908/253/14 Про відхилення клопотання кредитора про зупинення провадження у справі про банкрутство та надсилання матеріалів справи до органу досудового розслідування - 01.08.2017 Прийняття

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 30.01.2017 та постановою суду апеляційної інстанції від 06.03.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" (далі по тексту - ТОВ "Ріелті Сіті", кредитор) звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 30.01.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі № 908/253/14, а справу № 908/253/14 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 20, 26, 31, 39, 83, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 6, 220, 235, ч. 5 ст. 719 ЦК України ст.ст. 4-2, 22, 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2014 порушено провадження у справі № 908/253/14 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" (далі по тексту - ТДВ "Гвідон", банкрут) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 у справі № 908/253/14 ТДВ "Гвідон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено голову ліквідаційної комісії Коргіну В.М.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18.02.2014 за № 1038 розміщено повідомлення про визнання боржника - ТДВ "Гвідон" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Кредиторами у справі визнано: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Севастьянов та партнери" з сумою основного боргу - 70 000 грн з шостою чергою задоволення та штрафних санкцій у розмірі - 2 585,78 грн; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі з кредиторськими вимогами у розмірі - 483 628,10 грн з другою чергою задоволення; Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з кредиторськими вимогами на суму - 7 292,75 грн з третьою чергою задоволення; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті", м. Київ, з кредиторськими вимогами у розмірі - 991 584,30 грн з четвертою чергою задоволення та 2 679,60 грн - з першою чергою задоволення.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що 19.01.2017 ліквідатором ТДВ "Гвідон" подано до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

30.01.2017 представником ТОВ "Ріелті Сіті" заявлено суду першої інстанції клопотання про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів та подано скаргу на дії ліквідатора ТДВ "Гвідон" Коргіної В.М.

Також, у судовому засіданні 30.01.2017 представником ТОВ "Ріелті Сіті" надано господарському суду заяву про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги № 1-ФД/17/01/17 від 17 січня 2017 р. та отриманню в дарунок 1 557 770,53 грн.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) , інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно ч. ч. 2, 5 ст. 46 вказаного Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) до їх призначення у встановленому порядку.

Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

Враховуючи вимоги ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута.

Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 30.01.2017 та постанові від 06.03.2017 із поданого господарському суду ліквідатором ТДВ "Гвідон" Коргіною В.М. звіту та ліквідаційного балансу встановлено, що на час завершення ліквідаційної процедури ТДВ "Гвідон" до реєстру вимог кредиторів включені наступні грошові вимоги:

- вимоги ТОВ "Адвокатська компанія "Севастьянов та партнери" на загальну суму 72 585 грн. 78 коп.;

- вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя на загальну суму - 483 628 грн. 10 коп.;

- вимоги управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на загальну суму - 4 968 грн. 61 коп.;

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" на загальну суму 991 584 грн. 30 коп.

Таким чином, загальна сума заявлених кредиторських вимог на час завершення ліквідаційної процедури складала - 1 557 770 грн. 53 коп.

Господарським судом встановлено, що один з учасників боржника - Товариства з додатковою відповідальністю "Гвідон" - ОСОБА_8, з метою відновлення платоспроможності і збереження підприємства як господарюючого суб'єкта, виявив бажання надати матеріальну допомогу для погашення всієї наявної заборгованості боржником - Товариством з додатковою відповідальністю "Гвідон" перед вищезгаданими кредиторами.

Так, 17 січня 2017 р. між ТДВ "Гвідон" і його учасником (засновником) - ОСОБА_8 укладено договір безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 на загальну суму 1 557 770 грн. 53 коп., та відкрито рахунок у ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" № 2600431256401 для проведення розрахунків з кредиторами.

Кредиторські вимоги до ТДВ "Гвідон" були одночасно погашені 19 січня 2017 р. шляхом перерахування коштів на банківські рахунки кредиторів наступним чином: ТОВ "Адвокатська компанія "Севастьянов та партнери" в розмірі 72 585,78 грн: основний борг - 70 000 грн; штрафні санкції - 2 585,78 грн згідно платіжного доручення № 1 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя в розмірі 483 628,10 грн згідно платіжного доручення № 2 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; УПФУ у Вознесенівському (Орджонікідзевському) районі м. Запоріжжя в розмірі 7 292,75 грн згідно платіжного доручення № 3 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; ТОВ "Ріелті Сіті" в розмірі 994 263,90 грн: основний борг - 991 584,30 грн; судовий збір - 2 679,60 грн згідно платіжних доручень № 5 від 19.01.2017 та № 4 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон".

