Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Могил С.К., Студенець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Златобанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року у справі № 908/2454/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Радикал банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи: публічне акціонерне товариство "Златобанк", ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Шлях", про усунення перешкод у користуванні майном,

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про витребування з відповідача майна, яке незаконно утримується.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 16, 400 Цивільного кодексу України, обгрунтовано тим, що відповідач та власник приміщення, яке є предметом договору суборенди нерухомого майна від 14.04.2015 року, заблокували доступ до нього та не дозволяють вивезти рухоме майно, надане в користування позивачу на підставі договору оренди майна від 21.04.2015 року.

У листопаді 2016 року позивач подав заяву про "зміну предмету позову" та просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання відповідача допустити представників позивача до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, з посиланням на ст. ст. 202, 396, 611, 651, 763 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 року (суддя Колодій Н.А.) в позові відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Шлях".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року (судді: Скакун О.А., Татенко В.М., Ломовцева Н.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Златобанк" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Шлях" вважає, що з його боку створення перешкод позивачу у користуванні майном не було.

Відзиви на касаційну скаргу від інших третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи ПАТ "Златобанк", дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.04.2015 року між ФОП ОСОБА_4 (Суборендодавець) та ПАТ "Радикал Банк" (Суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна, за умовами якого Суборендодавець зобов'язується передати Суборендареві у строкове платне користування, а саме в суборенду, нерухоме майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 33,7 м-2, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.

Відповідно до пункту 1.2 договору суборенди приміщення, згідно зі свідоцтвом про право власності, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, належить ТОВ "Шлях". Суборендодавець користується приміщенням згідно з договором оренди нерухомого майна від 20.05.2014 року.

Згідно з пунктом 2.1 договору суборенди приміщення надається Суборендарю для розміщення підрозділу ПАТ "Радикал Банк".

Пунктом 3.2 договору суборенди передбачено, що приймання-передача приміщення (як передання в суборенду, так і повернення після суборенди) здійснюється уповноваженими представниками сторін з обов'язковим підписанням сторонами Акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до пункту 3.7 договору суборенди приміщення вважається фактично переданим стороні з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Строк суборенди приміщення за цим договором розпочинається з дати передання суборендарю приміщення (що оформлюється відповідним актом приймання-передачі) та закінчується 31.03.2017 року включно, якщо цей строк (термін) не закінчиться раніше з підстав, що передбачені цим договором (пункт 4.1 договору суборенди).

Згідно з пунктом 4.2 договору суборенди строк суборенди може бути змінений лише за взаємною згодою сторін.

У пункті 11.4 договору суборенди передбачено, що договір суборенди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації Суборендаря; ліквідації Суборендодавця; загибелі (знищення) приміщення; у разі відчуження власником приміщення; у разі припинення дії Договору оренди/суборенди приміщення, на підставі якого Суборендодавець має право передавати приміщення в суборенду.

Пунктом 11.8 договору суборенди передбачено порядок його розірвання.

Так, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або достроково розірвати цей Договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання цього договору, протягом 30 календарних днів після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) цього договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Сторони погодили, що цей договір вважається достроково розірваним на 31 календарний день після отримання письмового повідомлення від Суборендодавця або Суборендаря про необхідність дострокового розірвання Договору без необхідності складання додаткової угоди до Договору.

За Актом приймання-передачі від 23.04.2015 року нежитлове приміщення було передано ПАТ "Радикал Банк" за договором суборенди нерухомого майна.

21.04.2015 року між ПАТ "Златобанк" (Орендодавець) та ПАТ "Радикал Банк" (Орендар) було укладено договір оренди, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно згідно з Додатком № 1.

Згідно з пунктом 1.3 договору оренди об'єкт оренди передається Орендарю для використання його відповідно до напрямів його банківської діяльності.

Відповідно до пункту 4.1 договору термін (строк) оренди розпочинається з дати передання Орендодавцем Орендарю об'єкта оренди та закінчується датою повернення об'єкта оренди від Орендаря Орендодавцю (приймання-передача об'єкта оренди оформлюється відповідними актами приймання-передачі).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 13.05.2015 (пункт 4.2 договору).

