910/27848/15 Про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії - 13.07.2017 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 у розмірі 295992,95 дол. США, з яких: 200000,00 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку) становить 4361083,80 грн.; 95992,95 дол. США прострочених процентів, що в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку) становить 2093166,50 грн.; 884691,56 грн. пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом та 440228,93 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

21.12.2015 позивачем було подано до місцевого суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 у загальному розмірі 1136479,26 доларів США та 2543741,74 грн., з яких: 1000000,00 дол. США - заборгованості за кредитом, 136479,26 дол. США - процентів за користування кредитом, 1846756,15 грн. - пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту та 696985,59 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2016 у справі № 910/27848/15 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Буравльова С.І., суддів Руденко М.А., Андрієнка В.В.), позов задоволено; стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" 1000000,00 дол. США заборгованості зі сплати кредиту, 136479,26 дол. США процентів за користування кредитом, 1846756,15 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 696985,59 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2016 у справі № 910/27848/15, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами не взято до уваги факт правонаступництва ПрАТ "Термоплита" по зобов'язанням за кредитним договором, неправильно застосовано норми ст. 559 Цивільного кодексу України стосовно припинення поруки ТОВ "Коксотрейд", постанова суду апеляційної інстанції прийнята до вирішення по суті позову ПрАТ "Харківський коксовий завод" про визнання недійсним кредитного договору, суди не надали оцінки правильності розрахунку позивачем пені в доларах США та всупереч вимогам ст. 232 Господарського кодексу України задовольнили вимоги про стягнення пені поза встановленим шестимісячним строком нарахування. Також скаржник зазначає про допущені судами порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі та наявності підстав для зупинення провадження у справі.

06.07.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить касаційну скаргу задовольнити, прийняті у справі судові рішення - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" 06.07.2017 до суду касаційної інстанції подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (далі - позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО (далі - кредитний договір).

В подальшому, до вказаного кредитного договору були укладені додаткові угоди.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США (далі - кредитна лінія) та на підставі додаткових угод до кредитного договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку і на умовах, визначених кредитним договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використовувати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 кредитного договору (кредит надається на поповнення обігових коштів позичальника), своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до кредитного договору.

Згідно з п.п. 1.3.1 п. 1.3 кредитного договору розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) визначається як сума погодженого сторонами індексу (далі - базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за такою формулою: R= LIBOR 6М+М, наведені визначення розуміються в такому значенні:

"R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних;

"LIBOR 6М" - базова процентна ставка;

"М" - маржа банку.

Мінімальний розмір змінюваної процентної ставки встановлюється у розмірі 11,75 % річних (п.п. 1.3.5 п. 1.3 кредитного договору).

Як передбачено п. 1.4 кредитного договору, останній день дії кредитної лінії - 01.09.2014.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії кредитного договору із розрахунку 360 днів у році (пункт 6.2 кредитного договору).

Згідно з п. 6.3 кредитного договору проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів (у вересні 2014 року - не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів; у жовтні 2014 року - не пізніше 21 (двадцять один) робочих днів; у період з листопада 2014 року по червень 2015 року - не пізніше 10 (десяти) робочих днів), наступних за днем закінчення періоду.

У відповідності до п. 8.3 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або кредитним договором та/або договорами забезпечення, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Кредитний договір набирає чинності з дати його підписання банком і позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором (п. 11.3 кредитного договору).

04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - поручитель) було укладено договір поруки (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов'язання, які були невиконані боржниками, та які передбачені, зокрема, кредитним договором боржника-2 (ТОВ "Коксотрейд"), зокрема, але не обмежуючись: зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017 за кредитним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 1000000 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк, який зазначений в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та кредитним договором або договором поруки - достроково; зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в статті 6 кредитного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або договором поруки, - до настання строків, зазначених в статті 6 кредитного договору - сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом за кредитним договором, які розраховуються за такою формулою:

Наведені в цьому пункті договору поруки визначення розуміються сторонами в такому значенні:

R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних;

R = LIBOR 6М - базова процентна ставка;

М - маржа банку.

Порядок визначення та встановлення базової процентної ставки, порядок та строки зміни змінюваної процентої ставки, а також розмір маржі банку та максимальний розмір змінюваної процентної ставки зазначені в кредитному договорі та поручитель ознайомлений з ними до моменту укладення договору поруки.

