910/8678/16 Про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії - 03.08.2017 Прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у справі № 910/8678/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 31.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/8678/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Відзив на касаційні скарги не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Малинським РЕМ, який є виробничим і структурним підрозділом ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (Постачальник) та відповідачем (Споживач) 31.05.2012 укладено договір про постачання електричної енергії № 10, за умовами якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 19 числа по 18 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця). Величина коштів, які має сплатити Споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1).

Оплата електроенергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період або плановими платежами в такі терміни: до 05 числа розрахункового місяця - 100% (абз. 1 п. 7.3 договору).

Додатковою угодою від 05.05.2015 № 3 до договору, сторони виклали абз. 1 п. 7.3 договору в наступній редакції: "Оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни: до 05 числа розрахункового місяця - 50% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з додатком № 1 до договору, з врахуванням сальдо на початок місяця."

Додатком № 1 до договору визначено обсяг постачання електричної енергії Споживачу, зокрема, на грудень 2015 року - 150000 кВт.год.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 10.12.2015 № 12/888, в якому просив в зв'язку з зменшенням об'ємів виробництва, змінити ліміт постачання електроенергії в грудні 2015 року згідно авансового платежу 90000,00 грн.

Позивачем погоджено відповідачу коригування об'єму договірної величини споживання електричної енергії у грудні 2015 року до 57308 кВт. (лист № 018/19726).

Листами від 22.12.2015 № 12/920 та від 17.03.2016 № 01/392 відповідач звертався до позивача з проханням скоригувати ліміт споживання електроенергії в грудні 2015 року згідно розміру, визначеного листом від 10.12.2015 № 12/888 та зазначав, що заперечує правильність коригування позивачем об'єму споживання у грудні 2015 року.

За підсумками розрахункового періоду (грудень 2015 року) відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 79257 кВт. і позивачем виставлено рахунок на оплату двократної вартості перевищеної величини споживання електроенергії на загальну суму 33380,04 грн, в зв'язку з тим, що відповідачем було перевищено договірну величину споживання електроенергії за вказаний період згідно скоригованої величини до 57308 кВт.

Оскільки відповідачем рахунок не сплачений, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 33380,04 грн боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) визначено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач листом від 10.12.2015 № 12/888 просив в зв'язку з зменшенням об'ємів виробництва, змінити ліміт постачання електроенергії в грудні 2015 року згідно авансового платежу 90000,00 грн, а тому з огляду на положення п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди від 05.05.2015 № 3 до договору № 10, суди дійшли висновку, що відповідачем визначено обсяг споживання електроенергії у грудні 2015 року на загальну суму 180000,00 грн (90000,00 грн х 2), що становило 98900 кВт.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

За змістом п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини..

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки фактичний обсяг споживання відповідачем електроенергії у грудні 2015 року (79257 кВт.) не перевищував, а навпаки був нижчим від запланованого (98900 кВт.), враховуючи оплату відповідача в сумі 90000,00 грн авансового платежу, яка відповідає змісту п. 7.3 (в редакції додаткової угоди № 3) договору, що свідчить про відсутність порушень з боку відповідача умов договору та ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. - 111-7 ГПК України).

В частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. - 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Позивачем 03.08.2017 до Вищого господарського суду України надано клопотання про здійснення заміни сторони в порядку процесуального правонаступництва, в якій просив здійснити заміну Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Товариством надано виписку з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2017 та витяг зі статуту Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (затверджено загальними зборами акціонерів товариства, протокол від 07.04.2017 № 24) з яких вбачається, що на Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи викладені вимоги процесуального закону та з огляду на подані позивачем матеріали, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для заміни позивача Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Керуючись статтями 25, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Здійснити заміну Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (колишнє найменування - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго") залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/8678/16 - без змін.