсним договору № 159-Ф від 29.07.2016, за яким ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" набуло прав кредитора за кредитним договором на суму 47626826,47 грн.

20.01.2017 між ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" (особа, що набула прав іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним 20.08.2008 між банком та ОСОБА_8) та ТОВ "Каунт-Про" було укладено договори купівлі - продажу іпотечних об'єктів, зокрема, земельної ділянки площею 0,0534 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого 20.01.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 11; земельної ділянки площею 0,0481 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого 20.01.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 14; житлового будинку загальною площею 848,60 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, посвідченого 20.01.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 8.

За укладеними між ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" та ТОВ "Каунт-Про" договорами купівлі - продажу від 20.01.2017 загальна вартість усіх іпотечних об'єктів склала 23574876,00 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позасудове врегулювання між сторонами ще не завершено у розумінні частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки існує незавершений судовий спір щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 20.01.2017 за позовом ОСОБА_8 (іпотекодавця за договором іпотеки) до ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" та ТОВ "Каунт-Про", а також за результатами розгляду скарги ОСОБА_8, наказом Міністерства юстиції України № 410/5 від 15.02.2017, який на даний час оскаржується стягувачем в судовому порядку, скасовані усі рішення про державну реєстрацію та записи нотаріуса Павловської Г.О. як державного реєстратора, пов'язані із договорами купівлі-продажу від 20.01.2017, відновлені усі попередні записи в тому числі щодо належності ОСОБА_8 права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 (v0008700-07) передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Совтрансавто-Холдінг проти України, № 48553/99, п. 77, від 25.07.2002, Україна-Тюмень проти України, № 22603/02, п. п. 42 та 60, від 22.11.2007, Брумареску проти Румунії, № 28342/95, 28.10.1999, п. 62, одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому, виконання судового рішення згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є невід'ємною частиною права особи на справедливий і публічний розгляд її справи (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29.06.2004).

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (п. 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, п. 51 рішення у справі "Іванов проти України" від 15.01.2010).

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно із ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, встановивши, що ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" набуло прав кредитора за кредитним договором № 0435/08/01-CLNv на суму 47626826,47 грн., в той час як за укладеними між ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" та ТОВ "Каунт-Про" договорами купівлі - продажу від 20.01.2017 загальна вартість усіх іпотечних об'єктів склала 23574876,00 грн.; беручи до уваги те, що існує незавершений судовий спір щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 20.01.2017 за позовом ОСОБА_8 (іпотекодавця за договором іпотеки) до ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" та ТОВ "Каунт-Про", а також за результатами розгляду скарги ОСОБА_8, наказом Міністерства юстиції України № 410/5 від 15.02.2017, який на даний час оскаржується ТОВ "ФК"Ратіо Інвест" в судовому порядку, скасовані усі рішення про державну реєстрацію та записи нотаріуса Павловської Г.О. як державного реєстратора, пов'язані із договорами купівлі-продажу від 20.01.2017, відновлені усі попередні записи в тому числі щодо належності ОСОБА_8 права власності на предмет іпотеки; дійшли обгрунтованого висновку про те, що обов'язок боржника не є припиненим у розумінні ст. 559 Цивільного кодексу України, позасудове врегулювання між сторонами не завершено в розумінні припису ч. 4 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", відтак, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Водночас доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи. Проте, згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак, відповідні доводи, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових актів.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 910/5718/15-г залишити без змін.