910/21939/15 Про визнання кредиторами боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 01.08.2017 Прийняття

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м.Києва від 11.08.2016 (суддя Пасько В.М.) задоволено заяву Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про заміну кредитора у справі; замінено кредитора Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва його правонаступником - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві; визнано кредиторами ПАТ "Феодосійський механічний завод": ТОВ "Укркомерцгруп" на суму 1 907 241,92 грн., з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, 1861567,88 грн. - вимоги четвертої черги, а 42 918, 04 грн. - вимоги шостої черги, ТОВ "Галактик Інвест Груп" на суму 627 756 грн., з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, а 625 000 - вимоги четвертої черги, ОСОБА_2 на суму 72 436 грн., з яких: 2 436 грн. - вимоги першої черги, а 70 000 грн. - вимоги четвертої черги, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві на суму 116 239,69 грн., з яких: 2 436 грн. - вимоги першої черги, а 113 803,69 грн. - вимоги другої черги; відмовлено ОСОБА_8 у визнанні кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод" на суму 3 373 500 грн.; відмовлено ТОВ "Укркомерцгруп" у визнанні конкурсним кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод" на суму 488921 28 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2723673,61 грн.

Під час нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (колегія суддів у складі: Сотнікова С.В., Калатай Н.Ф., Пономаренка Є.Ю.) апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" задоволено частково.Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі № 910/21939/15 скасовано в частині визнання кредитором Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" ОСОБА_2 на суму 72 436,00 грн. та затвердження реєстру вимог кредиторів на загальну суму 2 723 673,61 грн. Прийнято в цій частині нове рішення. Кредиторські вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" відхилено повністю. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2 651 237,61 грн. Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі № 910/21939/15 в частині кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактик інвест груп" залишено без змін.

До Вищого господарського суду з касаційними скаргами звернулись:

- ОСОБА_2, який просить ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2016 в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод" на суму 3 737500,00 грн. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 в частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_2 повністю - скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2, 43, 99, 101, 105 ГПК України, ст.ст. 11, 14, 16, 17, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 241 ЦК України.

- ПАТ "Феодосійський механічний завод", який просить ухвалу господарського суду м. Києва від 11.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Укркомерцгруп" скасувати частково і прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги ТОВ "Укркомерцгруп", заявлені на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2014 у справі № 901/299/14, а саме,: 285 000 грн. основного боргу, 10 192 грн. пені та 5 903,84 грн. судового збору - відхилити. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. ч. 1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) , ст. 1, ст. 12, ч. 1 ст. 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 6 Конституції України.

- ТОВ "Галактик Інвест Груп", який просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у даній справі та направити її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування посилається на порушення судом другої інстанції норм ст. 22 ГПК України, вважає, що суд позбавив його права на участь у судовому засіданні 31.05.2017, оскільки не повідомив ТОВ "Галактик Інвест Груп" про час та місце проведення такого засідання.

ТОВ "Укркомерцгруп" подано заперечення на касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ "Галактик Інвест Груп" з проханням відмовити у задоволенні касаційних скарг на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у даній справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі -Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2015 порушено провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ "Феодосійський механічний завод", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рамазанова С.Г.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/21939/15 про банкрутство ПАТ "Феодосійський механічний завод" було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.09.2015 за № 22126.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2016 було припинено провадження у справі № 910/21939/15, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 скасована, а справа передана на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016, було відмовлено ПАТ "Феодосійський механічний завод" у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі № 910/21939/15 та стягнуто з боржника на користь ініціюючого кредитора судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Місцевий господарський суд, за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів, ухвалою від 11.08.2016 визнав кредиторами боржника:

- ТОВ "Галактик Інвест Груп" на суму 627 756 грн., що підтверджувалося письмовими висновками розпорядника майна боржника та наявними матеріалами справи;

- ТОВ "Укркомерцгруп" на суму 1 907 241,92 грн., що підтверджувалося письмовими висновками розпорядника майна боржника, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/21939/15, рішеннями судів та наявними матеріалами справи;

- ОСОБА_2 на суму 72 436 грн., що підтверджувалося простим векселем від 03.12.2013р. серії АА № 2425617 на суму 70 000 грн.;

- Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві на суму 116 239,69 грн., що підтверджувалося розрахунками заборгованості та наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд у постанові від 28.11.2016, переглянувши ухвалу суду першої інстанції від 11.08.2016 в апеляційному порядку, прийшов до висновку, що судом першої інстанції було законно і обґрунтовано затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2 723 673,61 грн.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 в частині кредиторських вимог ОСОБА_2, ТОВ "Укркомерцгруп", ТОВ "Галактик інвест груп", справу № 910/21939/15 направлено у скасованій частині на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції виходив з того, що в судовому засіданні суду першої інстанції ні ОСОБА_2, ні його представник присутні не були, у зв'язку з чим в ході апеляційного розгляду ними були подані додаткові докази - рішення Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод" та акт звірки, які були прийняті судом. Крім того, в судовому засіданні 28.11.2016 на підтвердження обставин своїх кредиторських вимог, зокрема щодо повноважень особи, якою підписані прості векселі, були надані копія протоколу засідання Наглядової ради № 42 від 14.05.2013, копія наказу № 20 від 14.05.2013, копія наказу № 56 від 25.10.2013, копія штатного розкладу на 2015 рік, копія довідки, копія витягу з кримінального провадження, копія заяви ПАТ до правоохоронних органів, а також акт про відмову працівника ОСОБА_14 від підписання наказу про звільнення з посади головного бухгалтера, які були прийняті судом апеляційної інстанції та містяться в матеріалах справи, однак, апеляційний господарський суд в порушення вимог ст. 101 ГПК України, взагалі не зазначив про надходження додаткових доказів, наданих ОСОБА_2, ухилився від їх дослідження, не з'ясувавши причин їх неподання до суду першої інстанції та поважність цих причин, що призвело по передчасного висновку про відмову у визнанні кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод".

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звернула увагу на те, що залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги ПАТ "Феодосійський механічний завод" в частині кредиторських вимог ТОВ "Укркомерцгруп" та ТОВ "Галактик Інвест Груп" розглянуті не були, в постанові взагалі відсутнє обґрунтування та фактичні обставини, за якими суд відхилив доводи апеляційної скарги або не прийняв їх до уваги. Суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував спірні грошові вимоги вказаних кредиторів на предмет їх підтвердження первинними документами чи судовими рішеннями, пославшись лише на наявні матеріали справи, що не може вважатися належним дослідженням всіх обставин справи у їх сукупності, як того вимагає положення ст. 43 ГПК України.

Під час нового апеляційного розгляду, господарським судом другої інстанції встановлено, що кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактик Інвест Груп" до боржника в розмірі 625000,00 грн. ґрунтуються на попередньому договорі № 2 купівлі-продажу акцій додаткового випуску від 23.12.2013, за умовами якого боржник як продавець зобов'язався передати у власність ТОВ "Галактик Інвест Груп" як покупцю, а покупець прийняти та оплатити цінні папери за ціною та на умовах, передбачених цим договором.

За умовами договору від 23.12.2013 продажу підлягали цінні папери у вигляді простих іменних акцій ПАТ "Феодосійський механічний завод" в бездокументарній формі в кількості 10 млн. шт. номінальною вартістю 0,25 грн. загальною договірною вартістю 2500000,00 грн.

На виконання умов договору від 23.12.2013 ТОВ "Галактик Інвест Груп" 22.01.2014, 11.04.2014, 23.04.2014 сплатив на користь боржника 625000,00 грн. в рахунок оплати цінних паперів, що підтверджується виписками по особовому рахунку, проте доказів виконання умов договору в частині передачі цінних паперів на користь ТОВ "Галактик Інвест Груп" боржником не надано.

У зв'язку з невиконанням боржником умов договору від 23.12.2013, ТОВ "Галактик Інвест Груп" відмовилось від договору шляхом надсилання листа-вимоги від 02.03.2015 та просило повернути сплачені грошові кошти в сумі 625000,00 грн. Боржник на лист-вимогу не відреагував, грошові кошти в сумі 625000,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За змістом частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За встановлених апеляційним господарським судом обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з його висновком про обґрунтованість вимог ТОВ "Галактик Інвест Груп" та правомірністю визнання цих вимог у заявленій сумі.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Галактик Інвест Груп" про порушення апеляційним господарським судом порядку повідомлення про розгляд справи судом другої інстанції, що позбавило ТОВ "Галактик Інвест Груп" можливості взяти участь у судовому засіданні апеляційного господарського суду не знайшли свого підтвердження та спростовуються таким.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 прийнято до провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод".

