914/1606/14 Про повернення апеляційної скарги без розгляду у справі про визнання боржника банкрутом - 08.08.2017 Прийняття

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1606/14 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" (далі - ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд", боржник).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2017 (суддя Цікало А.І.) замінено кредитора - управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова правонаступником - Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова; затверджено мирову угоду, схвалену комітетом кредиторів від 27.03.2017; провадження у справі № 914/1606/14 припинено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2017, Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова оскаржило іі в апеляційному порядку та просило скасувати вказану вище ухвалу, якою затверджено мирову угоду, прийняти нову, якою відмовити у її затвердженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І.) апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.04.2017 повернуто Галицькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Львова без розгляду на підставі п.п. 2,3, 4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції звернулось до Вищого господарського суду України з проханням її скасувати та направити справу на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 93, ст.ст. 94, 95 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2017 Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Львівської області від 20.04.2017 про затвердження мирової угоди скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у її затвердженні.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова матеріали апеляційної скарги, встановив обставини та недоліки поданої апеляційної скарги, ухвалою від 15.05.2017 апеляційну скаргу повернув без розгляду на підставі п.п. 2,3, 4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

При цьому, апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що скаржником, в порушення п. 2 ч.1 ст. 97 ГПК України до апеляційної скарги та доданих до неї документів долучено докази надіслання копії апеляційної скарги лише арбітражному керуючому Шимчишин І.С. та боржнику ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд", однак відсутні докази надіслання апеляційної скарги всім іншим кредиторам, вимоги яких визнані судом згідно з ухвалою від 29.01.2015 про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Так, згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу. Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні (ст. 95 ГПК України).

У відповідності зі ст. 94 ГПК України (якою встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги), до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка підлягає до застосування у спірних правовідносинах), сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) (п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вимог ст. 1 Закону про банкрутство, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України підстав для повернення апеляційної скарги Галицького об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України м. Львова, оскільки заявником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги кредиторам, визначеним ухвалою господарського суду від 29.01.2015, якою затверджено реєстр вимог кредиторів,

Відповідно до ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання було відхилено.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувана заявником в апеляційному порядку ухвала господарського суду Львівської області, якою затверджено мирову угоду, винесена 20.04.2017.

При цьому, апеляційний суд встановив, що останній день строку подання апеляційної скарги був 25.04.2017, однак заявником було надіслано апеляційну скаргу 27.04.2017, що підтверджується з відбитку поштового штампа на конверті, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження.

Однак, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 20.04.2017 заявником не заявлено ні в тексті апеляційної скарги, ні шляхом подання окремого документа.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 8 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що процесуальний строк,враховуючи вимоги ч.3 ст. 50 ГПК України, подання апеляційної скарги, починає свій перебіг наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Доводи заявника касаційної скарги та посилання на ст. 84 ГПК України не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги в зв'язку з тим, що вимоги щодо обчислення строку подання апеляційної скарги з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, в разі оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, розповсюджуються на рішення господарського суду, які прийняті в позовному провадженні, до ухвал та постанов, прийнятих господарськими судами в справах про банкрутство, вказані вимоги не застосовуються.

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, про наявність правових підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України для повернення апеляційної скарги Галицькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України м. Львова.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки неподання заявником клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження є достатньою підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що заслуговують на увагу твердження заявника касаційної скарги про те, що останній є територіальним органом Пенсійного фонду України та відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

При вирішенні процесуального питання про прийняття апеляційної скарги Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що вказана скарга подана з порушенням п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки заявником не надано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі посилаючись на ч. 2 ст. 3, п.п.7 п.2 ст. 4, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначив, що оскільки спеціальні ставки судового збору за подання заяви про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не встановлено, то при поданні апеляційної скарги заявник повинен був надати до суду докази оплати судового збору у розмірі 1 600 грн., натомість до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не додано взагалі.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими твердженнями апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо сплати судового збору.

06.12.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII (1774-19) , який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 01.01.2017, яким, зокрема, було доповнено частину 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" пунктами 18-20.

Так, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 01.01.2017) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Як підтверджується матеріалами справи, апеляційна скарга Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова на ухвалу господарського суду Львівської області від 11.05.2017 у даній справі була подана після 01.01.2017 - дати, набрання чинності змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII (1774-19) , яким, зокрема, було доповнено статтю 5 Закону України "Про судовий збір" пунктом 18.

Отже, на час звернення з апеляційною скаргою Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова, як територіальний орган Пенсійного фонду України, було звільнене від сплати судового збору в усіх судових інстанціях в силу п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що не було враховано господарським судом апеляційної інстанції.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу внаслідок невірного застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

З наведених вище обставин, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга у цій частині є обґрунтованою, однак інші недоліки, визначені господарським судом апеляційної інстанції при винесенні ухвали Львівським апеляційним господарським судом від 15.05.2017 є іншими самостійними процесуальними підставами для повернення апеляційної скарги без розгляду,враховуючи вимоги ст. 97 ГПК України, тому правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали Львівського апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.