При цьому, на момент укладення кредитного договору розмір процентної ставки складає 11,75% річних за користування кредитом в доларах США та може змінюватися в подальшому в порядку і в строки, передбачені кредитним договором (з використанням зазначеної формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в кредитному договорі та який складає 20 % річних. В зв'язку з цим сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та порядку, зазначеному у пунктах 1.3 та 6.6 кредитного договору та в додатку № 1 до кредитного договору, відбувається автоматично і не потребує укладання сторонами будь-якої додаткової угоди/договору несення змін до договору поруки та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем;

Також, відповідно до п 2.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов'язання в строки, які зазначаються в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та кредитним договором або договором поруки, - до настання строків, які зазначаються в кредитному договорі - сплатити кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,1% від суми, яка зазначається в кредитному договорі; зобов'язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором; зобов'язання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором у строки та у розмірах, які зазначаються в кредитному договорі.

Згідно з п. 4.3 договору поруки поручитель протягом десяти календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними у повідомленні.

Як передбачено п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору поруки, кредитор має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання поручителем протягом строку, зазначеному у пункті 4.3 договору поруки.

У відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної кредитором у письмовому повідомленні, в рахунок погашення такої заборгованості, в порядку та у строки, зазначені у пункті 4.3 договору поруки.

За умовою п. 6.1 договору поруки поручитель підтверджує, що він до моменту укладення договору поруки повністю ознайомлений з умовами кредитного договору та погоджується з ним.

Договір поруки набирає чинності з моменту його укладення в письмовій формі та припиняється у випадку належного виконання позичальником або боржником усіх зобов'язань, передбачених у статті 2 договору поруки, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання (п. 6.4 договору поруки).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" передало Приватному акціонерному товариству "Термолайф" кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами, а саме:

- від 15.10.2013 № 80326422 на суму 200000 доларів США;

- від 22.10.2013 № 82859954 на суму 200000 доларів США;

- від 29.10.2013 № 85382338 на суму 200000 доларів США;

- від 08.11.2013 № 89726917 на суму 200000 доларів США;

- від 03.02.2014 № 12197210 на суму 100000 доларів США;

- від 23.07.2014 № 75924234 на суму 100000 доларів США.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" належним чином умови кредитного договору не виконало, внаслідок чого станом на 01.09.2015 заборгованість за кредитним договором склала: 200000 доларів США простроченого кредиту та 95992,95 доларів США прострочених процентів за користування кредитною лінією.

У зв'язку з невиконанням ПАТ "Термолайф" своїх зобов'язань за кредитним договором позивач 06.11.2015 надіслав відповідачу-2 повідомлення-вимогу № 10328/4/28-2 про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком від 06.11.2015 № 5861. Факт отримання позичальником 11.11.2015 вказаного повідомлення-вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, 03.12.2015 позивач направив на адресу ТОВ "Коксотрейд" як поручителю повідомлення-вимогу № 11149/4/28-2 про повернення повної суми заборгованості, у тому числі і за кредитним договором протягом десяти календарних днів з моменту відправлення повідомлення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист і фіскальним чеком від 03.12.2015 № 10.23. Факт отримання поручителем 09.12.2015 вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Посилаючись на те, що відповідач-2 не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, розмір якої станом на 18.11.2015 становить 1136479,26 доларів США та 2543741,74 грн. та яка складається з: 1000000,00 дол. США - заборгованості за кредитом, 136479,26 дол. США - процентів за користування кредитом, 1846756,15 грн. - пені за прострочення повернення заборгованості по кредиту та 696985,59 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою перевірки обґрунтованості розрахунку заборгованості судом було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 11224/16-45/1834/17-45 від 31.01.2017 заявлений ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" розмір заборгованості по тілу кредиту та по процентах за користування кредитом відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунковим документам.

Отже, встановивши, що позивач скористався правом вимагати дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, пред'явивши відповідні вимоги як позичальнику, так і поручителю, та виходячи з того, що відповідачами не виконано зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1000000,00 дол. США заборгованості зі сплати кредиту та 136479,26 дол. США процентів за користування кредитом.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів не спростовують.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язання за кредитним договором позивачем нараховано 1846756,15 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 696985,59 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 10.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення за прострочення строку повернення кредиту та за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежено граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1846756,15 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 696985,59 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, суди виходили з того, що вказані вимоги є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного кредитного договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом наведеної норми закону перебіг строку нарахування пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені передчасними, оскільки судами не взято до уваги, що зобов'язання відповідача-2 по сплаті нарахованих процентів та зобов'язання з повернення кредиту передбачалося періодичним платежами відповідно до строків погашення, встановлених кредитним договором та додатковими угодами про надання траншів кредиту, а тому початок перебігу передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку розпочинається з дня, наступного за днем, у який мав бути сплачений кожен такий періодичний платіж, і передбачений вказаною нормою шестимісячний строк слід обраховувати щодо кожного такого платежу окремо.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова в частині стягнення пені не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

Такі доводи скаржника були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка апеляційним судом, з якою погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування в цій частині.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Термолайф" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 910/27848/15 скасувати в частині стягнення 1846756,15 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 696985,59 грн. пені за прострочення спати процентів за користування кредитом.