11.05.2017, 22.05.2017, 29.05.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву, відповідно до ст. 77 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2017 представник ТОВ "Галактик Інвест Груп" ОСОБА_15 була присутня у судовому засіданні суду другої інстанції, в якому оголошено перерву у розгляді справи до 29.05.2017 та особисто розписалась у повідомленні про дату наступного судового засідання (т. 8, а.с. 197), проте, ні 29.05.2017 ні 31.05.2017 ТОВ "Галактик Інвест Груп" представництво у суді другої інстанції не забезпечило.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень ТОВ "Галактик Інвест Груп" про порушення його права брати участь у розгляді справи в апеляційному господарському суді, оскільки наведені обставини свідчать про те, що відповідна участь у судовому процесі залежала, виключно від волевиявлення ТОВ "Галактик Інвест Груп".

Щодо грошових вимог ТОВ "Укркомерцгруп", суд апеляційної інстанції встановив таке.

Грошові вимоги ініціюючого кредитора додатково заявлені після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Феодосійський механічний завод" ґрунтуються на договорах зворотної фінансової допомоги на суму 585000,00 грн. основного боргу, договорі відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 на суму 450000,00 грн. основного боргу, попередньому договорі № 1 від 23.12.2013 на суму 316000,00 грн. основного боргу.

Судом першої інстанції відхилено вимоги ТОВ "Укркомерцгруп", які заявлені на підставі договору відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012 з посиланням на існування спору про право, оскільки в провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/25616/14 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення 498784,50 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 недійсним.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані існуванням заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 в сумі 498 784,50 грн. з них: 450 000,00 грн. основного боргу, 41 310,00 грн. пені, 7 474,50 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" відмовлено повністю, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" задоволено повністю та визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон" та Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Феодосійський механічний завод" на користь ТОВ "Укркомерцгруп" 450000,00 грн. основного боргу, 10800,00 грн. пені, 7474,50 грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2016 у справі № 910/25616/14 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015, справу № 910/25616/14 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2016 первісний позов задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016, припинено провадження в частині первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, 41310,00 грн. пені та 7474,50 грн. інфляційних втрат, відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.

Отже, станом на час заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" кредиторських вимог до боржника на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 в сумі 450000,00 грн. основного боргу та їх розгляду судом першої інстанції з прийняттям ухвали попереднього засідання від 11.08.2016, існував спір про право кредитора вимагати виконання зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про підставність відхилення таких вимог в розмірі 450000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, 37023,29 грн. 3% річних та 330336,26 грн. інфляційних.

Водночас, апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові роз'яснив, що обставини встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016, щодо дійсності укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінта-Дон" та Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод" договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 мають характер нововиявлених, та можуть бути підставою для перегляду судового рішення за результатами попереднього засідання у даній справі в порядку розділу ХІІІ ГПК України (1798-12) за відповідною заявою заінтересованої сторони.

Щодо вимог в сумі 316000,00 грн., які заявлені на підставі попереднього договору № 1 купівлі-продажу акцій додаткового випуску від 23.12.2013, судом апеляційної інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" укладено попередній договір №1 купівлі-продажу акцій додаткового випуску від 23.12.2013, за умовами якого боржник як продавець зобов'язався передати у власність ТОВ "Укркомерцгруп" як покупцю, а покупець прийняти та оплатити цінні папери за ціною та на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору від 23.12.2013 ТОВ "Укркомерцгруп" 22.01.2014, 27.02.2014, 06.05.2014 сплатив на користь боржника 316000,00 грн. в рахунок оплати цінних паперів, що підтверджується платіжними дорученнями, проте, доказів виконання умов договору в частині передачі цінних паперів на користь ТОВ "Укркомерцгруп" боржником не надано.

У зв'язку з невиконанням боржником умов договору від 23.12.2013, ТОВ "Укркомерцгруп" відмовилось від нього шляхом надсилання листа-вимоги від 02.03.2015 та просило повернути сплачені грошові кошти в сумі 312000,00 грн.

Боржник на лист-вимогу не відреагував, грошові кошти в сумі 316000,00 грн. не повернув.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог ТОВ "Укркомерцгруп" до боржника та підставністю їх визнання в заявленій сумі - 316000,00 грн.

Окрім того, як встановив апеляційний господарський суд, ТОВ "Укркомерцгруп" заявило вимоги до боржника на підставі договорів зворотної фінансової допомоги на суму 585000,00 грн., які підтверджено судовими рішеннями господарських судів, які набрали законної сили.

