Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача за первісним позовом - Лисенко В.О. адвокат (дов. від 11.12.2017, договір від 01.12.2017),

відповідач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

представник відповідача за первісним позовом - Палькевич Н.С. адвокат (дов. від 14.03.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник третьої особи - Печерний С.Л. адвокат (дов. від 24.01.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",

представник третьої особи - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз",

представник третьої особи - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз",

представник третьої особи - не з'явився,

позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

представник позивача за зустрічним позовом Палькевич Н.С. адвокат (дов. від 14.03.2018),

відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник відповідача за зустрічним позовом - Лисенко В.О. адвокат (дов. від 11.12.2017, договір від 01.12.2017),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 (головуючий - Панна С.П., судді: Золотарьова Я.С., Васильєв О.Ю.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий - Євстигнеєв О.С., судді: Коваль Л.А., Кощеєв І.М.)

у справі № 904/7401/16

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз",

про стягнення 8 158 156,03 грн. пені, 541 129,89 грн. - 3% річних, 1 281 919,89 грн. інфляційних втрат та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут")

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

про стягнення 23 357 645,14 грн. пені та 8 983 709,67 грн. штрафу.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 8 158 156,03 грн. пені, 541 129,89 грн. - 3% річних, 1 281 919,89 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором від 30.06.2015 № 15 -709 -Н купівлі-продажу природного газу в частині оплати одержаного товару.

ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 23 357 645,14 грн. пені та 8 983 709,67 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язання за договором від 30.06.2015 № 15 -709 -Н купівлі-продажу природного газу в частині поставки природного газу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 зі справи № 904/7401/16 до участі у справі залучено: публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У розгляді справи № 904/7401/16 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до суду з клопотаннями про: зменшення розміру пені (за первісним позовом) на 90% та про розстрочку виконання судового рішення (у випадку задоволення первісного позову) на три роки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 зі справи № 904/7401/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 336 648,08 грн. -3% річних, 1 623 014,69 грн. -пені, 79 264,77 грн. судового збору; розстрочено виконання рішення суду зі справи № 904/7401/16 на 24 місяці рівними частинами кожного місяця в розмірі 84 955,31 грн., починаючи з 27.06.2017. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При цьому у вирішення питання про стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" пені місцевий господарський суд частково задовольнив клопотання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та зменшив суму пені, нарахування якої визнано судом обґрунтованим (4 947 669,60 грн.) на 68%, стягнувши з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 623 014,69 грн. пені. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Причиною касаційного перегляду судових рішень у даній справі стали питання щодо: правомірності зменшення судом пені, яка підлягає стягненню з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; відмови у стягненні з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" інфляційних втрат та здійснення розстрочки виконання судового рішення на 24 місяці. За результатом розгляду касаційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить Суд скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, надання розстрочки виконання судового рішення та відмови у стягненні інфляційних втрат з прийняттям нового рішення у відповідних частинах про: стягнення пені та інфляційних витрат у повному обсязі, відмову у наданні розстрочки виконання судового рішення.

В частині вирішення спору за зустрічним позовом судові акти попередніх інстанцій жодною із сторін спору в касаційному порядку не оскаржуються.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що судами попередніх інстанцій не було порушено норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових актів зі справи.

Також ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надано Суду для долучення до матеріалів справи копії судових актів Верховного Суду, які ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просить врахувати у розгляді касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що у прийнятті судами оскаржуваних судових актів не було порушено норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" у письмових поясненнях на касаційну скаргу також просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових актів.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін і третьої особи-1, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з первісним позовом до суду сума основного боргу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором від 30.06.2015 № 15 -709 -Н купівлі-продажу природного газу сплачена у повному обсязі, проте з простроченням оплати.

Місцевий господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, яка заявлена ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до стягнення за допущене ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" прострочення виконання зобов'язання з оплати одержаного товару за договором від 30.06.2015 № 15 -709 -Н купівлі-продажу природного газу, встановив наявність підстав для стягнення пені за період з 23.08.2015 по 15.02.2016 у сумі 4 947 669,60 грн. У частині здійсненого судом перерахунку суми пені судові акти попередніх інстанцій не оскаржуються.

При цьому місцевий господарський суд вважав за можливе зменшити суму пені, яка підлягає стягненню, на 68%, у зв'язку з чим стягнув з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 623 014,69 грн. пені. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) , в редакції, чинній до 15.12.017) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору від 30.06.2015 № 15 -709 -Н купівлі-продажу природного газу, суд першої інстанції мотивував встановленими обставинами щодо відсутності суми основної заборгованості за договором, з'ясованими обставинами щодо причин неналежного виконання зобов'язання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за договором (а саме, судом встановлено, що розрахунок відповідача за первісним позовом за природний газ залежав від своєчасності розрахунків населення за спожитий природний газ та від дій учасників відносин з організації розрахунків за природний газ шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам). Також судом враховано і матеріальний стан відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, зазначивши додатково також про врахування у вирішенні відповідного питання розміру дебіторської заборгованості населення, бюджетних організацій і промислових підприємств перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а також суми залишку коштів на рахунках останнього.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення щодо зменшення розміру пені.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим їм пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України правом щодо зменшення розміру пені.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства у вирішенні питання про зменшення розміру пені не знайшли свого підтвердження.

Також суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання за договором, мотивуючи зазначене тим, що позивачем за первісним позовом нараховано інфляційні втрати за вересень та за жовтень 2016 року, проте термін прострочення становить менше ніж місяць, що виключає, у даному випадку, нарахування інфляційних втрат.

Так, відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у доводах касаційної скарги, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов'язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Таким чином, встановивши, що термін прострочення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за кожен період окремо становить менше одного місяця, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" інфляційних втрат.

Судом першої інстанції також було розстрочене виконання рішення суду зі справи на 24 місяці рівними частинами кожного місяця в розмірі 84 955,31 грн., починаючи з 27.06.2017.

У вирішенні вказаного питання місцевий господарський суд виходив з того, що підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Водночас необхідно врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. З урахуванням клопотання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про розстрочку виконання рішення суду та враховуючи встановлені обставини щодо: відсутності у відповідача майна, на яке можливо було б звернути стягнення, значну заборгованість перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" споживачів природного газу, скрутного матеріального становища ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість розстрочки виконання рішення суду у справі на 24 місяці зі сплатою присудженої до стягнення суми рівними частинами.

З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, зазначивши додатково також про врахування у вирішенні відповідного питання і того, що йдеться не про стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем, а про сплату фінансових санкцій, що не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства у вирішенні питання про розстрочку виконання судового рішення зі справи також не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 904/7401/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.