У пункті 4.3 договору передбачено, що якщо жодна зі сторін за 14 календарних днів до закінчення терміну (строку) дії цього договору письмово не заявить про намір його припинити або змінити, цей Договір щоразу автоматично продовжується на той самий термін (строк) та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

За Актом приймання-передачі майна від 21.04.2015 року рухоме майно ПАТ "Златобанк" було передано ПАТ "Радикал Банк".

Згідно з довідкою ПАТ "Златобанк" вартість майна, переданого ПАТ "Радикал Банк" за цим договором оренди, складає 97 130, 38 грн.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 09.11.2015 року № 769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та призначено уповноважену особу для її здійснення.

ПАТ "Радикал Банк" листом від 23.11.2015 року № 3944/15 звернулося до ФОП ОСОБА_4 з пропозицією розірвати договір суборенди нерухомого майна від 14.04.2015 року шляхом підписання відповідної додаткової угоди та Акту приймання-передачі у зв'язку з початком процедури ліквідації, а також з вимогою надати можливість вивезти зі спірного приміщення рухоме майно, яке належить ПАТ "Златобанк".

З додатково поданих доказів до суду апеляційної інстанції вбачається, що 20.05.2014 року ТОВ "Шлях" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено Договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння споруду за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48, 5 м-2.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди строк оренди складає 1090 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оренди термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін.

Право ФОП ОСОБА_4 передавати спірне приміщення в суборенду за згодою орендодавця передбачено пунктом 7.2 Договору оренди.

01.12.2015 року між ТОВ "Шлях" та ФОП ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 20.05.2014 року, за умовами якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію зазначеного Договору оренди.

За Актом приймання-передачі від 02.12.2015 року відповідно до Договору оренди від 20.05.2014 року спірне приміщення було передано від ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Шлях".

Предметом даного судового розгляду є вимоги суборендаря до суборендодавця про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та володінні рухомим майном, шляхом зобов'язання допустити представників позивача до нежитлового приміщення.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові мотивовано недоведеністю належними та допустимими доказами ліквідації позивача відповідно до вимог чинного законодавства, а також припинення дії договору суборенди.

Апеляційний господарський суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходив з власних мотивів, а саме: оскільки на момент звернення з позовом у цій справі спірне приміщення з 02.12.2015 року вже було передано ТОВ "Шлях" як власнику нерухомого майна та не перебувало у користуванні відповідача, то ФОП ОСОБА_4 не є належним відповідачем у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Проте, судом першої інстанції не було з'ясовано чи позивачем при поданні заяви "про зміну предмету позову" не було одночасно змінено й підставу позову з огляду на те, що спочатку позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, з посиланням на ст. 400 ЦК України, а змінені вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання відповідача допустити представників позивача до нежитлового приміщення, з посиланням на ст. ст. 202, 396, 611, 651, 763 ЦК України.

В свою чергу, апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, на зазначені порушення місцевим господарським судом вимог ст. 22 ГПК України уваги не звернув, і погодившись з рішенням суду першої інстанції, хоча й з інших мотивів, припустився тих же порушень норм процесуального права.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України (1798-12) .

Норми ГПК України (1798-12) щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України (1798-12) прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК України права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК України права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Наведена норма не передбачає права чи обов'язку суду за власною ініціативою витребувати докази, навіть тоді, коли подані сторонами докази є недостатніми для вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою ухвалою від 22.02.2017 року витребував і розглянув додаткові докази, зокрема, оригінал та копію договору оренди нерухомого майна від 20.05.2014 року, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, чим порушив засади рівності учасників судового процесу перед судом та диспозитивності судочинства, встановлені ст. 129 Конституції України.

Отже, висновки судів обох інстанцій про відмову в позові є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 22, 38, 43, 101, 104 ГПК України.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року та рішення господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 року скасувати, і справу № 908/2454/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.