910/28256/15 Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна у справі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом - 01.08.2017 Прийняття

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 в межах справи № 910/28256/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1", за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" про визнання недійсним договору купівлі - продажу,-

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2015 за заявою ТОВ "БУДХАУС" порушено провадження по справі № 910/28256/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будівельних Матеріалів №1", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна. -

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

У червні 2016 ТОВ "БУДХАУС", як кредитор боржника, в межах справи про банкрутство на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернувся до

суду першої інстанції із заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.06.2014, укладеного між ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 по № 910/28256/15 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БУДХАУС" щодо визнання недійсним купівлі-продажу нерухомого майна від 23.06.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 по № 910/28256/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "БУДХАУС" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нове рішення, яким визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу.

У відзиві ПАТ "Альфа-Банк" проти касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, пояснення ліквідатора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала господарського суду першої інстанції від 29.03.2017, якою відмовлено у задоволені заяви ініціюючого кредитора ТОВ "БУДХАУС" щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.06.2014, обґрунтована тим, що спірний договір укладений між ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" у відповідності до вимог чинного законодавства, спірну угоду було вчинено більше ніж за один рік до порушення даної справи про банкрутство ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", а ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає можливість визнання угод недійсними вчинених протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, а відтак відсутні правові підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу від 23.06.2014 недійсним.

Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 01.06.2017 залишив ухвалу господарського суду м. Києва від 29.03.2017 без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно зі ст.- 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у редакції, чинній після 19.01.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 по справі № 910/20746/14 було прийнято заяву про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 порушено провадження по справі по справі № 910/20746/14 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1".

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.10.2014 по справі № 910/20746/14, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015, боржника - ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 по справі № 910/20746/14 зазначені вище судові рішення першої і апеляційної інстанцій були скасовані, а провадження по справі № 910/20746/14 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" припинено, як таке, що порушене безпідставно.

В подальшому, ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" звернулось до суду повторно із заявою про порушення відносно нього провадження по справі про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а ТОВ "БУДХАУС" звернулось до суду із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" за загальною процедурою, передбаченою Законом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2015, яка залишена була без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015, вдруге було порушене провадження по справі № 910/12163/15 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" за ініціативою власника за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 по справі № 910/12163/15 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2015 по справі № 910/12163/15., а провадження по справі про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" припинено, як таке, що порушене безпідставно.

Як також вбачається із матеріалів справи, в подальшому, ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2015, за заявою ТОВ "БУДХАУС" порушене провадження по справі № 910/28256/15 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" за загальною процедурою.

В межах справи № 910/28256/15 про банкрутство ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", ініціюючий кредитор - ТОВ "БУДХАУС" звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна боржника від 23.06.2014, укладеного між боржником - ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" та ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" посилаючись на те, що спірний договір купывлы продажу майна боржника порушує права та законні інтереси, як ініціюючого кредитора -ТОВ "БУДХАУС", так і інших кредиторів по справі про банкрутство ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", оскільки укладення цього договору було вчинено внаслідок зловмисної домовленості представників сторін договору та продаж майна боржника було здійснено за ціною, що є значно нижчою за дійсну ринкову вартість майна, при умові, що майна боржника було недостатньо для задоволення вимог його кредиторів .

Відповідно ч.1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Відмовляючи у визнанні недійсним спірного договору від 23.06.2014 господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірна угода була укладена боржником більш ніж за рік, що передував порушенню справи про банкрутство ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" за заявою ТОВ "БУДХАУС", а тому відсутні підстави для застосування ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги і не дав ніякої оцінки тим обставинам, що в період з жовтня 2014 по листопад 2015 у відношенні боржника - ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" двічі порушувались справи про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за його заявами, в яких боржник посилався на те, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог всіх наявних кредиторів, при цьому провадження по справам № 910/20746/14 та № 910/12163/15 були припинені як такі, що порушені безпідставно.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено підстави за яких можуть бути визнані недійсними договори, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, а саме : боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Крім того, відповідно до практики Верховного Суду України, зокрема, у постанові ВСУ від 13.04.2016 по справі № 908/4804/14 судом було зазначено: посилання суду касаційної інстанції на положення статті 20 Закону № 2343-XII як на єдину норму закону, що може бути підставою для визнання недійсними правочинів (договорів) і спростування майнових дій боржника у межах провадження справи про банкрутство, слід зазначити наступне.

З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII (2343-12) загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК (435-15) підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (435-15) . Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 ЦК, Закон № 2343-XII (2343-12) є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК (435-15) , зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.06.2014 між ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" (продавець) та ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" передало у власність покупцю - ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" нежитлову будівлю заводу, загальною площею 1571,4 кв.м, за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79 та земельну ділянку, площею 7,1757 га, що знаходиться за адресою : Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79 та основні засоби за переліком, а ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" сплатило продавцю за нежитлову будівлю заводу - 31 307 746 грн., за земельну ділянку - 934 900 грн. та за основні засоби - 107 757 354 грн., з урахуванням додаткової угоди до договору від 23.06.2014.

Загальна ціна за яку було відчужено майно боржника становить 140 000 000 грн.

Разом з тим, як також вбачається із матеріалів справи, вартість майна боржника, що було відчужено за оспорюваним договором, відповідно до іпотечного договору від № 91/09 від 02.03.2009 складає більше ніж 249 000 000 грн.

На зазначені вище обставини і вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув та належним чином не перевірив чи не відчужено боржником нерухоме майно, за оспорюваним договором за значно заниженою ціною, чи не призвело це до неможливості боржника розрахуватись із кредиторами та чи не призвело до неплатоспроможності боржника.

Крім того, судом не було досліджено та не надано належної правової оцінки обставинам, щодо перебування боржника на стадії ліквідації в порядку, передбаченому ст. 111 Цивільного Кодексу України, на дату укладення оспорюваного договору, не надано оцінку Фінансовому звіту суб'єкта малого підприємництва від 09.09.2014 року щодо порядку відображення доходів, отриманих від відчуження нерухомого майна та здійснення відповідних відрахувань до державного бюджету України.

Як також вбачається із матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.06.2013 року, індексний номер документа 23367332 на дату укладання оспорюваного Договору, було накладено арешти не все нерухоме майно боржника, накладені постановами відділу Державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції від 15.04.2013 року ВП № 7229987 та від 22.07.2013 року ВП № 38880003.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Судом першої інстанції в повному обсязі не було перевірено доводи та заперечення сторін стосовно наявності заборон на відчуження всього нерухомого майна боржника, не досліджено обставини щодо підстав переходу права власності, та не надано оцінки доводам заявника стосовно того, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а фактично був спрямований на виведення активів з метою ухилення від розрахунків з кредиторами, судом належним чином також не перевірено наявність конфлікту інтересів, оскільки на момент відчуження нерухомого майна та основних засобів боржника -ТОВ "Завод Будівельних матеріалів № 1", ТОВ "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" та ТОВ "Завод Будівельних матеріалів №1" мали одного і того ж директора та представників.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99- 101 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини та вимоги закону достатньої уваги не звернув та не дав їм належної оцінки, а відтак дійшов до помилкових висновків, що ухвала Господарського суду м. Києва від 29.03.2017 відповідає фактичним обставинам і вимогам чинного законодавства.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.06.2014, за умовами якого було відчужено майно боржника - ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1".

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та ухвала Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 в межах справи № 910/28256/15 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1", за заявою ТОВ "БУДХАУС" до ТОВ "ЕНЕРДЖИ - ПРОДАКТ" про визнання недійсним договору купівлі - продажу підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Під час нового судового розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.