816/5038/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 19.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Єресько Л.О. від 13.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курило Л.В., суддів: Русанової В.Б., Присяжнюк О.В. від 20.01.2014 у справі №816/5038/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" (далі- позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач/податковий орган/КОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.06.2013 №0004642301/69, від 22.07.2013 №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Технорес", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Будмонтажпроект -ХХІ", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Ера -2008", Підприємством "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

Товариство не погодилось із рішеннями відповідача про заниження податкових зобов`язань та збільшення сум від`ємного значення за господарськими операціями із зазначеними контрагентами й послалося на необгрунтованість висновків акту перевірки від 16.10.2012 №4011/22-209/3398928, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.06.2013 №0004642301/69, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 724,00 гривень; від 22.07.2013 №0004632301/68, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 820,75 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 207 317,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 503,75 гривень; №0004652301/70, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 124 539,25 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 108 907,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 632,25 гривень; №0004662301/71, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26 092,00 гривень.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2014 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами щодо придбання товарів та послуг є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач посилається на нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, а також наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обгрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.10.2012 по 09.10.2012 посадовими особами податкового органу на підставі направлень від 28.09.2012 №05000/005000 та №4098/004098, наказів КОДПІ від 28.09.2012 № 2310 та від 08.10.2012 № 2396 згідно із підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Планета 3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 у зв`язку з постановою слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 встановлено їх завищення всього у сумі 863 037,00 гривень, у тому числі за 3 квартал 2009 року - в сумі 23 333,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 175 417,00 гривень, за 3 квартал 2010 року - в сумі 312 627,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 221 200,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 130 460,00 гривень, які було сформовано за наслідками фінансово-господарських операцій з придбання запасних частин, комплектуючих для залізничних кранів, а також послуг по ремонту залізничних кранів.

У акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "Планета 3" та контрагентами - ТОВ "Технорес", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Будмонтажпроект -ХХІ", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Ера -2008", Підприємством "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" не мали реального характеру, були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту .

За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 16.10.2012 № 4011/22-209/33989286, яким зафіксовано порушення ТОВ "Планета 3": пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213 150,00 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 року - в сумі 5 833,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 43 854,00 гривень, 3 квартал 2010 року - в сумі 78 157,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 55 300,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 30 006,00 гривень; пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 724,00 гривень, у т.ч. за 1 квартал 2012 року - в сумі 11 724,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 148 587,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, з урахуванням актів позапланових перевірок на загальну суму 28 083,00 гривень, у т.ч. по періодах липень 2009 року - в сумі 19 991,00 гривень, квітень 2011 року - в сумі 26 092,00 гривень.

На підставі вищевказаних висновків перевірки КОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 20.06.2013 №0004642301/69, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 724,00 гривень;

- від 22.07.2013 № 0004632301/68, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 820,75 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 207 317,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 503,75 гривень;

- від 22.07.2013 №0004652301/70, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 124 539,25 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 108 907,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 632,25 гривень;

- від 22.07.2013 № 0004662301/71, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26 092,00 гривень.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ( далі - Закон №334/94-ВР (334/94-ВР) )

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України (2755-17) , підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а")

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV (996-14) ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що 07.04.2010 між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Замовник) та ТОВ "Планета 3" (Підрядник) укладено договір № 924/33, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту козлового крана КК-20/5 інв. № 122612500 цеха ЖДЦ.

В подальшому, 14.12.2010 між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Замовник) та ТОВ "Планета 3" (Підрядник) укладено додаткову угоду № 4/2743/33 до договору № 924/33 від 07.04.2010, згідно п. 1.1 якої Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати власними силами роботи з капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ, у зв`язку з чим замовником підряднику було надано акт технічного стану залізничного крану ЕДК-500 від 22.10.2010 та лист від 29.10.2010 № 133м.

Встановлено, що в ході виконання робіт з капітального ремонту залізничного крану ЕДК -500 були використані товари, придбані у ТОВ "Технорес" на підставі укладеного із позивачем договору про технічну співпрацю від 10.01.2011, листа № 5 від 10.01.2011 та видаткових накладних від 27.01.2011 № 2711 та від 28.01.2011 № 2814.

Також ТОВ "Технорес" на підставі укладеного із позивачем договору про технічну співпрацю від 10.01.2011 залучено до виконання робіт в якості субпідрядника в ході капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ, у зв`язку з чим даним контрагентом проведено ремонт силового генератора, електродвигунів, виготовлено та встановлено запасні частини на залізничний кран ЕДК-500.

До проведення капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ позивачем було залучено Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на підставі укладеного договору підряду від 02.02.2011 № 2.02/11, яким виготовлено та встановлено запасні частини на вказаний об`єкт, а саме обмежувач кута повороту крана, захисні огородження механізмів крана, підтримуючі ролики крана, конструкції установки АКБ крана, муфта приводу силового генератора крана, елементи приводу ввімкнення вантажного барабана крана, кільцевий струмоприймальник крана, елементи візка крана, розвантажувальні пристрої крана, дах крана.

15.04.2010 між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Замовник) та ТОВ "Планета 3" (Підрядник) укладено додаткову угоду № 1/989/33 до договору № 924/33 від 07.04.2010, згідно п. 1.1 якої Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту залізничного крану ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. № 120632500 цеха ЖДЦ.

При цьому, в ході проведення капітального ремонту залізничного крану ЕДК-300 до виконання робіт в якості субпідрядників залучалися контрагенти ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Полімер Форт" та ПП "Будмонтажпроект - ХХІ" на підставі укладених із позивачем договорів.