Так, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/7586/15-г стягнуто з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" 100 000,00 грн. основного боргу, 10 972,61 грн. пені, 2 827,40 грн. 3% річних, 27 387,49 грн. інфляційних втрат та 2 823,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/7587/15-г стягнуто з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" 100 000,00 грн. заборгованості, 11106,85 грн. пені, 2876,71 грн. 3% річних, 31591,27 грн. інфляційних нарахувань та 2910,02 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/7588/15-г стягнуто з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" 100 000,00 грн. заборгованості, 10 646,58 грн. пені, 2 926,03 грн. 3% річних, 31 591,27 грн. інфляційних нарахувань та 2 903,28 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/299/14 стягнуто з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" 285000,00 грн. заборгованості, 10192,00 грн. пені та 5903,84 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд при розгляді відповідних заяв зобов'язаний перевірити їх обґрунтованість та наявність документів, що підтверджують відповідні вимоги. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог ТОВ "Укркомерцгруп" до боржника та правомірністю їх визнання в заявленій сумі - 585000,00 грн.

Доводи касаційної скарги боржника про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" частково підтверджені рішенням суду, яке винесено на тимчасово окупованій території України та не відповідає положенням Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) , колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 розділу II Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) вказаний закон набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 27 квітня 2014 року. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 № 685-УІІІ (685-19) , який набрав чинності лише з 09.10.2015, статтю 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" доповнено частиною другою такого змісту: "Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року."

Отже, вищевказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі 901/299/14 було винесено до набрання чинності Закону, яким визначено дату окупації території Автономної Республіки Крим, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" (685-19) .

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин, сам лише факт прийняття вказаного рішення суду після 20.02.2014 не є підставою для застосування до даного рішення ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Апеляційним господарським судом встановлено, що наведене судове рішення від 20.03.2014 у справі № 901/299/14 проголошено господарським судом Автономної Республіки Крим іменем України, який утворений та здійснював свою діяльність відповідно до Конституції та Законів України, і який при прийнятті цих рішень керувався нормами процесуального та матеріального права України, а відтак діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Абзацом десятим частини першої Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) передбачено передачу справ, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, судам відповідно до встановленої Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності Законом або з дня встановлення такої підсудності.

Разом із тим, як встановив суд апеляційної інстанції, розгляд справи № 901/299/14 господарським судом Автономної Республіки Крим закінчено винесенням відповідного судового рішення по суті спору до набрання чинності цим Законом.

Статями 115, 116 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Оскільки рішення від 20.03.2014 у справі № 901/299/14 є чинним, останнє створює певні правові наслідки як для боржника так і для кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", а відтак підтверджує наявність боргу.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що свої кредиторські вимоги в сумі 3 807 000,00 грн. ОСОБА_2 обґрунтовував зобов'язаннями за векселями, векселедавцем за якими є Публічне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод", від 03.12.2013 серія АА № 2425617 на суму 70000,00 грн., від 26.12.2013 серія АА № 2425622 на суму 766 000,00 грн., від 27.12.2013 серія АА № 2425623 на суму 766 000,00 грн., від 30.12.2013 серія АА № 2425624 на суму 483 500,00 грн., від 05.02.2014 серія АА № 2425625 на суму 1 722 000,00 грн.

Відхиляючи частково вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив відсутність на простих векселях серії АА № 2425622 на суму 766 000 грн., серії АА № 2425623 на суму 766 000 грн., серії АА № 2425624 на суму 483 500 грн., серії АА № 2425625 на суму 1 722 000 грн. підпису головного бухгалтера боржника, та дійшов висновку, що такі векселі підписані зі сторони векселедавця - ПАТ "Феодосійський механічний завод" не уповноваженою або вигаданою особою, а тому боржник не може бути платником за такими векселями.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 12.02.2014 між ФОП ОСОБА_16 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ14-1202/1, за умовами якого, продавець зобов'язується передати покупцеві у власність (продати), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цінні папери - вексель простий від 03.12.2013 серія АА № 2425617 номінальною вартістю 70 000,00 грн., векселедавець - ПАТ "Феодосійський механічний завод", договірною вартістю 70000,00 грн.

За актом приймання передачі цінних паперів від 14.02.2014, ОСОБА_2 прийняв у власність вказаний вексель. На векселі продавець вчинив іменний індосамент на користь ОСОБА_2.

