Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Селіваненко В.П.,

розглянув касаційну скаргу благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД", м. Київ,

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017

у справі № 910/10050/16

за позовом благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" (далі - Благодійна організація), м. Київ,

до 1. Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,

2. Компанії "ЕббВі Інк." (AbbVie Inc., далі - Компанія), м. Чикаго Сполучені Штати Америки,

про визнання недійсними патентів України № 85564 та № 89220 на винаходи.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Мамуня О.С. предст. (дов. від 05.09.2016), Дрюк Н.О. предст. (дов. від 05.09.2016), Лук'янов О.Л. предст. (дов. від 05.09.2016)

відповідачів: 1. не з'явився

2. Казанкіна А.Ю. предст. (дов. від 31.01.2013)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Благодійна організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Служби та Компанії (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання недійсними патентів України № 85564 та № 89220 на винаходи; зобов'язання Служби внести зміни до Державного реєстру винаходів України стосовно визнання недійсними патентів України № 85564 та № 89220 на винаходи та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Господарський суд міста Києва повідомив Компанію, яка є іноземним суб'єктом господарювання, про розгляд справи у відповідності до приписів Конвенції про вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року.

У розгляді справи судом першої інстанції інтереси Компанії представляв представник на підставі довіреності від 31.01.2013, справжність підпису та печатки на якій засвідчені апостилем за місцем видачі. Зазначена довіреність зберігає чинність до припинення її дії в установленому законодавством України порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 910/10050/16 (суддя Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (судді Сотніков С.В. - головуючий, Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) відкладено розгляд справи № 910/10050/16 на 16.11.2017; зупинено провадження у справі, у зв'язку зі зверненням в порядку пункту а) частини першої статті 5 Конвенції про вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року до національного органу Сполучених Штатів Америки, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, з судовим дорученням про вручення Компанії копій ухвал Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017, від 16.05.2017 та апеляційної скарги Благодійної організації.

У касаційній скарзі Благодійна організація, не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією ухвалою в частині зупинення провадження у справі, просить її скасувати у відповідній частині та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

17.07.2017 судом одержано додаткові письмові пояснення по справі від Благодійної організації.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

17.07.2017 о 12:30 год. через відділ канцелярії Вищого господарського суду України надійшло клопотання за підписом представника Компанії Сопільняк В.Ю. за довіреністю про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.07.2017 представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Клопотання судом не задоволено, оскільки представники відповідача-2 мали достатньо часу для того, щоб скористатися своїми процесуальними правами та ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі, і безпосередньо у день звернення через канцелярію суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до приписів частини третьої статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами (тобто, не зловживати ними, у тому числі, з метою умисного затягування судового процесу).

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Процесуальним законодавством визначено, що про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка відповідно до пункту 3 частини другої статті 86 ГПК України повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Статтею 106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, до яких, зокрема відноситься ухвала про зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

В оскаржуваній ухвалі апеляційний господарський суд, з посиланням на приписи статей 123, 125 ГПК України та статті 3, 5, 15 Конвенції про вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція), а також враховуючи клопотання представника Компанії, дійшов висновку про необхідність направлення копій ухвал Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017, від 16.05.2017 та апеляційної скарги в передбаченому вищезазначеними статтями Конвенції порядку через уповноважений орган США, з метою належного повідомлення Компанії про час та місце судового розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, місцезнаходженням Компанії є: North Waukegan Rd. Dept. V324, Bldg AP34-2 North Chicago, IL 60064, United States of America, тобто Компанія є іноземним суб'єктом господарювання.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України.

Відповідно до статті 125 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 року (995_890) , яка застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

З аналізу положень статті 15 Конвенції вбачається, що дана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі про наявність справи, яка розглядається судом для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.

Судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншим відособленим підрозділам іноземних підприємств і організацій, місцезнаходженням яких є територія України (з повідомленням про вручення таких документів), а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові.

У винесенні ухвали від 16.05.2017 зі справи суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що про розгляд справи Компанія вже повідомлялася місцевим господарським судом у відповідності до Конвенції (995_890) та інтереси Компанії у суді першої інстанції представляв представник на підставі довіреності від 31.01.2013, справжність підпису та печатки на якій засвідчені апостилем за місцем видачі. Зазначена довіреність зберігає чинність до припинення її дії в установленому законодавством України порядку. На підставі довіреності представник Компанії звертався до суду із заявами та клопотаннями, а також надавав письмові пояснення та заперечення у справі, у тому числі, звертався із клопотанням до суду апеляційної інстанції, що свідчить про обізнаність Компанії в особі його уповноважених представників про розгляд даної справи (зокрема, у суді апеляційної інстанції).

Відповідно ж до приписів частини третьої статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи викладене, направлення судом апеляційної інстанції документів для вручення Компанії в порядку, передбаченому Конвенцією (995_004) (після того, як Компанія вже була повідомлена про розгляд справи судом у відповідності до Конвенції та за наявності представників на території України, які уповноважені представляти інтереси Компанії, зокрема у судових органах) обумовлено помилковим застосуванням апеляційним господарським судом положень Конвенції.

У свою чергу, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи та перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.

Вищий господарський суд України також враховує, що у кінці червня 2017 року представник Компанії Сопільняк В.Ю. на підставі довіреності від 31.01.2013 зверталася до Тендерного комітету Благодійної організації з листом від імені Компанії, що підтверджує наявність у Компанії представників на території України, які уповноважені діяти на підставі чинної довіреності та здійснення ними представницьких функцій від імені Компанії.

Враховуючи викладене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 в частині зупинення провадження у справі № 910/10050/16, у зв'язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги до Департаменту юстиції США підлягає скасуванню, внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справу слід передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 зі справи № 910/10050/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.