Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року у справі № 904/2761/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат,

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 2 301 649,72 грн., 3% річних у сумі 395 069,66 грн. та 785 600,11 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13/120-Б.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 485 831,78 грн., 3% річних у сумі 314 215,68 грн. та 785 600,11 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року в частині позову про стягнення пені та розподілу судових витрат скасовано, і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 року (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 122 774,79 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року (судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні пені, і тому просить прийняті ними рішення в цій частині скасувати, ці позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Дніпрогаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-120-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах договору (п.1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди №8 від 22 грудня 2014 року).

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

На виконання умов договору позивачем протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року, січня - червня 2015 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 333 064 616,75 грн.

За умовами п.6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 28 квітня 2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу виконав з порушенням строків.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року пункт 7.2 договору викладено в новій редакції, за якою у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), Відповідач не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, він зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 2301649,72 грн за період прострочення з 20.02.2015 року по 17.08.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця в частині стягнення пені у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу, які були направлені Вищим господарським судом України на новий розгляд.

При новому розгляді справи в частині стягнення пені судами попередніх інстанцій позов задоволено частково за період з 20.07.2015 року по 16.08.2015 року в сумі 122774,79 грн., оскільки відповідно до змінених умов договору нарахування пені повинно здійснюватись на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення строку договору (30 червня 2015 року), починаючи з 20.07.2015 року (строк кінцевого розрахунку за спожитий газ).

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України (436-15) . Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 20.07.2015 року по 16.08.2015 року в сумі 122774,79 грн. з огляду на узгоджені сторонами додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року зміни умов п. 7.2 договору, якими обгрунтовано такий розрахунок.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року - без змін.