15/172-б Про задоволення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 18.07.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у справі № 15/172-б Господарського суду міста Києва за заявою Управління Пенсійного Фонду України у Солом'янському районі міста Києва до Промислової академії про визнання банкрутом, -

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б, серед іншого, задоволено заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_4 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_9 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_5 на суму 132 778,05 грн., залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у сумі 133 252,04 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Агрикова О.В., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року - залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_11 на суму 133 252,04 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство Промислової Академії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2012 р. призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_12

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.12.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015 р. затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 07.07.2015 на загальну суму 1.822.198, 66 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 22.10.2015 р. визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренко О.А.

07.12.2015 року до господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_5 із заявою про грошові вимоги до боржника на суму 291 859, 05 грн.

14.12.2015 року до господарського суду м. Києва від ОСОБА_9 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 200 047,44 грн.

15.12.2015 року до господарського суду міста Києва звернувся з заявою ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника на суму 345 087,03 грн.

18.12.2015 року до господарського суду міста Києва від ОСОБА_5 надійшла заява про проведення перерахунку заборгованості по заробітній платі.

21.12.2015 року ОСОБА_9 надав уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника на суму 760 354,56 грн.

21.12.2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 133 252,04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів зі змінами у зв'язку з включенням до нього вимог поточних кредиторів, які визнанні судом на загальну суму 3 699 488,48 грн., до якого, зокрема, окремо внесено до першої черги задоволення вимоги ОСОБА_6 на суму 133 252, 94 грн., ОСОБА_9 на суму 522,14 грн., ОСОБА_5 на суму 137 281, 42 грн. та ОСОБА_14 на суму 50 000,00 грн. Вказаною ухвалою також відмовлено ОСОБА_9 на суму 785 228,94 грн., ОСОБА_5 на суму 182 878,63 грн. та ОСОБА_4 на суму 345 087,03 грн. у визнанні кредиторами боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишені без задоволення, а ухвала Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 скасовано, справу в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_6 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

Скасовуючи зазначені судові рішення, суд касаційної інстанції послався на те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи згідно із законом, зокрема, суди при розгляді вимог по заробітній платі не врахували спеціальні норми законодавства про банкрутство та законодавства про оплату праці.

За наслідком нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б, серед іншого, задоволено заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_4 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_9 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_5 на суму 132 778,05 грн. із включенням до реєстру відповідно до черговості, а також залишено без задоволення заяву ОСОБА_11 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у сумі 133 252,04 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши про їх обґрунтованість та доведеність матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За змістом ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому на вимоги щодо стягнення заробітної плати наслідки пропущення вказаного строку не розповсюджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, кредиторські вимоги ОСОБА_4, заявлені до боржника в сумі 345 087,03 грн. складаються з середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 327 145,77 грн. та суми індексації оплати праці за весь час затримки виплати в розмірі 17 941,26 грн.

Кредиторські вимоги ОСОБА_9 в розмірі 785 751,08 грн. включають, у тому числі, середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 591 988,16 грн., суму компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 169 266,40 грн., інфляційне збільшення боргу за весь час затримки виплати в розмірі 24 874,38 грн. та інфляційне збільшення суми стягнення за виконавчим провадженням ВП № 32294557 від 25.04.2012 року у розмірі 522,14 грн.

Заявлені до боржника вимоги ОСОБА_5 в розмірі 132 778,05 грн., з урахуванням поданих 01.12.2016 року уточнень, складаються, зокрема, із заборгованості з виплати заробітної плати за період з січня 2010 по квітень 2012 в розмірі 84 247,05 грн., які визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 року, недоплату із виплати заробітної плати за період з квітня 2012 по вересень 2013 у зв'язку з протиправним зменшенням посадового окладу в розмірі 28 301,00 грн., які підтверджені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2016 року у справі № 756/16296/15-ц, а також відшкодування коштів за будматеріали та виконані роботи в розмірі 20 230,00 грн., що підтверджені доданими до заяви копіями товарних чеків та акту розподілу коштів, які підлягають виплаті працівникам закладу за виконання ними ремонтних робіт в приміщенні будівлі Академії від 14.12.2011 року.

Розглянувши заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_4 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_9 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_5 на суму 132 778,05 грн., дослідивши надані докази та надавши їм відповідну правову оцінку, здійснивши перерахунок заявлених сум, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених кредиторами вимог та визнали вказані вимоги в повному обсязі.

