916/4529/15 Про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди - 02.08.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі № 916/4529/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МВК", про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання відсутніми прав та відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2015 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 6 785 доларів США, що становить 153 407,85 грн. за курсом НБУ 22,61 грн. на 22.10.2015 року у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди від 13.03.2013 року за березень 2014 року та з жовтня 2014 по серпень 2015 року.

Справа в частині первісного позову розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року попередні судові рішення про задоволення позову скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6 866,95 доларів США, нарахованих за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2015 року, що еквівалентно 164 463,45 грн. за курсом АТ "Укрсиббанк" відповідно до п. 4.1 договору оренди від 25.03.2013 року.

В свою чергу відповідач звернувся до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом (з урахуванням уточнень) до позивача про визнання відсутнім права у ФОП ОСОБА_5 на відмову від договору оренди від 25.03.2013 року і на дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку, на припинення з 25.08.2015 року подальшого користування орендатором ФОП ОСОБА_4 і суборендарем ТОВ "Торговий дім "МВК", на припинення (позбавлення) з 25.08.2015 року вільного доступу орендаря і суборендаря до орендованих приміщень і свого майна, що знаходилось у орендованих приміщеннях, на заволодіння майном аптеки суборендаря ТОВ "Торговий дім "МВК" та його утримання і переховування від повернення цьому законному власнику; про відшкодування моральної шкоди в сумі 90 000 грн., завданої ФОП ОСОБА_4 незаконними діями щодо порушення прав та законних інтересів з боку ФОП ОСОБА_5, які пов'язані з безпідставною відмовою від договору оренди від 25.03.2013 року і достроковим його розірванням в односторонньому порядку з 26.08.2015 року, позбавленням орендаря і суборендаря ТОВ "Торговий дім "МВК" з 26.08.2015 року до закінчення строку дії договору оренди вільного доступу до орендованих приміщень, а також завданням душевних страждань і переживань незаконними діями і порушенням прав, приниженням честі, гідності та ділової репутації, наданням недостовірної інформації щодо обставин виконання договору оренди, створенням перешкод для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року (судді Степанова Л.В., Оборотова О.Ю., Шаратов Ю.А.) первісний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 6 622,40 дол. США, що становить 158 606,24 грн. за курсом продажу валюти АТ "Укрсиббанк" станом на 22.10.2015 року, а в решті первісного позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2017 року залучено до участі у справі за первісним позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МВК".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) зазначене рішення суду першої інстанції частково змінено та викладено п. 2 резолютивної частини і іншій редакції, за якою стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 заборгованість з орендної плати у сумі 158 606,24 грн., що становить 6 622,40 дол. США за курсом продажу валюти АТ "Укрсиббанк" станом на 22.10.2015 року, а в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача за первісним позовом до суду не надходив.

Заслухавши пояснення відповідача за первісним позовом та його представника, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25.03.2013 року між ФОП ОСОБА_6 (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_5 (користувач) було укладено договір позички, за яким позичкодавець зобов'язується передати в безвідплатне тимчасове користування користувачу приміщення (майно), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,1 кв. м. Майно передається для використання користувачем на строк до 15.03.2016 року. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання.

Згідно з п. 2.3 договору позички користувач має право передавати в найм (оренду) майно на власний розсуд без згоди позичкодавця.

25.03.2013 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. загальною площею 109.1 кв.м.

25.03.2013 року між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець зобов'язується надати орендарю в тимчасове користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа частини приміщення, яке передається в оренду складає: 53,7 кв.м. Цей договір вступає в силу з 25.03.2013 року та діє до 15.03.2016 року.

Відповідно до п. 2.1 договору приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем по акту приймання-передачі майна (додаток № 1), який підписується одночасно з договором оренди.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір орендної плати складає суму, еквівалентну 1515 доларів США в місяць; розрахунки проводяться в національній валюті України - гривнях, за курсом продажу валюти АТ "УкрСиббанк" на день здійснення платежу.

Згідно з п. 4.2 договору орендна плата здійснюється не пізніше 15 числа поточного місяця.

01.04.2013 року сторонами договору оренди було складено та підписано акт прийому-передачі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

01.04.2013 року сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду до договору оренди від 25.03.2013 року, згідно з якою розділ 4 договору доповнили:

п. 4.6 - за домовленістю сторін сума орендної плати за період з 01.04.2014 року до 01.10.2014 року складає 15 150 грн. в місяць;

п. 4.7 - з 01.10.2014 року орендна плата розраховується на умовах п. 4.1. договору.

За розрахунками позивача за первісним позовом у зв'язку внесенням орендної плати за деякі місяці не в повному обсязі за орендарем утворилась заборгованість в розмірі 6966,95 доларів США, що еквівалентно 164 463,45 грн. за офіційним курсом АТ "УкрСиббанк" відповідно до п. 4.1 договору оренди.

Предметом даного судового розгляду є вимога орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати у зв'язку з її сплатою орендарем у меншому розмірі, ніж це передбачено умовами договору оренди, та зустрічна вимога орендаря до орендодавця про визнання відсутнім права на відмову від договору оренди і на дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку, а також стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями щодо порушення прав та законних інтересів з боку орендодавця, які пов'язані з безпідставною відмовою від договору оренди.

Суд першої інстанції частково задовольняючи первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості виходив з недоведеності відповідачем повного та належного виконання зобов'язання за договором з внесення орендної плати та наявності підстав для стягнення цієї заборгованості за власним розрахунком суду за курсу продажу валюти АТ "Укрсиббанк" станом на 22.10.2015 року.

Висновок місцевого господарського суду про відмову в зустрічному позові в частині визнання відсутності прав на дострокове розірвання договору обгрунтовано відсутністю такого способу захисту права та охоронюваного законом інтересу та не спрямованістю такої вимоги на захист права (законного інтересу). Відмову в зустрічному позові в частині стягнення моральної шкоди мотивовано недоведеністю усіх елементів складу цивільного правопорушення.

В свою чергу апеляційний господарський суд зауважив про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто за первісним позовом суму заборгованості в іноземній валюті, а не в гривнях, відтак змінив резолютивну частині рішення та стягнув з ФОП ОСОБА_4 та користь ФОП ОСОБА_5 заборгованість з орендної плати у гривнях з наведенням доларового еквіваленту станом на 22.10.2015 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У п. 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) роз'яснено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Проте, дійшовши висновку про часткове задоволення первісного позову про стягнення заборгованості з орендної плати за курсом продажу валюти АТ "Укрсиббанк" станом на 22.10.2015 року суди обох інстанцій не навели йому правового обґрунтування та не звернули уваги на те, що такий висновок не базується ні на умовах п. 4.1 договору оренди від 25.03.2013 року, за змістом якого розрахунки проводяться в національній валюті України - гривнях, за курсом продажу валюти АТ "УкрСиббанк" на день здійснення платежу, ані на вимогах заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог, прийнятої до розгляду судом.

Отже, висновки судів обох інстанцій про часткове задоволення первісного позову є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення обох інстанцій в частині первісного позову про стягнення заборгованості з орендної плати не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Разом з тим, висновок попередніх судових інстанцій про відмову в зустрічному позові про визнання відсутнім права на відмову від договору оренди і на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, а також стягнення моральної шкоди ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону, і тому прийняті судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року та рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2016 року в частині первісного позову та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 916/4529/15 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.