Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у справі № 915/870/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про стягнення заборгованості,

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 0,01 грн., пені в сумі 191 467,36 грн., 3% річних у сумі 15 347,39 грн. та 289 882,70 грн. інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - вересні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-102-В.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.10.2016 року (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 176 336,45 грн. пені, 13 070,49 грн. 3% річних, 278 341,03 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року (судді: Жеков В.І., Аленін О.Ю., Богатир К.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-102-В, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 3.4. договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За п. 4.1 договору кількість газу, що подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.

До договору купівлі-продажу природного газу № 13-102-В неодноразово вносилися зміни додатковими угодами від 04.04.2013 року № 1, від 10.07.2013 року № 2, від 08.08.2013 року № 3, від 31.12.2013 року № 4, від 28.04.2014 року № 5, від 15.05.2014 року № 6, від 10.06.2014 року № 7, від 05.09.2014 року № 8, від 10.11.2014 року № 9, від 08.12.2014 року № 10, від 22.12.2014 року № 11, від 05.02.2015 року № 12, від 10.03.2015 року №13, від 03.04.2015 року № 14, від 12.05.2015 року № 15, від 03.06.2015 року № 16 та від 10.07.2015 року № 17.

Зокрема, відповідно до пункту 6.1 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2013 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно із ст. 11 договору (в редакції додаткової угоди № 11) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з січня 2013 року по вересень 2015 року поставлено ПАТ "Миколаївгаз" природний газ на загальну суму 5 839 569,03 грн., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних обгрунтовано встановленням обставин прострочення виконання грошового зобов'язання за спірний період, та власним розрахунком додаткових нарахувань, до яких позивачем помилково включено дату фактичної оплати, а також застосуванням позовної давності до частини вимог. Разом з тим, висновок про відмову в позові про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 0,01 грн. мотивовано ненаданням доказів на підтвердження обставин її виникнення.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за спірним договором з оплати отриманого природного газу в 2013-2015 роках.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу, у редакції додаткової угоди № 4, в якому встановлено строк остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і такий обов'язок покупця не ставиться в залежність від дати одержання відповідного акта приймання-передачі, тобто прострочення грошового зобов'язання покупця за спірним договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта чи його повернення продавцем.

Окрім того, акт приймання-передачі відповідно до умов договору лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця, а обов'язок із складання акта приймання-передачі природного газу покладено саме на покупця. Зважаючи на те, що умовами договору сторонами погоджено кількість природного газу, яка передається покупцю по місяцях кварталів, визначена його вартість, то відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з позивачем, і час підписання та повернення актів позивачем ніяким чином не впливає на момент виникнення у відповідача зобов'язання з його оплати.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу, що умови щодо актів приймання-передачі природного газу розміщено у розділі 3 "Порядок та умови передачі газу".

Проте, сам порядок розрахунків встановлено у п. 6.1 договору розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків". Зазначений розділ договору не містить умови, що оплата поставленого газу здійснюється лише після підписання акту.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 176 336,45 грн. пені, 13 070,49 грн. 3% річних, 278 341,03 грн. інфляційних втрат, та відмову в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року - без змін.