Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Генеральної прокуратури України

на ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017

у справі № 910/18873/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"

до Міністерства оборони України

про зобов 'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від прокуратури: Грищенко М.А., посв. № 031484 від 22.01.2015;

від позивача: Приходько Я.М., угода про надання правової допомоги № 1/17 від 03.06.2017;

від відповідача: Кривошея Д.А., дов. № 220/381/д від 04.11.2016

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.12.2016 у справі № 910/18873/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, Генеральна прокуратура України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі № 910/18873/16 відмовлено у задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Генеральна прокуратура України з прийнятою ухвалою апеляційної інстанції не погодилась та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 01.08.2017 прокурор та представник відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Генеральної прокуратури України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте 29.12.2016, підписане та оформлене 06.01.2017, тобто останнім днем подання апеляційної скарги є 16.01.2017, а з відповідною апеляційною скаргою скаржник звернувся 03.04.2017, тобто поза межами строку встановленого ст. 93 ГПК України.

Неможливість вчасної подачі апеляційної скарги заявник обґрунтував тим, що про рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2016 та про наявність підстав для його оскарження йому стало відомо 24.03.2017 після ознайомлення з матеріалами даної справи в суді.

Проте, вказану причину апеляційний господарський суд не визнав поважною, оскільки органи прокуратури були обізнані про існування рішення у справі № 910/18873/16 від 29.12.2016 значно раніше ніж ознайомились з його текстом у суді, оскільки Генеральна прокуратура України в інтересах Міністерства оборони України зверталась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 30.11.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" 2540149,87 грн. - пені та 560586,43 грн. - штрафу за прострочку поставки продукції (палива для реактивних двигунів) за договором № 286/1/16/6 від 31.03.2016. При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" подавалось до господарського суду Дніпропетровської області клопотання про зупинення провадження у справі № 904/11317/16 до розгляду господарським судом міста Києва даної справи. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 у справі № 904/11317/16 зобов'язано прокурора викласти позовні вимоги з урахуванням висновків, що містяться у рішенні господарського суду міста Києва від 29.12.2016 у справі № 910/18873/16.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015)

Враховуючи, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2016 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, господарський суд апеляційної інстанції мотивовано відмовив у відновлені строку апеляційного оскарження у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску.

Відповідно ч. 4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

При цьому, вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги в судовому засіданні за участі повноважних сторін хоча й не передбачено приписами ГПК України (1798-12) , проте така процесуальна дія не свідчить про порушення прав, як самого скаржника, так і сторін у справі.

Відповідно до ст. 4-6 ГПК України (1798-12) перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.

Згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначених процесуальних приписів свідчить про те, що хоча заява про відновлення строку і розглядається одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду одноособово, але судове рішення про прийняття апеляційної скарги до провадження чи залишення її без розгляду має прийматись лише колегіально. При цьому про відновлення або відмову у відновленні пропущеного строку може зазначатися у відповідній ухвалі як окремому документі або відповідно в ухвалах про прийняття апеляційної скарги до провадження чи залишення її без розгляду.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі № 910/18873/16 прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі № 910/18873/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Генеральної прокуратури України - без задоволення.