Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України, м. Київ (далі - Адміністрація),

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017

за заявою Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 28.09.2015, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015,

зі справи № 910/16430/14

за позовом АМК

до Адміністрації

про стягнення штрафу і пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Максименко А. П., Прохорова Є.І.,

відповідача - Ляха К.М., Корсуна Ю.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 (суддя Марченко О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (колегія суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Сітайло Л.Г. і Калатай Н.Ф.): частково задоволено заяву АМК про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 28.09.2015, виданого на виконання рішення названого господарського суду від 08.07.2015 зі справи № 910/16430/14 (далі - Наказ від 28.09.2015); відновлено строк для пред'явлення до виконання зазначеного Наказу про стягнення з Адміністрації в доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. штрафу до 03.04.2020; визнано таким, що не підлягає виконанню, Наказ від 28.09.2015 у частині стягнення з Адміністрації в доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Адміністрація просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АМК про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання Наказу від 28.09.2015. Скаргу з посиланням на статті 55, 124 Конституції України, статтю 22 Закону України "Про виконавче провадження", статті 53, 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано відсутністю підстав для поновлення судом пропущеного строку для пред'явлення Наказу від 28.09.2015 до виконання.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про обґрунтованість оскаржуваних ухвали та постанови попередніх судових інстанцій, прийняття їх без порушень норм матеріального і процесуального права, та просить зазначені судові акти залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

У винесенні ухвали та прийнятті постанови за заявою АМК про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду до виконання судові інстанції виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015 з цієї справи позов задоволено; на виконання відповідного рішення, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, господарським судом міста Києва видано Наказ від 28.09.2015 про стягнення з Адміністрації у доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. штрафу і 100 000 000 грн. пені. Стягувачем за даним наказом є АМК, строк пред'явлення наказу до виконання - до 02.09.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 рішення попередніх судових інстанцій в цій справі скасовано в частині стягнення з Адміністрації 100 000 000 грн. пені, а справу в тій же частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Наказ від 28.09.2015 пред'являвся АМК до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС) для примусового виконання з відповідними заявами; 30.10.2015 до АМК надійшла постанова ВДВС від 21.10.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49094990 з примусового виконання Наказу від 28.09.2015, а 07.12.2015 до АМК надійшла постанова ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49479170 з примусового виконання Наказу від 28.09.2015.

З цих постанов ВДВС вбачається, що підставою повернення Наказу від 28.09.2015 став пункт 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 28.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ), яким передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. У зазначених постановах вказано, що Адміністрація є органом управління залізничного транспорту загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури, на який поширюється дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) .

АМК звернувся до Державної казначейської служби України із заявою щодо виконання Наказу від 28.09.2015. Остання повернула відповідну заяву, оскільки відповідно до пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (845-2011-п) ) стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають документи до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, а Адміністрація в органах Казначейства не обслуговується.

АМК звернувся до ВДВС із заявою від 25.12.2015 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Наказу від 28.09.2015, додавши до неї копію листа Державної казначейської служби України. АМК звернувся також до директора Департаменту Державної виконавчої служби України з проханням посприяти у вжитті ВДВС заходів щодо примусового виконання рішення суду.

14.01.2016 до АМК надійшла постанова ВДВС від 31.12.2015 ВП № 49749904 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання Наказу від 28.09.2015 на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV.

Цю постанову АМК оскаржив до господарського суду міста Києва. Ухвалою останнього від 25.01.2016 у цій справі відповідну скаргу АМК прийнято до провадження, а ухвалою від 15.03.2016 відповідне провадження зупинено у зв'язку з тим, що 15.03.2016 матеріали справи надіслано до Київського апеляційного господарського суду для подальшого їх скерування до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 у цій справі рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 скасовано у частині стягнення з Адміністрації 100 000 000 грн. пені; справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Рішенням останнього, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, позов у частині стягнення 100 000 000 грн. пені задоволено.