Крім цього, судами було встановлено, що звертаючись із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 133 252,04 грн., ОСОБА_6, послався на те, що заявлені вимоги складають витрати кредитора в розмірі 67 555,85 грн. на ремонт автомобіля "Фольксваген" Bora, реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебував на балансі Промислової академії та згідно наказів № 22 від 31.12.2013 року та № 23 від 31.12.2013 в.о. ректора ОСОБА_15 та за письмовим погодженням розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_16 був закріплений як службовий автомобіль за ОСОБА_6, що підтверджуються доданими до заяви копіями товарних чеків, а також актів виконаних робіт; витрати з оплати за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення в розмірі 61 745,87 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних квитанцій, а також витрати на здійснення ремонтних робіт в будівлі Промислової академії на суму 3 950,32 грн., що також підтверджується копіями фіскальних чеків, доданих до заяви.

При розгляді заяви ОСОБА_6 судами попередніх інстанцій було встановлено те, що Автомобіль "Volkswagen Bora", державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі контракту перебував у відданні ОСОБА_9 як службовий та відповідно зареєстрований МРЄВ-4 УДАІ міста Києва.

Наказом в.о. ректора ОСОБА_15 № 22 від 31.12.2013 року автомобіль було закріплено за ОСОБА_6 як за особою, відповідальною за технічний стан та його експлуатацію, але зобов'язання боржника щодо відшкодування ОСОБА_6 витрачених коштів на ремонт автомобіля у наказі відсутнє.

Постановою слідчого прокуратури Солом'янського району міста Києва від 23.10.2009 року автомобіль "Volkswagen Bora", державний номерний знак НОМЕР_2, переданою на відповідальне зберігання виконувачу обов'язків ректора Промислової академії ОСОБА_17 При цьому, вказаною постановою не передбачено права експлуатації автомобіля та здійснення будь-яких дій із автомобілем.

У зв'язку з встановленими обставинами, суди дійшли висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_6 вимог з відшкодування витрат на ремонт автомобіля.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_6 не доведено здійснення ним витрат на оплату за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення власними коштами, а не за рахунок підприємства боржника. Витрати, які заявив ОСОБА_6 не підтверджуються документами фінансово-бухгалтерського обліку боржника. На доповідних записках скаржника від 18.12.2013 року, від 30.12.2013 року та від 18.12.2014 року відсутній реєстраційний номер документів та резолюція керівника щодо погодження на виділення коштів на ремонт авто, ремонтних робіт в будівлі, здійснення комунальних платежів за боржника або дозвіл на залучення власних коштів ОСОБА_6 на відповідні цілі. Договір між постачальником комунальних послуг та скаржником про дозвіл здійснювати йому платежі за юридичну особу-боржника в матеріалах справи відсутній. При цьому оплату за водопостачання і водовідведення проведено боржником через ОСОБА_18

Також, суди встановили, що витрати на ремонтні роботи в будівлі Промислової академії в розмірі 3 950,32 грн. здійснив ОСОБА_6 за відсутності правових підстав.

Таким чином, дослідивши заяву з кредиторськими вимогами ОСОБА_6 та проаналізувавши додані на підтвердження вимог докази, надавши їм відповідну правову оцінку згідно із законом, суду попередніх інстанцій дійшли висновку про необгрунтованість та безпідставність заявлених грошових вимог та у зв'язку з цим залишили без задоволення заяву ОСОБА_6 про визнання його кредитором боржника у розмірі 133 252,04 грн.

Статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті - 111-7 ГПК України, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято правомірне рішення про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_6 кредитором боржника на суму 133 252,04 грн.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвала Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстави для їх скасування в цій частині відсутні.

Відповідно до статті - 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 4-5 ГПК України (1798-12) передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов, а невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України (1798-12) та іншими законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч.6 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Таким чином, право на оскарження судового рішення у справі про банкрутство надано особам, які мають процесуальний статус учасника провадження у справі про банкрутство.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Отже, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме - кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Особи, які не набули статусу учасника провадження у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень в процедурах банкрутства.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону, колегія суддів вважає, що оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року, якою серед іншого, залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про визнання його кредиторських вимог до боржника, набрала законної сили з моменту її прийняття, ОСОБА_6 не має статусу сторони у даній справі, а отже і не набув права на оскарження судового рішення щодо розгляду кредиторських вимог інших кредиторів, а саме, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5

У зв'язку з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5

Юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

За таких обставин, порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 підлягає припиненню.

Відповідно до вимог п.5 ч. 1 ст. - 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 80, - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_6 у справі № 15/172-б залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у справі №15/172-б змінити та викласти її резолютивну частину в наступній редакції:

"Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_6 у справі № 15/172-б залишити без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у справі № 15/172-б припинити".