916/2532/15 Про стягнення суми витрат за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги - 01.08.2017 Прийняття

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), м. Ізмаїл Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2016 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017

зі справи № 916/2532/15

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ (далі - ДП "Адміністрація МПУ"), в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), м. Ізмаїл Одеської області (далі - Адміністрація ІМП),

до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, м. Одеса (далі - Одеська митниця),

про стягнення 2 905, 66 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, м. Одеса (далі - Управління).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 2 905,66 грн. за договором від 23.05.2011 № 33к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги (далі - Договір № 33к).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016: позов задоволено; з Одеської митниці стягнуто на користь ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП заборгованість у сумі 2 905,66 грн. і 1 827 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2016 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 (колегія суддів у складі: Принцевська Н.М. - головуючий, Разюк Г.П. і Колоколов С.І.): позов задоволено частково; з Одеської митниці стягнуто на користь ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП заборгованість у сумі 2 191, 25 грн. і 1 039, 19 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень за неповного з'ясування всіх обставин справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін і третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (балансоутримувач) і Південною митницею (орендар) було укладено Договір № 33к, за умовами якого:

- балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку морського вокзалу загальною площею 1800,8 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (пункт 1.1);

- орендар користується приміщеннями загальною площею 55,98 кв.м, розміщеними на 1-му поверху морського вокзалу, залишковою вартістю 15 434,64 грн. Орендовані приміщення використовуються для розміщення структурних підрозділів відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ізмаїл" Південної митниці (пункт 1.2);

- орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг згідно з додатком № 1 (пункт 2.1);

- облік та обсяг спожитої орендарем води здійснюється в об'ємі водогосподарського балансу, виконаного "по підтверджуючим нормам водоспоживання" (пункт 2.2);

- вартість опалювання розраховується по проектних теплових навантаженнях об'єкту з урахуванням температури зовнішнього повітря. Розрахунок здійснюється відповідно до Правил обліку відпускання і споживання теплової енергії (пункт 2.3);

- ціна договору становить 37 240,10 грн., у тому числі: відшкодування експлуатаційних витрат складає 28 079,54 грн. (пункт 2.4.1); відшкодування витрат на опалення орендованих приміщень складає 8 101,44 грн. (пункт 2.4.2); відшкодування витрат по водопостачанню та водовідведенню складає 1 059,12 грн. (пункт 2.4.3);

- оплата здійснюється орендарем згідно з виставленим балансоутримувачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт (пункт 3.1);

- відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг балансоутримувачу оформлюється шляхом підписання сторонами акта виконаних робіт (пункт 3.2);

- розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. У разі зміни цін та тарифів, у тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі "діючих калькуляцій" (пункт 4.1.2);

- орендар зобов'язується не пізніше наступного місяця за звітним, після отримання фінансування держбюджету, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги (пункт 4.2.3);

- даний договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє з 01.01.2011 до 31.12.2011 (пункт 8.1);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору до закінчення строку його чинності протягом 1 місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 8.4);

- реорганізація балансоутримувача чи орендаря або перехід права власності приміщення чи будівлі до інших осіб не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника приміщення та їх правонаступників, якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством (пункт 8.5);

- договір продовжується на кожний поточний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення (пункт 8.9).

Сторонами також підписаний додаток № 1 до Договору № 33к з розрахунком плати за комунальні послуги, надані балансоутримувачем орендарю по приміщеннях площею 55,98 кв.м, розташованих на 1-му поверсі будинку морського вокзалу. За цим додатком загальна сума комунальних платежів (відшкодування витрат по експлуатації будинку та території, на опалення орендованих приміщень, по водопостачанню та водовідведенню орендованих приміщень) становить 3103,34 грн., з ПДВ 20 % - 3724,01 грн. При цьому відшкодування витрат за використану електроенергію здійснюється по показниках електролічильника. Цей додаток є невід'ємною частиною Договору № 33к.

ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП є правонаступником державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт", а Одеська митниця є правонаступником Південної митниці Міндоходів з огляду на таке.

