904/10038/16 - 19.07.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з 'явився, - відповідача-1 повідомлений, але не з 'явився, - відповідача-2 повідомлений, але не з 'явився, - відповідача-3 повідомлений, але не з 'явився, - відповідача-4 повідомлений, але не з 'явився,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 (головуючий суддя Ярошенко В.І., судді: Євстигнеєва Н.М., Мартинюк С.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; прийнято відмову Публічного акціонерного товариства "Сумський хлібокомбінат" (надалі - ПАТ "Сумський хлібокомбінат") від зустрічних позовних вимог в частині вимог до ОСОБА_5 про визнання недійсним сертифікату акцій НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_5 на 1 944 919 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", виданого ТОВ "Сумський регіональний реєстратор" 04.11.2008; провадження у справі за зустрічним позовом в частині вимог до ОСОБА_5 про визнання недійсним сертифікату акцій НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_5 на 1 944 919 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", виданого ТОВ "Сумський регіональний реєстратор" 04.11.2008, припинено; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ "Сумський хлібокомбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення в цій частині, задовольнивши зустрічний позов ПАТ "Сумський хлібокомбінат".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 (головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу ПАТ "Сумський хлібокомбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

ПАТ "Сумський хлібокомбінат", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, зазначаючи при цьому, що судом апеляційної інстанції не було враховано положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та, відповідно, не було розстрочено або відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, чим, у свою чергу, суд позбавив ПАТ "Сумський хлібокомбінат" передбаченого законом права на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Сумський хлібокомбінат" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017, в якій просило його скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняте нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017, якою апеляційну скаргу було повернуто без розгляду, мотивована тим, що скаржником не було додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із господарським судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга, встановлені у ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (3674-17) .

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду має бути сплачений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як роз'яснено у п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (va007600-13) законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги) (п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (va007600-13) ).

Так, предметом спору в даній справі за первісним позовом є вимоги немайнового характеру про:

- зобов'язання скасувати ТОВ "РК "Придніпров'я" реєстраційні дії та відповідні записи до журналу системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Сумський хлібокомбінат" щодо набуття ОСОБА_5 1944919 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", що складає 36,290135 % статутного капіталу товариства, які були проведені в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Сумський хлібокомбінат" за результатами укладання ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві;

- зобов'язання скасувати ТОВ "РК "Придніпров'я" реєстраційні дії та відповідні записи до журналу системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Сумський хлібокомбінат" щодо набуття ОСОБА_6 844920 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", що складає 15,765315 % статутного капіталу товариства, які були проведені в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Сумський хлібокомбінат" за результатами укладання ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві;

- визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Сумський хлібокомбінат", що оформлені протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Сумський хлібокомбінат" від 24.03.2009.

Предметом спору за зустрічним позовом у даній справі є вимоги немайнового характеру про:

- визнання недійсним сертифікату акцій НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_5 на 1 944 919 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", виданого ТОВ "Сумський регіональний реєстратор" 04.11.2008;

- визнання недійсним сертифікату акцій НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_6 на 844 920 шт. простих іменних акцій ВАТ "Сумський хлібокомбінат", виданого ТОВ "Сумський регіональний реєстратор" 09.01.2009.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд в ухвалі від 13.04.2017 дійшов висновку, що судовий збір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, мав становити 8 067,40 грн., тобто (1 378 грн. х 3 (за первісним позовом) + 1 600 грн. х 2 (за зустрічним позовом)= 7 334 х 110 %).

Однак, така позиція суду апеляційної інстанції є дещо помилковою, оскільки аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об'єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).

Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 911/1106/16).

Так, як вбачається з копії апеляційної скарги, наявної в матеріалах справи, звертаючись до апеляційного господарського суду з відповідною скаргою, ПАТ "Сумський хлібокомбінат" оскаржувало рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. А відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті при зверненні з апеляційною скаргою має розраховуватися, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при подані саме зустрічної позовної заяви.

Разом з тим, з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 13.04.2017 вбачається, що ПАТ "Сумський хлібокомбінат" взагалі не було додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику без розгляду.

Посилання заявника касаційної скарги на статтю 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, не беруться до уваги судом касаційної інстанції, з огляду на таке.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (v2093600-15) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII (484-19) )").

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (va007600-13) у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі

Вищий господарський суд України звертає увагу ПАТ "Сумський хлібокомбінат", що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, що передбачені 8 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , є врахування судом майнового стану сторін. При цьому відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійснення оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії апеляційної скарги, повернутої оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017, ПАТ "Сумський хлібокомбінат" взагалі не було додано до апеляційної скарги будь-яких доказів на підтвердження важкого фінансового становища, як і не зазначено в самій скарзі про неможливість сплатити судовий збір у відповідному розмірі. До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутні докази подання ПАТ "Сумський хлібокомбінат" будь-якого клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору разом з апеляційною скаргою, яка була повернута саме оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017.

Таким чином, доводи касаційної скарги про безпідставність висновків суду апеляційної інстанцій та неправильне застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим судовою колегією не беруться до уваги.

Вищий господарський суд України також зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Беручи до уваги вищезазначене, твердження ПАТ "Сумський хлібокомбінат" про обмеження апеляційним судом доступу до правосуддя не знайшли підтвердження, з огляду на що, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Отже, апеляційний господарський суд, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Згідно зі ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В силу ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність фактичних та правових підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.