12.02.2014 між ФОП ОСОБА_17 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ14-1202/2 за умовами якого, продавець зобов'язується передати покупцеві у власність (продати), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цінні папери - вексель простий від 05.02.2015 серія АА № 2425625 номінальною вартістю 1722000,00 грн., векселедавець - ПАТ "Феодосійський механічний завод", договірною вартістю 1722000,00 грн.

14.02.2014 між ФОП ОСОБА_18 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ14-1202/4 за умовами якого, продавець зобов'язується передати покупцеві у власність (продати), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити цінні папери - вексель простий серії АА № 2425622 номінальною вартістю 766 000 грн., АА № 2425623 номінальною вартістю 766 000 грн., серії АА № 2425624 номінальною вартістю 483 500 грн., векселедавець - ПАТ "Феодосійський механічний завод", договірною вартістю 2 015 500,00 грн.

За актом приймання передачі цінних паперів від 17.02.2014, ОСОБА_2 прийняв у власність вказані векселя. На векселях продавцем вчинено іменний індосамент на користь ОСОБА_2.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються зокрема, Женевською конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (995_009) (далі - Уніфікований закон), Законами України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) і "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) .

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно із вимогами статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції на момент видачі спірних векселів) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлений обов'язок векселедавця вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розглянувши заявлені ОСОБА_2 грошові вимоги до боржника, що ґрунтуються на виданих останнім 5-ти простих векселях, суд апеляційної інстанції повторно переглядаючи справу встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування зобов'язань векселедавця перед трасантом, на підставі яких були видані векселі на загальну суму 3 807 000,00 грн., зокрема, відповідні первинні документи (угоди, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) про поставлені товари, виконані роботи, надані послуги на користь ПАТ "Феодосійський механічний завод" зі сторони ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновок апеляційного господарського суду про наявність порушення статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" стосовно виданих боржником простих векселів від 03.12.2013 серія АА № 2425617 на суму 70000,00 грн., від 26.12.2013 серія АА № 2425622 на суму 766 000,00 грн., від 27.12.2013 серія АА № 2425623 на суму 766 000,00 грн., від 30.12.2013 серія АА № 2425624 на суму 483 500,00 грн., від 05.02.2014 серія АА № 2425625 на суму 1 722 000,00 грн., а відтак і відсутність обов'язку зі сторони векселедавця на їх оплату.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що у бухгалтерському обліку боржника не відображені будь-які господарські операції із видачі векселів протягом 2013-2014 років, при цьому, у фінансовій звітності за 2013 рік відображено зобов'язання боржника по виданих векселях на суму 2085 тис. грн. Вказана звітність подана до державних органів ОСОБА_19 як керівником ПАТ "Феодосійський механічний завод".

Згідно протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод" від 20.03.2014 до її складу окрім інших входять ОСОБА_2 - голова наглядової ради, ОСОБА_19 - член наглядової ради.

Тобто, апеляційний господарський суд встановив, що вказані фізичні особи є пов'язаними із підприємством боржника, оскільки є близькими родичами.

Представник ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції докази визнання боржником заборгованості за спірними векселями на загальну суму 380700,00 грн., з огляду на їх отримання від боржника лише у листопаді 2016 року, а саме: протокол засідання наглядової ради від 17.07.2015, акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.07.2015, запит від 17.04.2016, повторний запит від 21.10.2016, лист від 01.11.2016.

Апеляційним господарським судом прийнято вказані докази, з огляду на те, що розгляд кредиторських вимог ОСОБА_2 відбувся за відсутності його представника в судовому засіданні 11.08.2016.

З протоколу засідання наглядової ради від 17.07.2015 вбачається, що наглядова рада товариства-боржника прийняла рішення доручити директору ОСОБА_19 здійснити платежі за спірними векселями на загальну суму 380700,00 грн., який в свою чергу підписав акт взаєморозрахунків станом на 17.07.2015 із ОСОБА_2 про визнання боргу.

Такі дії наглядової ради та виконавчого органу боржника в особі директора товариства апеляційним господарським судом оцінено, як надання переваги одному з кредиторів, який є пов'язаною особою із боржником. При цьому, суд другої інстанції звернув увагу на те, що визнання боржником боргу відбулось безпосередньо перед поданням заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство та за умов обізнаності про існування боргу перед ініціюючим кредитором.