Згідно із Законом України "Про морські порти України" (4709-17) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (133-2013-р) , наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 (v0163733-13) "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію відповідних підприємств, у тому числі державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно з розподільчими балансами та утворено, внаслідок виділу, ДП "Адміністрація МПУ".

Згідно з названим наказом Міністерства інфраструктури України Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, в частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.

За актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 у господарське відання ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП була передана 3-поверхова будівля морського вокзалу (м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, 4), інв. № 1/437, яка належала державному підприємству "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" (229-2013-п) (далі - Постанова № 229), а також Переліку територіальних органів Міндоходів, які утворюються (наведений у додатку № 1 до названої постанови Кабінету Міністрів України) територіальні органи Міністерства доходів і зборів, у тому числі Південна митниця, утворені як юридичні особи публічного права.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 229 (229-2013-п) територіальні органи Міністерства доходів і зборів визначено правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

19.08.2013 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Південної митниці в результаті реорганізації.

Південна митниця Міндоходів є правонаступником Південної митниці.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (311-2014-п) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби (ДФС) за переліком згідно з додатком № 1, в якому, зокрема, зазначена Одеська митниця ДФС. За пунктом 2 цієї постанови реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС за переліком згідно з додатком 2, у тому числі реорганізовано Південну митницю Міндоходів шляхом її приєднання до Одеської митниці ДФС.

21.07.2015 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Південної митниці Міндоходів у результаті реорганізації.

Одеська митниця ДФС є правонаступником Південної митниці Міндоходів.

Оскільки ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП стало правонаступником державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", відповідне підприємство звернулося до Одеської митниці з листом, до якого додано 2 примірники проекту додаткової угоди від 14.02.2015 до Договору № 33к про заміну сторони, проте орендарем примірник цієї угоди не підписано.

У подальшому ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП звернулося до Одеської митниці з письмовою вимогою від 15.04.2015 № 14/11/22/05/553 щодо оплати в 7-денний термін з дня отримання цієї вимоги виставленого цим підприємством рахунка; останній (від 08.04.2015 за № 15/87) було додано до згаданої вимоги, і згідно з ним за період з 13.06.2013 по 30.06.2013 підлягало оплаті 2 905,66 грн. за комунальні послуги (експлуатаційні витрати, витрати на опалення, водопостачання і каналізацію, за використання електроенергії) за оренду приміщень морвокзалу. До зазначеного рахунка було додано й розрахунок, підписаний та скріплений печаткою балансоутримувача, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2015 № 15/87, згідно з яким виконавцем на підставі Договору № 33к та рахунка від 08.04.2015 були виконані, а замовником прийняті згадані роботи (послуги) на загальну суму 2 905,66 грн. (з ПДВ).

Даний акт Одеською митницею підписаний не був, а зазначена вимога залишена без задоволення.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на частини першу - третю статті 188, частину другу статті 556 Митного кодексу України, статтю 11 Закону України "Про морські порти України", дійшли висновку про те, що чинним законодавством передбачено безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів доходів і зборів службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв'язку для виконання митних формальностей, проте згаданими нормами не передбачено покладення витрат з утримання такого майна на балансоутримувача або на особу, з якою митні органи уклали договір оренди чи зберігання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 № 916/3164/14. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті - 111-28 ГПК України враховується судами при застосуванні норм права.

Права та обов'язки сторін за Договором № 33к перейшли до правонаступників цих сторін - позивача та відповідача у даній справі.

Повідомлення будь-якої із сторін про припинення Договору № 33к за місяць до закінчення терміну його дії, як це передбачено пунктами 8.4, 8.9 Договору № 33к, відсутнє.

Договір № 33к є чинним, а, отже, обов'язковим для виконання сторонами.

Судами не прийнято доводи Одеської митниці щодо невикористання нею з травня 2012 року приміщень, зазначених у Договорі № 33к, окрім приміщення "Єдиного офісу", оскільки належні та допустимі докази повернення митницею орендованого майна у вигляді відповідного акта відсутні.