Зокрема, ПП "Дортехмонтаж-67" на вказаному об`єкті виконували роботи з виготовлення та встановлення запасних частин згідно умов договору про технічну співпрацю від 11.06.2010, листа від 10.06.2010 № 27, калькуляції від 23.03.2010 № 43 та розшифровки витрат вартості матеріалів для ремонту крана ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. № 120632500 цеха ЖДЦ.

ПП "Полімер Форт" виконувало роботи з ремонту залізничного крану ЕДК-300 на підставі договору про технічну співпрацю від 15.04.2010 та листа від 15.04.2010 № 20, а саме ремонт гідронасосу приводу опор залізничного крану, ремонт електродвигуна механізму вильоту стріли, ремонт гідро опори крана, ремонт електродвигуна механізму повороту, ремонт редуктора повороту, ремонт електродвигуна механізму підйому, ремонт редуктора вильоту стріли.

На підставі договору про технічну співпрацю від 10.04.2010, укладеного між ТОВ "Планета 3" та ПП "Будмонтажпроект - ХХІ", позивач у даного контрагента придбав товари згідно видаткової накладної від 14.04.2010 № 34-1, які в подальшому було списано при проведенні робіт по встановленню вузлів та запасних частин на залізничний кран ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. № 120632500 цеха ЖДЦ.

Крім того, ПП "Будмонтажпроект - ХХІ" залучався позивачем в якості субпідрядника при виконанні робіт по ремонту силового генератора та опорно-поворотного пристрою на вказаному об`єкті.

На підставі договору від 07.04.2010 № 924/33, укладеного між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Замовник) та ТОВ "Планета 3" (Підрядник), останнім виконувалися роботи з ремонту автомотриси АДМ - 1 зав. № 605 інв. № 310442500.

До виконання вказаних робіт в якості субпідрядника залучався контрагент - Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" на підставі договору підряду № 2.02/11 та листа від 02.02.2011 № 15.

08.06.2010 між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Замовник) та ТОВ "Планета 3" (Підрядник) укладено додаткову угоду № 2/1374/33 до договору 924/33 від 07.04.2010, згідно п. 1 якої замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного ремонту кранових установок дорожніх машин цеха ЖДЦ, в т.ч. ДГКу зав. № 2098.

При цьому, для проведення зазначених робіт позивачем в якості субпідрядника було залучено ТОВ "Технорес", який виконував роботи на підставі договору № 1/1 від 10.01.2011 про технічну співпрацю та листа від 10.01.2011 № 5, а саме роботи по ремонту редуктора повороту ДГКу, редуктора пересування візка ДГКу, редуктора підйому вантажу ДГКу.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Ера -2008" суди встановили наступне.

25.06.2009 між ТОВ "Планета 3" (Замовник) та ТОВ "Ера-2008" (Виконавець) укладено договір про технічну співпрацю, на виконання умов якого даний контрагент зобов`язувався виконати ремонт редуктора повороту залізничного крана ЕДК.

Необхідність виконання даних ремонтних робіт була обумовлена рішенням засновника позивача від 01.07.2009 про розібрання на запасні частини залізничного крану ЕДК - 300/2, придбаного ТОВ "Планета 3" 25.06.2009, які в подальшому були оприбутковані на склад позивача, в т.ч. і редуктор повороту крану.

Вказаний редуктор на замовлення позивача був відремонтований ТОВ "Ера-2008" та після ремонту використано в ході проведення робіт з капітального ремонту залізничного крану ЕДК 300/2 зав. 445 інв. № 123679500 за замовленням ВАТ "Полтавський ГЗК".

Суди зазначили, що фактична поставка позивачу товару та виконання робіт (надання послуг), а також їх використання у власній господарській діяльності Товариства підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами приймання виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, калькуляціями вартості робіт.

Верховний Суд вважає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

У акті перевірки та в ході судового розгляду справи відповідач посилався на те, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджується належними та допустимими доказами, адже у останніх відсутні умови, необхідні для досягнення результатів відповідної діяльності: наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна тощо. Крім того, посилався на те, що діяльність контрагента позивача - Підприємства "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" має ознаки фіктивності, що підтверджується вироком у кримінальній справі №1601/11479/2012.

Надаючи ж оцінку наявному в матеріалах справи вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21.05.2013, яким засновника Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність відмітки суду про набрання ним законної сили; акт перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові-повідомлення рішення, серед досліджених доказів у вироку не значиться; документи, якими позивач оформлював свої господарські операції з Підприємством "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", під час розгляду даної кримінальної справи судом не досліджувалися, а відтак, вирок не містить встановлених обставин щодо вказаних господарських операцій.

Частиною 1 статті 69 цього КАС України (2747-15) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 КАС України).

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, мали б бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Разом з тим, суди не надали належної правової оцінки таким обставинам, й, як наслідок, так і не встановили, хто ж саме від імені директора контрагента - Підприємства "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, що загалом не узгоджується із приписами частини третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) щодо обґрунтованості судового рішення.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

З огляду на це, висновки судів про реальність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Окрім того, слід також зазначити, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 січня 2014 року у справі №1601/11479/2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України, зокрема створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, серед яких Підприємство "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода", і така обставина не може бути залишеною поза увагою та без дослідження при вирішенні цього спору.

За відсутності належної доказової бази касаційний суд обмежений в можливості сформулювати правовий висновок про те, як слід правильно застосовувати норми податкового законодавства, правильність застосування яких оспорюється в касаційній скарзі.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.