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що весь розмір заборгованості боржника - ТДВ "Гвідон" було погашено перед всіма кредиторами, про що свідчать вищевказані платіжні доручення.

Місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі від 30.01.2017 зазначено, що задовольнивши вимоги кредиторів у повному обсязі, боржник вважається вільним від боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

З врахуванням зазначеного, у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для подальшого провадження у цій справі у господарського суду не має.

Щодо заяви ТОВ "Ріелті Сіті" про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів для вирішення питань, передбачених в ст. 26 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 26 вказаного Закону, вважав її передчасною, оскільки представник кредитора не надав суду доказів попереднього звернення із зазначеною заявою згідно з визначеним законом порядком безпосередньо до ліквідатора з вимогою про скликання зборів кредиторів.

Також, суд першої інстанції не погодився із заявою представника ТОВ "Ріелті Сіті" про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги № 1-ФД/17/01/17 від 17.01.2017 та отриманню в дарунок - 1 557 770,53 грн, посилаючись на те, що відповідно до статті 20 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Господарський суд в ухвалі встановив, що перелічені обставини на думку суду першої інстанції в діях боржника відсутні, метою боржника (ліквідатора) було погашення заборгованості перед кредиторами.

Ухвала господарського суду мотивована посиланням на абз. 2 ч. 5 ст. 46 Закону про банкрутство та ч. 4 ст. 144 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що у будь-якому разі відповідно до ст. 144 ЦК України вартість чистих активів товариства повинна визначатись на кінець фінансового року, а товариство підлягає ліквідації якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу.

Як встановлено господарським судом, на даний час відповідно до ліквідаційного балансу активи у підприємства відсутні, оскільки з моменту прийняття рішення про ліквідацію ще в 2014 році по даний час господарська діяльність останнім не здійснювалась.

Ухвала господарського суду в цієї частині мотивована тим, що згідно вимог ст. 96 Конституції України, вартість чистих активів та здатність товариства здійснювати господарську діяльність необхідно визначати на кінець 2017 фінансового року, тобто станом на 31 грудня 2017 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2017 ліквідатору ТДВ "Гвідон" надійшла пропозиція від учасника товариства - ОСОБА_8 про включення до порядку денного зборів питання про внесення учасниками товариства додаткових вкладів.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором усі дії були спрямовані не лише на погашення боргу перед кредиторами, але й збереження підприємства-банкрута як суб'єкта господарювання - платника податків, зборів тощо, адже Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) спрямований перш за все на відновлення платоспроможності боржника.

Оскільки заборгованість боржником погашена перед визнаними кредиторами у повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись ч. 5 ст. 46 Закону про банкрутство, дійшов в оскаржуваній ухвалі від 30.01.2017 висновку, що боржник - ТДВ "Гвідон" є вільним від боргів і, в такому разі, може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Відповідно до п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом; боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Дослідивши складений ліквідатором ліквідаційний баланс банкрута за результатами ліквідаційної процедури, враховуючи вищезазначене, керуючись п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 06.03.2017 погодився із висновком суду першої інстанції, що ліквідаційний баланс є таким, що відповідає вимогам Закону про банкрутство та підлягає затвердженню; щодо визнання боржника таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність та припинення провадження у справі про банкрутство.

Також, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погодилась із висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви ТОВ "Ріелті Сіті" про зобов'язання ліквідатора скликати збори кредиторів для вирішення питань, передбачених в статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, безпосереднє звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" 30.01.2017 до суду із вищевказаним клопотанням без надання доказів звернення згідно з визначеним законом порядком безпосередньо до ліквідатора з вимогою про скликання зборів кредиторів, свідчить про передчасність такого звернення.

Посилання заявника апеляційної скарги - ТОВ "Ріелті Сіті" на те, що боржником не виконано грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті", колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наявність в матеріалах справи відповідних платіжних доручень № 5 від 19.01.2017 на суму 991 584,30 грн та № 4 від 19.01.2017 на суму 2 679,60 грн, визнала безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на неотримання від боржника грошових коштів, з огляду на перерахування зазначених коштів на депозитний рахунок суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана обставина лише свідчить про здійснення ТОВ "Ріелті Сіті" розпорядження вказаним майном (грошовими коштами) в порядку ст. 317 Цивільного кодексу України.

