Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Палія В.В., Студенця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 910/1594/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каррера Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про стягнення заборгованості,

У січні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості в сумі 1 183 519,63 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати одержаного товару за договором від 29.05.2014 року № 120514/001.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року, позов задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каррера Україна" 1 183 519,63 грн. основного боргу та 17 752,79 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року залишено без змін.

У січні 2017 до господарського суду міста Києва боржником подано заяву про визнання наказу господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року у справі № 910/1594/16 таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням зобов'язань боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2017 року (суддя Турчин С.О.) у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року (судді: Агрикова О.В., Жук Г.А., Мальченко А.О.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі боржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати та заяву задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу стягувач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові ухвалу та постанову, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року у справі № 910/1594/16 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" на користь товариства з обмеженою відповідальності "Каррера Україна" 1 183 519, 63 грн. основного боргу за договором поставки від 29.05.2014 року № 120514/001 та 17 752,79 грн. витрат зі сплаті судового збору.

20.07.2016 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року у справі № 910/1594/16 видано відповідний наказ.

В обгрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відповідач посилається на те, що відповідно до повідомлення ПрАТ "Аеробуд" в процесі експлуатації змонтованого обладнання було виявлено, що поставлене обладнання має ряд істотних недоліків, які не дозволяють повноцінно експлуатувати систему опалення. Сума збитків становить 1 317 000 грн.

Зазначене повідомлення генпідрядника ПрАТ "Аеробуд" не додано до заяви.

За твердженням боржника між ТОВ "Каррера Україна" та ТОВ "Аеровент" існували зустрічні однорідні, зокрема, грошові зобов'язання, а саме: зобов'язання ТОВ "Аеровент" перед ТОВ "Каррера Україна" на суму 1 183 519,63 грн. та судових витрат на суму 17 752,79 грн., а також зобов'язання ТОВ "Каррера Україна" перед ТОВ "Аеровент" на суму 1 317 000 грн.

У зв'язку з наведеним боржник направив стягувачу заяву від 29.11.2016 року № 342, в якій повідомив про припинення зобов'язання зарахуванням в межах суми 1 201 272,42 грн.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обгрунтовано тим, що заявником не подано належних та допустимих доказів існування станом на момент направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованості ТОВ "Каррера Україна" перед ТОВ "Аеровент" у розмірі 1 317 000 грн.

Згідно зі ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року " 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) роз'яснено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 601 Цивільного кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно із ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог:

про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням

здоров'я або смертю;

про стягнення аліментів;

щодо довічного утримання (догляду);

у разі спливу позовної давності;

в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог - це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог - необхідно щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи що б термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент; ясність вимог (відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявником не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, будь-яких первинних документів, претензій) щодо існування станом на момент направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованості ТОВ "Каррера Україна" перед ТОВ "Аеровент" у розмірі 1 317 000 грн., що позбавляє можливості встановити наявність усіх умов, необхідних для здійснення зарахування.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на недоведеність існування зустрічного зобов'язання у стягувача.

Крім того, припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише коли між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, а позивач у справі (стягувач) заперечував проти зарахування вимог, заявлених йому відповідачем (боржником).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

Таким чином, оскаржені судові ухвала та постанова є законними й обгрунтованими, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року - без змін.