АМК звернувся до господарського суду міста Києва з клопотанням про поновлення провадження з розгляду скарги АМК на дії ВДВС. Однак строк для пред'явлення Наказу від 28.09.2015 до виконання закінчився 02.09.2016.

Тому АМК 07.12.2016 подав суду заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення Наказу від 28.09.2015 до виконання.

Суд вважав, що АМК було вжито всіх заходів щодо пред'явлення Наказу від 28.09.2015 до виконання, а відтак пропущений строк підлягає відновленню в частині стягнення з Адміністрації 100 000 000 грн. штрафу.

У частині ж стягнення з Адміністрації 100 000 000 грн. пені у такому відновленні строку слід відмовити з огляду на таке. У частині відповідних позовних вимог АМК рішення господарського суду міста Києва неодноразово скасовувалися з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд; "на даний час" (тобто час виконання ухвали господарського суду міста Києва від 03.04.2017 з цієї справи) не набуло законної сили рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017, яким позов задоволено та стягнуто з Адміністрації 100 000 000 грн. пені у доход загального фонду державного бюджету України.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Адміністрації із здійсненим попередніми судовими інстанціями відновленням строку пред'явлення до виконання Наказу від 28.09.2015.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку, зокрема до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Поважними у розумінні останньої із зазначених норм є такі причини пропуску строку, які з об'єктивних, тобто незалежних від волі заявника, причин перешкоджали своєчасному, в межах встановленого строку, пред'явленню стягувачем виконавчого документа до виконання в установленому законом порядку. Відсутність або недоведеність таких причин виключає можливість поновлення даного строку.

Між тим попередніми судовими інстанціями обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю згаданих причин, належним чином не з'ясовані.

Так, залишилося нез'ясованим судами, чи звертався АМК до зазначених у цій постанові державних органів за виконанням Наказу від 28.09.2015 саме в порядку, встановленому законом, - при тому, що недодержання заявником порядку такого звернення не може вважатися поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Не встановлено судами й обставин, пов'язаних із вжиттям стягувачем заходів до виконання судового рішення у періоди часу: 1) від повернення матеріалів даної справи з касаційної інстанції після прийняття останньою постанови від 26.04.2016 до закінчення строку виконання рішення (02.09.2016) і 2) від закінчення цього строку до подання заяви про його поновлення (07.12.2016).

Крім того, в судових рішеннях не обґрунтовано, з посиланням на відповідні обставини справи, відновлення строку пред'явлення Наказу від 28.09.2015 до виконання саме до 03.04.2020.

Таким чином, висновки, покладені в основу ухвали від 03.04.2017 та постанови від 10.05.2017 з даної справи, не ґрунтуються на встановленні усіх обставин, що пов'язані з наявністю/відсутністю підстав для поновлення строку для пред'явлення згаданого наказу до виконання, що не відповідає положенням частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому відповідно до пункту 3 статті 111-9 та частини першої статті 111-10 названого Кодексу згадані ухвала та постанова підлягають скасуванню в частині, що стосується відновлення строку пред'явлення до виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 з даної справи про стягнення з Адміністрації в доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. штрафу, з передачею справи в тій же частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм, доводам сторін та поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним документам належну правову оцінку і розглянути зазначену в цій же постанові заяву АМК у відповідності із законом. За результатами такого розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу пов'язаних з цим судових витрат з даної справи.

В іншій частині, а саме - визнання таким, що не підлягає виконанню, Наказу від 28.09.2015, у частині стягнення з Адміністрації у доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. пені, відповідна ухвала та постанова відповідають нормам матеріального і процесуального права, встановленим судами обставинам справи, і підстав для їх скасування (зміни) у згаданій частині не вбачається, а тому їх слід (у цій же частині) залишити без змін.

Керуючись статтями - 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.04.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 910/16430/14 скасувати в частині відновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 зі справи № 910/16430/14 про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України в доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. штрафу до 03.04.2020.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині зазначені ухвалу та постанову залишити без змін.