Посилання ТОВ "Ріелті Сіті" щодо нікчемності договору безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 від 17.01.2017, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги з огляду на те, що вищевказаний договір було виконано сторонами в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями; фізична особа ОСОБА_8, як одна із сторін договору безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 від 17.01.2017 не є учасником (стороною) у справі про банкрутство;

Постанова суду другої інстанції мотивована в цієї частині тим, що ймовірне визнання нікчемним договору безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 від 17.01.2017 не впливає на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки не має визначального значення, так як в визначальним у цій справі є факт погашення боргу перед всіма кредиторами в повному обсязі.

Також, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що діючим законодавством України не заборонено розгляд скарги на дії ліквідатора, заяви про спростування майнових дій боржника, а також припинення провадження у справі однією ухвалою господарського суду та, як наслідок, це не є безумовною підставою для скасування такої ухвали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, визнання банкрута таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, а також припинення провадження у даній справі вважає такими, що зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи а також з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ,враховуючи таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2017 ліквідатором ТДВ "Гвідон" Коргіною В.М. подано до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у судовому засіданні 30.01.2017 представником ТОВ "Ріелті Сіті" надано господарському суду заяву про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги № 1-ФД/17/01/17 від 17 січня 2017 р. та отриманню в дарунок 1 557 770,53 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі є заключною стадією у справі про банкрутство, яке повинно відбуватись в окремому судовому засіданні із заслуховуванням думки всіх учасників у справі, та є можливим лише після належного розгляду, в окремому судовому засіданні, всіх кредиторських вимог, всіх скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, всіх заяв згідно вимог Закону, та надання оцінки всім доводам сторін, оскільки від їх розгляду безпосередньо залежатиме відповідність звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи, та можливість їх затвердження господарським судом.

В даному випадку, суд першої інстанції, в порушення вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який містить в собі як норми матеріального так і процесуального права, в одному судовому засіданні на заключній стадії у справі про банкрутство здійснив розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута разом зі скаргою ТОВ "Ріелті Сіті" на дії ліквідатора ТДВ "Гвідон" Коргіної В.М. та заявою ТОВ "Ріелті Сіті" в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги № 1-ФД/17/01/17 від 17 січня 2017 р. та отриманню в дарунок 1 557 770,53 грн, що не може свідчити про належний розгляду господарським судом по суті всіх обставин, які мають значення для справи та відповідність поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, на вищезазначені обставини, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України та вимог спеціального Закону про банкрутство (2343-12) , уваги не звернув та не дав їм належної правової оцінки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає окрему процедуру визнання господарським судом недійсними правочинів чи спростування майнових дій боржника за спеціальними правовими підставами, передбаченими Законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 20 Закону, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину, (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вказані вище заяви розглядаються за правилами позовного провадження у межах провадження у справі про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові в порушення вимог ст. 84 ГПК України взагалі не відображений зміст заяви ТОВ "Ріелті Сіті" про спростування майнових дій боржника по укладенню нікчемного договору безповоротної фінансової допомоги № 1-ФД/17/01/17 від 17 січня 2017 р. та отриманню в дарунок 1 557 770,53 грн., а також умови вказаного договору, в тексті ухвали та постанови відсутній аналіз правових підстав на яких грунтується заява кредитора про спростування майнових дій боржника.

До розгляду вказаної заяви не був залучений та не був викликаний в судове засідання учасник правовідносин, що розглядаються - учасник ТДВ " Гвідон" ОСОБА_8, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення вказаної особи про час та місце судового засідання .

Також, виходячи із вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Закон передбачає необхідність дотримання ліквідатором прав кредиторів щодо формування останніми особистої думки стосовно повноти ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за скороченою процедурою передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство, створення комітету кредиторів не є обов'язковим, в даному випадку, комітет кредиторів банкрута не був створений, але, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказані обставини не позбавляють ліквідатора обов'язку до розгляду по суті господарським судом звіту ліквідатора, подати вказаний звіт та ліквідаційний баланс існуючим кредиторам банкрута.

Суд касаційної інстанції вважає що кредитори, враховуючи необхідність формування їх думки, щодо звіту ліквідатора та повноти ліквідаційного балансу, повинні бути попередньо, до розгляду звіту ліквідатора господарським судом, обізнані зі змістом вказаних підсумкових документів.

