Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Демидової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/17047/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" про стягнення 92912434,28 грн.,

за участю представників:

ДВС: Качанов М.О., дов. № 525/20.303 від 04.07.2017 року,

Стягувача: Лисенко В.О., адв., дог. від 23.06.2017 року,

Боржника: не з'явився.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕЙБі Банк", Стягувач) задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Інвест Компані" (далі - ТОВ "Трініті Інвест Компані", Боржник) на користь ПАТ "ВіЕЙБі Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 24963672,00 грн., 365333,33 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 7561757,68 грн., заборгованість по процентам у розмірі 13601880,13 грн., 205398,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 4251387,24 грн., 3% річних за користування кредитом у розмірі 56241,31 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 1164096,25 грн., 3% річних за користування кредитом в розмірі 3840985,80 грн., 3% річних за користування процентами у розмірі 19136,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 396096,26 грн., 3% річних за користування процентами у розмірі 1238829,90 грн., 17722039,00 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту і 7372309,93 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення процентів. В іншій частині позову відмовлено та стягнуто з ТОВ "Трініті Інвест Компані" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64585,78 грн.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом міста Києва 27.10.2015 року було видано відповідний наказ № 910/17047/15, який надійшов для виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - ВДВС).

У листопаді 2016 року ПАТ "ВіЕЙБі Банк" звернувся до господарського суду міста Києва, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, зі скаргою на дії ВДВС, у якій просив визнати дії Головного державного виконавця ВДВС (далі - виконавця) щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу у провадженні № 52494058 від 31.10.2016 року неправомірними та скасувати вказану постанову, зобов'язавши державного виконавця поновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду № 910/17047/15 від 27.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року, скаргу ПАТ "ВіЕЙБі Банк" на дії державного виконавця задоволено повністю: визнано постанову ВП № 52494058 від 31.10.2016 року головного державного виконавця ВДВС про повернення виконавчого документа Стягувачу неправомірною та скасовано, а також, зобов'язано державного виконавця поновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 910/17047/15, виданого 27.10.2015 року господарським судом міста Києва.

У поданій касаційній скарзі, ВДВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 18, 25, 37 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, та відмовити у задоволенні скарги ПАТ "ВіЕЙБі Банк" у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, на виконання рішення господарського суду міста Києва 27.10.2015 року про стягнення з ТОВ "Трініті Інвест Компані" на користь ПАТ "ВіЕЙБі Банк" заборгованості по кредиту у розмірі 24963672,00 грн., 365333,33 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 7561757,68 грн., заборгованість по процентам у розмірі 13601880,13 грн., 205398,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 4251387,24 грн., 3% річних за користування кредитом у розмірі 56241,31 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 1164096,25 грн., 3% річних за користування кредитом в розмірі 3840985,80 грн., 3% річних за користування процентами у розмірі 19136,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2015 року еквівалентно 396096,26 грн., 3% річних за користування процентами у розмірі 1238829,90 грн., 17722039,00 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту і 7372309,93 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення процентів, та про стягнення з ТОВ "Трініті Інвест Компані" в доход Державного бюджету України 64585,78 грн. судового збору господарським судом було видано відповідний наказ № 910/17047/15 від 27.10.2015 року, який надійшов для його виконання до ВДВС.

При цьому, як вбачається з матеріалів скарги та встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем 04.10.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52494058 і надано Боржнику строк самостійно виконати наказ у семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в термін до 12.10.2016 року.

Вказана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження 05.10.2016 року.

Разом з цим, 31.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 52494058 про повернення виконавчого документа Стягувачу, з посиланням на ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", і на те, що державному виконавцю під час здійснення виконавчих дій не вдалося встановити наявність майна, на яке можливо звернути таке стягнення.

Разом з тим, ПАТ "ВіЕЙБі Банк", звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії ВДВС, посилалось на положення ст.ст. 2, 36, 52, 74 Закону України "Про виконавче провадження", і на те, що державним виконавцем неналежним чином виконано обов'язки по здійсненню виконавчих дій щодо розшуку майна та неправомірно повернуто наказ господарського Стягувачу без виконання.

У зв'язку з цим, статтею - 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та особливості їх виконання.

Так, згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Водночас, відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З огляду на таке, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст. 1, 2, 6, 25 Закону України "Про виконавче провадження", ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, та представлені матеріали справи, встановивши, що постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем ВДВС було винесено 04.10.2016 року, а постанову про повернення виконавчого документа Стягувачу 31.10.2016 року, тобто - менш, ніж за місяць після відкриття виконавчого провадження, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", тоді як надані в якості доказів документи на підтвердження здійснення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу № 910/17047/15 від 27.10.2015 року в межах виконавчого провадження ВП № 52494058 стосуються виконання іншого виконавчого провадження - ВП № 48984406, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ПАТ "ВіЕЙБі Банк" про визнання незаконними дій державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 52494058 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій про задоволення скарги на дії ДВС, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - 111-9, - 111-11, - 111-13, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/17047/15 - без змін.