Судами попередніх інстанцій також не взято до уваги твердження відповідача про відсутність між Південною митницею Міндоходів, Одеською митницею ДФС та ДП "Адміністрація МПУ" в особі Адміністрації ІМП письмового правочину щодо зміни сторони у Договорі № 33к відповідно до статей 513, 521 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки відповідно до положень частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з такого.

За додатком № 1 до Договору № 33к (розрахунком плати комунальних послуг, наданих балансоутримувачем орендарю по приміщенням площею 55,98 кв.м, розташованих на першому поверху будинку морського вокзалу), вартість витрат становить на місяць 3 103, 34 грн., в які включаються: витрати по експлуатації будинку та території у сумі 2 339,96 грн.; витрати на опалення орендованих приміщень у розмірі 675,12 грн.; витрати по водопостачанню та водовідведенню орендованих приміщень у сумі 88,26 грн. та витрати за використану електроенергію відповідно. При цьому відшкодування витрат за використану електроенергію здійснюється по показниках лічильника.

Відповідно до рахунка від 08.04.2015 № 15/87, через неоплату якого позивач звернувся до суду з відповідним позовом, до оплати входять експлуатаційні витрати у сумі 1 403,98 грн., витрати на опалення у сумі 570,32 грн., витрати водопостачання і каналізації у розмірі 16,99 грн. та витрати з використання електроенергії у сумі 430,09 грн. + ПДВ у розмірі 484,38 грн.

У додатку № 1 до Договору № 33к зазначено, що сума комунальних платежів змінюється у разі змін нормативних і централізованих цін та тарифів.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 Договору № 33к до обов'язків балансоутримувача належить здійснення інформування орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

Позивачем на порушення умов підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Договору № 33к не було поінформовано відповідача про зміну тарифів.

Перевіривши розрахунок, який є додатком до виставленого позивачем рахунка, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що стосовно витрат по експлуатації будинку та території позивачем було застосовано вірний тариф, і суд погодився з розрахунком у цій частині в сумі 1 403,98 грн.

Стосовно відшкодування витрат на опалення приміщення позивачем було застосовано тариф 16,98 грн./кв.м, у зв'язку з чим за місяць вони склали 950,54 грн., а за 18 днів червня 2013 - 570,32 грн.

Проте позивачем не було поінформовано відповідача про зміну вказаного тарифу та не подано суду доказів таких змін, наприклад, затвердження будь-яких калькуляцій.

Подані позивачем пояснення щодо того, що розрахунок витрат на опалення зайнятих митницею приміщень був здійснений на підставі наказу ІФ ДП "АМПУ" від 20.08.2013 № 122 "Про введення в дію планової вартості теплопостачання від котельні № 3 ВПК -1 ІФ ДП "АМПУ" не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки такий наказ видано в серпні 2013 року, тоді як спірним періодом часу є червень 2013 року, що виключає можливість застосування вказаного наказу при здійсненні розрахунку.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на опалення має розраховуватися відповідно до узгодженого сторонами тарифу, а саме 675,12 грн. на місяць, що за 18 днів червня 2013 року складає 405,07 грн.

Стосовно витрат на водопостачання та каналізацію судом встановлено, що позивачем було взято тариф, розмір якого є меншим, ніж узгоджено, але суд розглядає позови в межах заявлених вимог, тому суд першої інстанції погодився із сумою, що зазначена позивачем у розрахунку в розмірі 16,99 грн.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог стосовно витрат, пов'язаних з використанням електроенергії, у розмірі 430,09 грн. з огляду на таке.

Місцевий господарський суд зазначив, що вказані витрати у твердій сумі Договором № 33к передбачені не були.

Умовами додатку № 1 до Договору № 33к передбачено, що такі витрати визначаються по показниках лічильника.

Натомість позивачем жодних доказів щодо того, що митницею було спожито саме такий обсяг електроенергії, як указаний ним у розрахунку, подано не було, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено використання відповідачем того обсягу електроенергії, що зазначений у розрахунку.