В даному випадку, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясував в оскаржуваній ухвалі, чи були в досудовому порядку окремі кредитори, згідно реєстру вимог кредиторів, обізнані зі змістом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, наданого останнім до господарського суду, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України, уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 січня 2017 р. між ТДВ "Гвідон" і його учасником (засновником) - ОСОБА_8 укладено договір безповоротної фінансової допомоги за № 1-ФД/17/01/17 на загальну суму 1 557 770 грн. 53 коп., та відкрито рахунок у ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" № 2600431256401 для проведення розрахунків з кредиторами.

Кредиторські вимоги до ТДВ "Гвідон" були одночасно погашені 19 січня 2017 р. шляхом перерахування коштів на банківські рахунки кредиторів наступним чином: ТОВ "Адвокатська компанія "Севастьянов та партнери" в розмірі 72 585,78 грн: основний борг - 70 000 грн; штрафні санкції - 2 585,78 грн згідно платіжного доручення № 1 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя в розмірі 483 628,10 грн. згідно платіжного доручення № 2 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; УПФУ у Вознесенівському (Орджонікідзевському) районі м. Запоріжжя в розмірі 7 292,75 грн згідно платіжного доручення № 3 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон"; ТОВ "Ріелті Сіті" в розмірі 994 263,90 грн: основний борг - 991 584,30 грн; судовий збір - 2 679,60 грн згідно платіжних доручень № 5 від 19.01.2017 та № 4 від 19.01.2017 - платник - ТДВ "Гвідон".

Відповідно до п.п.7,8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури,підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що чинний Закон про банкрутство не передбачає можливості відкриття в ліквідаційній процедурі додаткових банківських рахунків при наявності основного рахунку боржника у банківській установі, вказані обставини відкриття іншого рахунку повинні розцінюватися як вихід за межі повноважень ліквідатора у справі про банкрутство, що передбачені ст. 41 Закону.

Судами попередніх інстанцій,в порушення вимог ст. 43 ГПК України,в ухвалі та постанові не з'ясований статус відкритого банківського рахунку в ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" № 2600431256401, та не встановлено, з посиланням на норми права, чи відповідає такий спосіб погашення кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі вимогам Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Господарським судом на стадії затвердження ліквідаційного балансу банкрута на підставі розгляду наявних матеріалів справи встановлено, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що заборгованість боржником погашена перед визнаними кредиторами у повному обсязі, провадження у цій справі припиняється за відсутності боргу, боржник є вільним від боргів і в такому разі може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій в ухвалі та постанові не звернули увагу на те, що постановою господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 у справі № 908/253/14 ТДВ "Гвідон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено голову ліквідаційної комісії Коргіну В.М.

Відповідно до вимог ст.1 Закону про банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом грошові вимоги не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. ( Розділ ІІІ Ліквідаційна процедура).

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Розділом ІІІ Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції після 19.01.2013 не передбачені випадки виконання зобов'язань боржника саме юридичною особою - банкрутом шляхом одночасного задоволення усіх вимог конкурсних кредиторів у грошовому вигляді на підставі платіжних доручень.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що після визнання боржника банкрутом, останній задовольняє грошові вимоги кредиторів виключно у порядку, передбаченому Розділом ІІІ Закону (Ліквідаційна процедура), та черговості, що передбачена ст. 45 Закону, зокрема - за рахунок продажу майна банкрута ліквідатором.

Крім того, у ліквідаційній процедурі можливе погашення вимог кредиторів, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до п.8 ст. 45 Закону.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема таки повноваження - продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Чинний Закон про банкрутство надає можливість виконання зобов'язань боржника у ліквідаційній процедурі власнику майна боржника,в порядку, що передбачений ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",згідно якої, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, або надати боржнику кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених ст. 31 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на стадії затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, погашення грошових вимог визнаних господарським судом кредиторів відбувалося в даному випадку, саме банкрутом шляхом оплати на підставі платіжних доручень, що на думку суду касаційної інстанції, є порушенням порядку виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, що передбачений Розділом ІІІ (Ліквідаційна процедура) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 30.01.2017 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, визнання банкрута таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність, та про припинення провадження у справі, та постанова суду апеляційної інстанції від 06.03.2017 у справі № 908/253/14 підлягають скасуванню, а справа № 908/253/14 - передачі на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.