Суд другої інстанції дійшов висновку про те, що видача спірних векселів була спрямована лише на створення штучної кредиторської заборгованості ПАТ "Феодосійський механічний завод", підприємство-боржник не мало на меті здійснювати оплату за виданими ним векселями, оскільки заборгованість перед трасантами не підтверджена (безтоварність векселів), а за даними фінансової звітності упродовж 2013 року та на момент видачі векселів підприємство перебувало у стані стійкої фінансової неплатоспроможності та не мало можливості виконувати зобов'язання за векселями, у зв'язку з чим ці векселі мають ознаки фіктивності та є такими, що не спроможні створювати правові наслідки для боржника.

Крім того, відповідно до статті 7 Уніфікованого закону якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язатися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Тобто вказана норма не визначає повноважність осіб, які підписали вексель, а вказує, що при встановленні зазначених у ній обставин зобов'язання таких осіб за векселем є юридично дійсними.

Згідно зі статтею 8 цього Закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. Знов-таки, у вказаній нормі не йдеться про повноважність осіб, які підписали вексель, а про наслідки вчинення таких дій.

Стаття 77 Уніфікованого закон у передбачає, що такі наслідки настають і для осіб, котрі здійснили ці ж дії, і при видачі простого векселя, і знов-таки не визначає їх повноважність.

Як визначено статтею 75 Уніфікованого закону, серед інших обов'язкових реквізитів, що надають векселю вексельної сили, має бути підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства зобов'язаною за простим векселем є особа, яка самостійно підписала вексель, або особа, від імені якої вексель підписала належним чином уповноважена третя особа.

Таким чином, вексельне законодавство не містить положень про визначення належних повноважень осіб, які підписали вексель, а лише встановлює їх коло. А тому питання про належний характер уповноваження на підписання векселя має вирішуватися з огляду на загальні норми цивільного законодавства України, зокрема щодо укладення відповідного договору, видачі довіреності, вчинення внутрішніх актів органами юридичної особи, як наприклад, прийняття рішення зборів учасників, наказу про виконання функцій виконавчого органу тощо.

За таких обставин керівником може бути не тільки службова особа, обрана, відповідно до вимог чинного законодавства та вимог статуту підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а й особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки за спеціальним повноваженням. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено наказом.

Вказана правова позиція підтверджується і Рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2003 від 30 жовтня 2003 року (v018p710-03) , в якому вказано, що службовими є особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням оганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Організаційно-розпорядчі функції це функції зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Як встановлено судом другої інстанції, посаду головного бухгалтера ПАТ "Феодосійський механічний завод" в період з 15 червня 2011 року по березень 2014 року обіймала ОСОБА_14, однак на спірних векселях, окрім векселя № 2425617 від 03.12.2013, міститься підпис ОСОБА_12

Оскільки на простих векселях відсутній підпис головного бухгалтера ОСОБА_14, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що такі векселі підписані зі сторони векселедавця - ПАТ "Феодосійський механічний завод" не уповноваженою або вигаданою особою. Боржник не надав докази призначення на посаду головного бухгалтера товариства ОСОБА_20, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати її уповноваженою особою, а відтак і вчиняти від імені боржника юридично значимі дії, в тому числі підписувати векселі.

За встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 в сумі 3807000,00 грн. підлягають відхиленню повністю, відповідно і виключенню з реєстру вимог кредиторів, а враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи при прийнятті судового рішення за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство в частині кредиторських вимог ОСОБА_2 та затвердженні реєстру вимог кредиторів на суму 2 723 673,61 грн., правомірно скасував ухвалу попереднього засідання в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у визнанні вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Феодосійський механічний завод" і затвердження реєстру вимог кредиторів в новому розмірі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова позиція, щодо дотримання вимог ст. 111-7 ГПК України судом касаційної інстанції, викладена у постановах Верховного суду України від 27.12.2005 по справі № 24/389, від 16.03.2010 по справі № 30/44-09, від 23.03.2010 у справі № 4/45-38, відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі ОСОБА_2, про помилковість висновків апеляційного господарського суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, пов'язані з переоцінкою доказів, що відповідно до ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин, апеляційним господарським судом, у відповідності з вимогами ст. - 111-12 ГПК України, виконано вказівки суду касаційної інстанції, що містяться в постанові від 11.04.2017 у даній справі, на підставі встановлених фактичних обставин розглянуто справу та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг ОСОБА_2, ПАТ "Феодосійський механічний завод" та ТОВ "Галактик Інвест Груп" висновків суду другої інстанції не спростували, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у даній справі колегія суддів не вбачає.