Апеляційний господарський суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в цій частині, зазначив, що витрати за використану електроенергію в ціну договору не входять.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з використанням електроенергії, та задоволенням не в повному обсязі позовних вимог про відшкодування витрат на опалення. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до приписів ЦК України (435-15) :

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626);

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526).

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відшкодування витрат на опалення зайнятих митницею приміщень за період з 13.06.2013 по 30.06.2013 має розраховуватися відповідно до узгодженого сторонами у додатку № 1 до Договору № 33к тарифу, а саме 675,12 грн. на місяць, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що: позивачем не було поінформовано відповідача про зміну вказаного тарифу; не подано доказів змін згаданого тарифу, наприклад затвердження будь-яких калькуляцій; розрахунок витрат на опалення за період з 13.06.2013 по 30.06.2013 на підставі наказу ІФ ДП "АМПУ" від 20.08.2013 № 122 "Про введення в дію планової вартості теплопостачання від котельні № 3 ВПК -1 ІФ ДП "АМПУ" є неприйнятним,оскільки такий наказ видано в серпні 2013 року, тоді як спірним періодом часу є червень 2013 року.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з використанням електроенергії, зазначив, що витрати за використану електроенергію в ціну договору не входять.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 9.6 Договору № 33к додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Пунктом 10.1 Договору № 33к встановлено, що Додаток № 1 про відшкодування витрат "Балансоутримувача" на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг є невід'ємною частиною цього договору.

У додатку № 1 до Договору № 33к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, який є розрахунком плати за комунальні послуги, надані балансоутримувачем орендарю по приміщеннях площею 55,98 кв.м, розташованих на першому поверсі будинку морського вокзалу, передбачено відшкодування витрат за використану електроенергію по показниках електролічильника.

Місцевий господарський суд, зазначаючи, що позивачем не подано жодних доказів того, що митницею було спожито саме такий обсяг електроенергії, який вказаний у розрахунку, не звернув увагу на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.04.2015 № 14/11/22/05/553, яка отримана останнім 23.04.2015, про оплату виставленого рахунка в розмірі 2 905, 66 грн.

До згаданої вимоги позивачем було додано рахунок від 08.04.2015 № 15/87 за оренду приміщень морвокзалу, відповідно до якого за період з 13.06.2013 по 30.06.2013 оплаті підлягає 2905,66 грн. за комунальні послуги: експлуатаційні витрати; витрати на опалення; водопостачання і каналізацію; витрати з використання електроенергії "у кількості 520 на суму 430,09 грн."

Крім того, до вказаного рахунка був доданий відповідний розрахунок та підписаний і скріплений печаткою балансоутримувача акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2015 № 15/87, згідно з яким виконавцем на підставі Договору № 33к та рахунка від 08.04.2015 були виконані, а замовником прийняті згадані роботи (послуги) на загальну суму 2905,66 грн. (разом з ПДВ), зокрема стосовно витрат з використання електричної енергії зазначено: кількість - 520, 00 кВт; сума - 430, 09 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згаданий акт не був підписаний митницею, а відповідна вимога залишена без задоволення.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що підписання сторонами (їх повноважними представниками) акта виконаних робіт є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної.

Судом першої інстанції не встановлено, чи наявні були у відповідача заперечення стосовно обсягів електроенергії, зазначених позивачем у рахунку від 08.04.2015 № 15/87, доданому до нього розрахунку та акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2015 № 15/87.

Вказані обставини не були досліджені і судом апеляційної інстанції.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи (у частині, що стосується стягнення витрат, пов'язаних з використанням електроенергії, у розмірі 430, 09 грн.) й норм матеріального і процесуального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 111-9 і частини другої статті 111-10 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у згаданій частині з передачею справи в тій же частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу і поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат зі справи. У решті зазначені судові рішення з урахуванням наведеного в цій постанові підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями - 111-7 - - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Ізмаїльської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 зі справи № 916/2532/15 скасувати у частині відмови в позові про стягнення витрат, пов'язаних з використанням електроенергії, у розмірі 430, 09 грн.